12.08.2012 - Інтерв'ю

НЕжіноча справа

Жінки, що розбивають стереотипи

Ми звикли думати, що успішно вести бізнес можуть лише чоловіки. Кажуть, жінці бракує тих якостей, які необхідні для підприємницької діяльності. Проте досвід доводить протилежне. Щодня ми маємо чудову нагоду спостерігати за юними прогресивними бізнесвумен, які побудувати свою власну справу з нуля. Розмовляємо із Мариною Куценко, власницею фотостудії, та Дариною Бабич, власницею художньої школи, про те, наскільки реально жінці бути успішною в бізнесі.


Коли і як народилася ідея бізнесу?

Марина Куценко: Власне ембріон ідеї завітав ще тоді, коли мені вперше заплатили за мою улюблену гру-розвагу – фотосесію. Я фотографую ще з дитинства. Замість того щоб просто теревенити з подружками, я робила їм своєрідний салон краси та фотографувала результат. Якось отримала за це гроші й відразу усвідомила, що на своєму захопленні можна заробляти. Пізніше в моєму житті з’явилася Кундаліні-йога, тож ідея займатися фото на професійному рівні просто прийшла до мене в медитації. Тому я відразу схопилася за неї, купила гарну камеру, отримала необхідну кваліфікацію та взялася до роботи.

Дарія Бабич: Насправді було дуже багато компонентів того, що я зараз називаю реалізацією своєї мрії. Вони наче діяли в одному ланцюжку, впливаючи одне на одного. Я працювала архітектором, але, якщо чесно, завжди було бажання працювати на себе й отримувати достойні гроші. Деякий час я поспостерігала за внутрішніми процесами в різних художніх студіях і зрозуміла, що можу не гірше. Тим паче, у мене свій оригінальний підхід: із дітьми я працюю, як із дорослими, підбираючи ту методику, яка найкраще розкриє їхні таланти. Згадую тему своєї дипломної – «Художня школа-інтернат з проживанням іногородніх дітей». Думаю, це було першим дзвіночком моєї майбутньої діяльності. Більше того, креативні технології живопису завжди були для мене загадкою, яку зараз відкриваю на базі своєї власної школи.

Хто допомагав Вам із реалізацією? Були порадники чи доводилося все робити самій? Скільки людей у Вашій команді зараз?

Марина Куценко: Із реалізацією допомагали світлі ангели в тонких і фізичних тілах. Також, звісно, батьки й друзі. Фотографія в тому форматі, в якому нею займаюся я, – це щось на зразок пластмасового рожевого плотика в морі: хочеш – лежи на спині й дивися на небо, а втомилася – лягай на плотик і пливи до берега чи ще кудись. Заводити якусь машинерію типу яхти чи корабля, які є престижними й вагомими у світі бізнесу, – чудово, але мій плотик потребує набагато менших зусиль і фізичних, і моральних! Це моя свобода і певна стабільність. До процесу творення фотографії я залучаю різних людей: і візажистів, і стилістів, але насправді в маленьких проектах мені значно цікавіше робити усе самій. Тоді я краще відчуваю образ і саму людину.

Дарія Бабич: Коли тільки починала, то підказати, підтримати було нікому. Мені навіть здавалося, що працювати одній легко. Зараз я твердо переконана в протилежному. У мене вже сформувалася цілісна команда помічників: батьки, друзі, учні й майстри, яких я називаю чарівниками, у яких сама вчуся.

Які, на Вашу думку, найбільші труднощі доводиться долати молодій дівчині, яка відкриває свій бізнес?

Марина Куценко: Не знаю, як це роблять не молоді й не дівчата, але незалежно від віку й гендеру ми всі якось складені, і цей склад допомагає чи заважає у справі. Мені, наприклад, не дуже зрозуміла документація, тому я особливо не заглиблююся й консультуюся з тими, хто більше у цьому тямить. Також фінансові моменти. Мені значно легше коли за мене проговорюють посередники, бо через широту сердечну можу зробити багато знижок або взагалі безкоштовно виконати роботу.

Дарія Бабич: Мені складно розділяти за гендерним принципом професійну сферу, проте я вважаю, що найгірше для молодої дівчини – це не змогти самореалізуватися й знайти достойну опору. Я вірю в дію простого життєвого правила: реалізовуй і вдосконалюй себе, відкривайся людям – і всі перешкоди танутимуть на очах. Зрештою, це спрацьовує в усіх життєвих сферах, не лише в бізнесі. Але, навіть будучи самодостатньою бізнес-леді, дуже важливо не забути, як варити борщ.

Кажуть, для того, щоб займатися бізнесом, профільна освіта необов’язкова. Погоджуєтеся? Ідеї та бажання достатньо для успішного розвитку справи без відповідних знань?

Марина Куценко: У кожного це індивідуально. Щодо мене, то так, я необхідну освіту маю, проте є багато унікальних талановитих людей, які успішно ведуть справи, не маючи такої освіти. Якщо чесно, я думаю, що освіта – це більш формальна річ, це ніби стандартний ремонт квартири, коли ви вселяєтеся, ви починаєте підточувати все під свої потреби – ходити на тренінги, вчитися у майстрів, самостійно удосконалюватися в цьому напрямку.

