ОАЕ: штучний оазис у безмежній пустелі

Статті

Є на світі речі, на які можна дивитись безкінечно. На воду, вогонь та… вечірній Дубай. Він має цікаву історію, нетипову для європейських міст. Тому Об‘єднані Арабські Емірати — родзинка на карті світу.


Це країна контрастів — тут поєднується не поєднуване. Розкіш, багатство та вишуканість, але релігійність та жорстокі закони. Заглянувши на устрій зсередини, важко не помітити високий рівень патріотизму. У найкрутіших готелях знайшли собі місце портрети шейхів. Наприклад, величезне обличчя Шейха Мухаммеда ібн-Рашид Аль-Муктума височіє на готелі “Хілтон”. Жителі з великою повагою говорять про правлячу верхівку та дійсно вдячні за зміни та розвиток країни.

Життя громадян здебільшого починається вночі. При тому, жінок-мусульманок майже не зустрінеш у темний час доби. В основному це чоловіки та туристи різних національностей. І, звичайно, незліченна кількість таксистів. Для українських туристів їх послуги обійдуться в гарненьку суму, хоча в ОАЕ таксі вважається демократичним транспортом.

Дуже часто про цю державу жартують, що тут заборонені найприємніші речі у житті. До спиртних напоїв ставлення дуже серйозне. Їх не продають у супермаркетах та не рекламують. Наприклад, за будь-яке хуліганство, спричинене на підпитку, карають дев’яноста ударами палкою. Роблять виключення для туристів, які у свою чергу мають право замовити вина чи шампанського у готелі. Але чи захочуть вони цього, дізнавшись ціну?

Ще одна цікава заборона – використання VPN (Virtual Private Network). Працює вона просто: приховує твою справжню геолокацію та ставить будь-яку-іншу. Здебільшого замінює на Нідерланди, оскільки там заборон майже немає на будь-які сайти. Не зважаючи на такий закон, самі араби все ж користуються VPN та туристам радять. Оскільки в ОАЕ не можна здійснювати телефонні дзвінки за допомогою Whatsup, Viber та Telegram. Для туристів, зазвичай, це майже єдиний вихід поговорити з родичами та друзями, бо картка арабського оператора та дзвінки в Україну — недешеве задоволення.

Окрім названих заборон, треба бути обережним зі знімками на фотоапарат чи телефон, особливо в людних місцях. Віряни (а їх тут близько 85%) дуже будуть незадоволені потрапити на Вашу фотокартку. Особливо, якщо йому здасться, що Ви фотографуєте його жінку. Це максимально заборонено та недопустимо для їхнього суспільства. Узагалі лише одиниці мусульманок мають сторінки в соціальних мережах, але, якщо аккаунти і є, то виключно без фото! Традиційно жінки носять кольорові сукні з довгими рукавами — «кандур». Під плаття надягають шаровари — «сірваль». Але красу всього цього наряду Ви не побачите. Оскільки поверх сукні одягається накидка чорного кольору — «абай».

За нарядом жінки одразу можна дізнатись дві речі: наскільки заможний її чоловік та наскільки глибоко вона віруюча.

Якщо ви побачите чорний наряд, обережно вишитий камінцями або бісером, якимись блискучими елементами, то скоріше за все, у жінки багатий чоловік. Вишивають навіть малюнки із діамантів… Якщо ж наряд буде суцільно чорним із ненатуральної тканини, то скоріше за все, глава сім’ї не володіє великими статками.

Визначити ступінь релігійсності теж не важко. Чим більше відкритих чистин тіла, тим менше сила віросповідання. Деякі зовсім не закривають обличчя, деякі залишають виріз для очей. А деякі навіть на очі вдягають ледь прозору вставку. Все залежить від рішення чоловіка, він — основа сім’ї, розум та благополуччя. Тому жінки в ОАЕ просто-напросто не працюють. Ви ніде не побачите їх, як робітниць: ні у магазинах, ні у банках, ні на ринках. При тому ринок праці зайнятий здебільшого тайками, китаянками та представниками інших, в основному азіатських, національностей.

До речі, національне вбрання чоловіка приємніше, ніж у жінок — ідеально випрасувані білі сорочки до п‘ят («кандур»). Деякі одягають також в’язану мереживну шапочку — «гафія», поверх якої — хустку «гутрі» (білого, молочного або в червону клітинку кольору), зав’язану спеціальним способом. Цікаво, що побачити брудний чи м’ятий одяг майже неможливо. Мені розповіли місцеві, що чоловіки у середньому у своїй шафі мають близько п’ятдесяти таких платтів. І на день можуть переодягатися до 3-4 разів.

Всі етнічні араби – це статусні люди апріорі, які мають дуже великі статки.

Американський соціолог Б. Барбер провів стратифікацію суспільства за 6 показниками:

1) престиж, професія, влада і могутність;

2) дохід або багатство;

3) освіту або знання;

4) релігійна чи ритуальна частота;

5) положення родичів;

6) етнічна приналежність.

Згідно з цим розподілом, можна помітити, що корінні жителі на верхівці кожного з показників. Найбільшу роль грає положення родичів та етнічна приналежність.

Не зважаючи на усі відмінності арабського суспільства від нашого, ОАЕ вважається однією із найпрогресивніших країн світу. Міста дуже продумані, а уряд зосереджений на тому, щоб людям було зручно жити. Навіть той факт, що у кожному приміщенні, таксі, автобусі, метро, аптеці та навіть на зупинках встановлені системи кондиціонування. Місцеві не можуть без цього жити, оскільки найнижча температура за рік — 18 градусів. Аби задовольнити потреби вірян, у кожному готелі, торговельному центрі чи в офісі відведені спеціальні місця для молитв, де обов’язково є коврик, аби не боляче було колінам. Для нас — дивно, для них — необхідність.

Маючи великі нафтові запаси, держава знайшла шляхи поширення свого природного ресурсу та отримала з цього максимальну вигоду. Усі щасливі: і шейхи багаті, і прості люди не скаржаться. А для Європи —смачненький шматок для інвестицій.

Альбіна Косолапенко