Нічний «сухий закон» у столиці

«В охочих купити алкоголь залишилося п’ять хвилин!» — оголошує охоронець чималій черзі на касі столичного супермаркета. Трійко хлопців з двома пакунками пива у паніці не можуть влучити карткою у термінал. Парочка з чотирма пляшками вина нервово підганяє касира. Сумний чоловік із літром горілки у хвості черги приречено повертає пляшку на полицю. Так працює нова постанова Київміськради, що обмежує продаж алкогольних, слабоалкогольних напоїв та пива у нічний час. Тепер придбати щось «для зігріву» з 23:00 до 10:00 можна лише в барах, ресторанах та інших закладах громадського харчування


Як це працюватиме

У великих мережевих супермаркетах вже встановлено автоматичну систему контролю. О 23:00 каси блокуються й заборонені напої не пробиваються до 10-ої ранку. Тож касир, навіть якщо й захоче, навряд зможе щось продати.

Для нагляду час від часу проводитимуться рейди за участю депутатів, правоохоронців та представників профільних департаментів. Перша така перевірка виявла серед чотирьох магазинів одного порушника. За непослух підприємців обіцяють позбавляти ліцензій на продаж алкоголю.

Крім того, Київрада рекомендувала правоохоронцям посилити контроль за виконанням статті 178 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Це та сама стаття, що забороняє розпивання спиртних напоїв і перебування напідпитку у громадських місцях. До слова, покарання за порушення цієї статті – штраф від одного до п’яти неоподатковуваних мінімумів. Від 17 до 85 гривень. Тож за неналежну поведінку п’яницям доведеться розплатитися банкою пива чи пляшкою недорогого вина.

Навіщо це потрібно

Як зазначено в пояснювальній записці до постанови, «розповсюдження алкогольних напоїв у нічний час викликає зростання кількості правопорушень, вчинених на ґрунті алкогольного сп’яніння, поширення дитячого та підліткового алкоголізму, знищення генофонду української нації».

«Таке рішення є реакцією міста на збільшення рівня вуличної злочинності у середньому на 30% щорічно протягом 2014-2016 років. На жаль, протягом останніх років ми спостерігаємо і тенденцію росту кількості легких та середньої тяжкості правопорушень, скоєних під впливом алкоголю», – прокоментував керівник апарату Київської міської державної адміністрації Володимир Бондаренко, повідомляє прес-служба КМДА.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), щороку від шкідливого впливу алкоголю помирає 3,3 мільйона осіб – це майже 6% від загальної кількості смертей. Серед людей від 20 до 39 років показник ще гірший – майже 25%. Частіше, ніж алкоголь, людей вбивають тільки серцево-судинні та онкологічні захворювання.

Крім того, зловживання алкоголем є причиною більше, ніж 200 хвороб і травм. Хронічні пияки ризикують заробити психічні розлади, тяжкі неінфекційні хвороби, деякі види раку і серцево-судинних хвороб, не кажучи вже про випадкові травми, насильство та аварії. Тому реальна кількість жертв «зеленого змія» набагато більша.

«Щороку в Україні від алкоголю помирає 40 тисяч осіб. Цю страшну статистику ми можемо зупинити тільки рішучими діями направленими на пропагування здорового способу життя та обмеження вживання алкоголю», – заявив один з ініціаторів заборони, депутат Владислав Михайленко інтернет-порталу «Українська правда».

За статистикою тої ж ВООЗ, українці старші за 15 років вживають в середньому11,8 літра чистого спирту на рік. У алкогольній «валюті» – це келих вина чи пляшка пива щодня. Не так вже й багато, здавалося б. Проте середній показник у Європі – 10,2, а у світі – взагалі 6,3 літра. Тож Україна впевнено входить до першої двадцятки найбільш питущих країн світу.

Ми таке вже проходили

Найактивніші противники обмежень на продаж пригадують чиновникам «сухий закон» Горбачова. В 1984 році споживання виросло до 14 літрів чистого спирту на особу щорічно. Тож під час антиалкогольної кампанії 1985-1987 років влада не лише ввела часові та кількісні обмеження продажу, а й удвічі підняла ціни, посилила методи контролю за дотриманням тверезості, скоротила кількість закладів, що мали право торгувати спиртним. Більш того – почалась вирубка виноградників та перекваліфікація заводів, що виробляли алкогольні напої.