Дарія Бабич: Звичайно, що ідеї цілком вистачить для успішного просування. Головне – це чітко знати, чого ти хочеш й не думати про перешкоди, які можуть виникнути на шляху. Тоді відбувається дивовижна річ. Усе навколо сприяє тобі в досягненні цілей: і події, і люди навколо. А освіту, на мою думку, можна отримувати уже в процесі ведення бізнесу, на практиці це значно ефективніше.

Існує стереотип, що чоловікові значно легше вести бізнес, ніж жінці. Що думаєте з цього приводу?

Марина Куценко: Мабуть щось в цьому є. Бізнес – це взагалі щось взяте з чоловічого розуму. Жінки в цю тему входять із різних мотивів: комусь хочеться незалежності, хтось хоче позмагатися, а хтось грається з чоловічими моделями поведінки. Я знаю багатьох жінок, котрі стомлюються від цього навіть будучи зовні успішними. Як на мене, бізнес – це справа на якийсь момент еволюції душі, потім це набридає в людина починає інвестувати в найбільш стабільний проект – шлях до самої себе. У кожного він відкривається через різні двері, але це факт. Бізнес-реалізація – це план третьої чакри з погляду йоги, а після нього іде найважливіший – план серця, пошуку внутрішньої гармонії й любові. Насправді тут теж є місце для бізнесу, просто його обриси набагато м’якші і він, можливо, не такий фонтануючий у фінансовому плані, зате приносить більше вдоволення, розуміння себе та внутрішнього комфорту.

Дарія Бабич: На мою думку, бізнес все-таки чоловікові більш потрібний, ніж жінці. Це та сфера, де він реалізовує себе, отримує життєвий заряд, такий собі адреналін. Тому чоловіки в бізнесі виглядають органічно. Я згодна, що бізнес – це чисто чоловіча справа. Але й жінки теж можуть себе тут проявляти. Просто це сприймається по-іншому – якось простіше, грайливіше. Для нас це більше улюблене заняття, ніж справа усього життя.

Якщо б не бізнес, то чим би Ви займалися?

Марина Куценко: Думаю, нічим іншим я би не займалася. Моя маленька фотостудія дає змогу іншим трішки відкривати себе, а від цього я сама починаю ще краще розуміти себе, і це дивовижно. Зараз мені ще й платять, тому це можна назвати бізнесом. Якби не платили? Я б теж продовжувала це робити, можливо, у якійсь видозміненій формі, бо це те, що робить мене щасливою! Крім фото, я ще веду класи Кундаліні-йоги і це також саме те, що мені зараз подобається. Я щаслива, що втілюю свої хобі в нові сфери й одержую фінансову винагороду за те, що роблю із радістю та любов’ю.

Дарія Бабич: Я взагалі відмінила у моєму лексиконі такий зворот «якщо б не». Я роблю те, що приносить мені задоволення й паралельно отримую другу освіту – мистецтвознавця. А ще пишу картини й готуюся до персональної виставки в Україні й Франції. Я стараюся усе робити нестандартно для отримання найвищих результатів. У цьому мені завжди сприяв мій учитель В. Бронніков, який розробив метод із розвитку прихованих можливостей людини з активізації мозку й творчого мислення. Разом із ним ми почали писати цілу книгу про ці унікальні можливості – «Креативні технології живопису на основі фантомних відчуттів». Я переконана, що ця праця багатьох наштовхне на нові починання. Тож так чи інакше, я не бачу інших життєвих доріг для себе, ніж творчість. Я розвиваюся у цьому напрямку в усіх гранях і щоразу шукаю все нових можливостей.

Які топ 5 порад Ви би дали дівчині, яка починає свою справу?

Марина Куценко: Бути в контакті з собою та в кожній маленькій дії бачити крок до своєї вищої реалізації й дійсно наближатися до неї. Також важливо присвячувати плоди своєї діяльності іншим, тоді все дійсно завібрує дивним світлом! А ще бути милостивою до себе: жоден бізнес не вартий насильства над собою і своєю прекрасною душею. Бути натхненною, сяючою і прекрасною – і все точно налаштується ще краще, ніж планувалося.

Дарія Бабич: Найважливіша моя порада – слухайте лише своє серце, бо воно ніколи вас не обманить. Інтуїція – це мій улюблений й найнадійніший навігатор. Друга важлива річ: вірте в себе і в «чари», які ви самі створюєте. Якщо чесно, то, аналізуючи те, чого я досягла, складається таке враження, що це діяв хтось наді мною, настільки це виглядає ірреальним. А ще вірте людям і будьте вдячні їм за усю ту підтримку й розуміння, які вони вам дарують. Повірте, усе, що ви робите, – це для людей, а не для себе. Бо бізнес, заснований на власному его, довго не виживе. Ви повинні любити свою справу та сміливо йти назустріч змінам, новому досвіду, знанням й постійному самовдосконаленню. Будь-яка зміна йде тільки на краще, кажу із власного досвіду.

Юлія Гудошник