Неакадемічний Гарвард, або Як отримати премію за псевдонауку

Безсумнівно, хоча б раз у житті кожен чув про Нобелівську премію. Щорічну нагороду присуджують видатним вченим за досягнення у певній науковій галузі. А чи знаєте Ви, що кожної осені наукове товариство збирається у Сандерс-театрі в Гарвардському університеті для проведення церемонії-пародії на всесвітньовідому премію?


«Ганебна» премія
В Україні цю подію називають Шнобелівською премією. Однак, оригінальна назва звучить дещо по-іншому – Ігнобельська (в оригіналі Ig Nobel Pize).
Можна припустити, що таке найменування утворилось шляхом додавання префікса іг- до премії Нобеля, але в науковому (хоч і у псевдо) світі ніщо не робиться просто так.
Заснував премію Марк Абрахамс, про якого мова піде трохи пізніше. Обираючи назву, він скористався співзвучністю англійських слів «noble» («благородний») та «ignoble» («ганебний»). Та оскільки для українців така гра слів не надто очевидна, ми знаємо премію як Шнобелівську або Антинобелівську.

Story-time: про заснування

Жив собі математик-прикладник, виходець із Гарварда Марк Абрахамс, який любив пожартувати. Він часто писав короткі історії в жанрі наукового гумору, однак довгий час ці творіння були відомими лише в дуже вузькому сімейному колі. Згодом історій накопичилося так багато, що довелося укладати цілий «Журнал неймовірних результатів», редакція якого знайшла «прихисток» в американському Кембріджі. Хоч прибуток від видання незначний, щороку в світ виходять шість номерів.

На цьому гуморист Абрахамс не зупинився. А якщо бути більш точним, то він просто не міг не скористатися обставинами й не заснувати свій пародійний приз. Справа у тому, що коли вчений став керувати своїм журналом, з усіх сторін на нього сунули тисячі ентузіастів. Усі вони прагнули отримати за свої наукові розробки нагород від Фундації Нобеля. Спроби Абрахамса пояснити, що до вручення він премії жодного стосунку не має, були марними. Тож математику доводилось вислуховувати численні розповіді про начебто визначні відкриття. У певний момент вчений замислився, що в цих відкриттях є щось нетривіальне, хоча на Нобелівську премію не потягне. Тому разом зі своїми однодумцями з журналу «Annals of Improbable Research» у 1991 році заснував нову премію – Ig Nobel Prize. До речі, за словами Марка Абрахамса, адаптована назва «Антинобелівська премія» йому аж ніяк не імпонує. Адже його ідея не в тому, щоб протиставлятись Нобелівській премії, а в тому, щоб нагороджувати вчених за досягнення в іншому, інколи дивакуватому, вимірі науки.

Що таке Шнобель і з чим його їдять?
Отримати Шнобелівську премію просто: достатньо лише вигадати щось таке, що «спочатку змусить засміятися, а потім задуматися». Так звучить офіційне формулювання. Хоча початковий варіант був дещо іншим: «за досягнення, які не можливо реалізувати, або нема сенсу це робити».
Нагородження лауреатів Шнобеля традиційно відбувається паралельно із врученням Нобелівських премій, тобто, восени. От тільки Шнобелівський приз можна отримати не лише у типових нобелівських галузях – фізиці, хімії, медицині, економіці та літературі, а й у машинобудуванні, охороні здоров’я та біології.
Який вигляд має нагорода? Абсолютно різноманітний. Усе залежить від відкриття: від моделі з фольги до черепа на підставці. Обов’язковим атрибутом є сертифікат, який підписали три справжніх нобелівських лауреати, які, до речі, й вручають «ганебний» приз.
Кожен із десяти переможців має 60 секунд для виступу. У разі перевищення регламенту, увесь зал чує капризний голос дівчинки, яка фразою «Припиніть, мені нудно!» перебиває лауреата.
Церемонію нагородження в Америці ї транслюють і на телебаченні, і на радіо декількома мовами. Українці можуть подивитись вручення премії в прямому ефірі на офіційному сайті.
Кожен лауреат Шнобелівської премії має змогу пояснити значення свого дослідження. От тільки не під час самої церемонії (ви ж пам’ятаєте про 60 секунд?), а в рамках неофіційних гнобелівських лекцій, що проходять через кілька днів у Массачусетському технологічному інституті.

Хіт-парад
За що можна отримати Шнобелівську премію? За відкриття, звичайно ж. Але мало просто описати їх як абсурдні. Краще розглянути все на прикладах. Отже, вітайте топ-3 лауреатів Шнобелівської премії!

3 місце. Банан під ноги
Японські вчені на чолі з Кіоші Мабучі переглянули радянську комедію «Діамантова рука» і серйозно замислились: як Семен Семенович Горбунков примудрився отримати закритий перелом, після того як підсковзнувся на кавуновій скоринці?
Тож команда озброїлась банановими шкірками та знаннями в галузі механічної фізики, виміряла силу тертя між черевиком та шкіркою, а також між шкіркою та поверхнею. У результаті вчені виявили умови, за яких такого падіння можна уникнути. Хіба не корисно?

2 місце. Небезпека! На горизонті кіт!
Натхненні інтернетом, переповненим зображеннями котиків, група вчених із Чехії, Японії, Індії та США дослідили вплив котів на психіку їхніх власників. Виявляється, домашні улюбленці здатні змінювати психіку людей.

1 місце. Свинина мені в ніс!
Завдяки індійським та американським медикам ми тепер знаємо, як зупинити носову кровотечу в новонароджених. З’ясувалося, потрібно просто запхати їм до носа згорнуту трубочкою тоненьку смужку бекону. Підсмажувати необов’язково!
Цікаво, що під час вручення нагороди один із вчених продемонстрував такий метод лікування на власному носі.

Марина Гордієнко