Результати були досить різноманітними: від кілометрових черг у магазини в дозволені години до вживання спраглими пияками одеколону, денатурату, мозольної рідини і навіть засобу для миття скла. Масово почали з’являтися токсикомани з одного боку і нелегальні продавці і самогоноварці – з іншого. За два роки було знищено 30% усіх виноградників, в тому числі унікальні колекційні сорти рослин. Державний бюджет втратив до 16 мільярдів карбованців щорічно, адже до цього 25% надходжень до бюджету давала саме роздрібна торгівля спиртним. Тож врешті кампанію довелося згорнути.

Пізніше сам Горбачов визнав помилковість здійснених заходів. «Треба було проводити не кампанію, а планомірну довготермінову боротьбу з алкоголізмом», – сказав він в інтерв’ю «Комсомольській правді». Щоправда, частково йому все ж вдалося досягти мети: дещо скоротилася смертність, особливо серед чоловіків працездатного віку, зросла народжуваність та очікувана тривалість життя. Середньодушовий рівень продажу алкоголю скоротився у 2,5 рази.

Реакція суспільства

Само собою, серед населення знайшлися і явно невдоволені цією постановою громадяни, і її активні прихильники. Не оминула це питання і українська блоґосфера.

Журналіст УНІАН Дмитро Хилюк у блозі на «UAINFO» написав: «Обурює ханжество і лицемірство столичних можновладців, які першопричину алкоголізму серед киян вгледіли, власне, в алкоголі, а не в знищенні скверів, парків і навіть островів, які забудовуються, в тому числі, тими ж ресторанами для багатих і генделями для бідних пияків».

Блоґер Іван Семесюк на тому ж ресурсі навпаки цілком схвалив таке рішення. «Там, де вночі не продається бухло – на дворі під вікнами його не п’ють і не лютують. Лютують тільки по хатах, і то лише найбільш відповідальні з опущєнців, а саме ті, хто заздалегідь подбав про майбутнє. Отже, закон про заборону продажу бухла вночі плекає в наших громадянах прагматичність, відповідальність, вчить прораховувати свої кроки наперед і так далі», — написав він

Оскарженню не підлягає

Антимонопольний комітет досі судиться з Київрадою щодо березневої заборони торгівлі алкоголем у дрібних точках продажу. А після виходу нової постанови у ЗМІ почали з’являтися повідомлення про ще один позов від комітету. Насправді ж його представники лише розглядають законність цього рішення, проте не виключають можливості його оскарження.

Водночас, Київрада планує ухвалити заборону повторно, якщо АМК все ж наважиться її оскаржити. «Це була одностайна ухвала всіх фракцій, представників всіх округів. Якщо Антимонопольний комітет подасть у суд і виграє, буде знову таке ж рішення», – заявив один з ініціаторів нововведень, нардеп від БПП Дмитро Білоцерковець, повідомляють «Українські новини». На голосуванні постанову підтримали 86 депутатів зі 120.

Позитивний досвід

У тексті постанови автори посилаються, зокрема, і на позитивний досвід ряду інших міст. Подібні заборони успішно діють у Британії, Іспанії, Латвії, Литві, Данії та кількох інших європейських країнах. Проте далеко за прикладами ходити не треба: деякі українські міста також уже перевірили цей метод на практиці.

Результати обмежень у Тернополі, Львові, Луцьку, Броварах легко простежити за повідомленнями місцевих ЗМІ. Журналістські перевірки у різних містах дали однакові результати: постанови діють «наполовину». «ВолиньPost» опублікувала фото та відео з двох магазинів-порушників у Луцьку. Броварський ресурс «Маєш право знати» повідомляє не лише про магазини, а й про скандальне кафе, що ігнорує пряму заборону реалізовувати спиртні напої. Тернопільці, крім магазинів-порушників, відшукали ще й таксиста, що суміщає звичну роботу з торгівлею. А львівський «Zaxid.net» повідомляє, що більш ніж половина магазинів міста не витримала перевірку на чесність. В тому ж Тернополі підприємці навіть винайшли спосіб обійти правила. Встановивши у приміщеннях столики, магазини отримують статус кафетеріїв, а разом з тим – і право торгувати спиртним цілодобово.

У столиці ж результати нововведень ми зможемо оцінити лише з часом, якщо, звичайно, не виявиться, що якийсь суд якоїсь-там інстанції не скасує заборону.

Олександра Хмарна