28.05.2012 - Здоров'я

Оаза для хворого – страхування?

Медичне страхування обіцяє цінниками на послуги зробити революцію. Ми не лише отримуватимемо обслуговування «як у кіно», але платитимемо за усю ту розкіш зовсім небагато. Вже облизалися, але чи таке воно смачне, коли почати їсти?


Десятки законопроектів кидають свої лозунги стосовно обов’язкової страхової медицини, та поки їм так і не судилося втілитися в життя. Натомість стаття 49 Конституції України стоїть собі залізно і мулом впирається йти з основного державного правового документу. «У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплат­но; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Дер­жава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності», – глаголить вона істину. Науковці вже з яких боків не підходили до цього положення, щоб нарешті зрозуміти, як це такі об’ємні послуги надаються геть задарма, та зрештою сходяться на вже всім усвідомленій буденній істині: безкоштовний сир буває лише у мишоловці.

Українці куди далі, то все частіше стикаються з оплатою нашої «безплатної» медицини. За послуги йде як не грошовий еквівалент, то шоколадний, як не шоколадний, то кавовий і так, доки фантазії вистачить. До того ж, неси свої медикаменти, ба навіть елементарний перекис із ватою. Утім, коли кинути оком на бюджетні витрати у цій сфері, то кояться там дива. Не повірите! Витрати зросли майже втричі за останні роки. Куди ж тоді усі наші «кревно зароблені» зникають?

Просто використання їхнє не цільове. І справа навіть не у хабарництві чи корупції (хоча і в цьому також), а в тому, що найчастіше віддаються гривні на дуже витратні рівні медичної допомоги, для яких потрібне дороге і складне обладнання, утримання великої кількості ліжок у стаціонарах тощо. Натомість такі сфери, як профілактика хвороби, первинна допомога, для яких необхідні менші грошові вливання, розвивається черепашачими темпами. Та й навіть те, що фінансування росте, все ж залишається воно на рівні 3,4 % від ВВП, а необхідно мінімум 5 %. Також немає прозорого переліку самих медичних послуг, які треба оплатити, не визначено гарантованого пакету медичної допомоги. У таких умовах  лікар не захищений, а пацієнти ні в чому не певні.

Це своєрідний колапс, де шкода й лікарів, які, провчившись 9-12 років для своєї спеціальності, отримують менше двірників за свої послуги; і себе шкода, бо хочеться нарешті того порцелянового «як у кіно». Щоб за тобою і доглянули, і слово гарне сказали, були ліки, а лікарні чи поліклініки не виглядали, як у повоєнні роки.

Отакої, розмріялись! Утім чом би й ні. Можливо, нарешті депутати таки ухвалять проект Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування» – і всім стане жити краще, всім стане жити веселіше.

Та можна й без скепсису. Зрозуміло, що з переходом на платну медицину – а рано чи пізно це таки станеться! – страхування буде частиною такої реформи. Адже воно дозволяє логічно вийти з ситуації, коли терміново потрібні гроші на лікування, а їх немає. Нарешті й медики святкуватимуть, бо їм кожен платитиме за роботу не під столом конвертами, тортами, «кавами», а усе легально, усе буде з цінниками.

З одного боку, хто ж проти такого ярмарку справедливості? З іншого, починаєш замислюватися, а що ж робитимеш, коли твій страховий поліс закінчиться? Що робити, коли він не покриватиме ті хвороби, які в тебе раптом виявилися?

І питання ці є доволі болючими. Навіть у тих оспіваних розвинутих країнах усе з цим не так гладенько, як нам здалеку видніється. Далеко не винятковим є випадок, коли, наприклад, жінка молиться, щоб раніше народити, бо через тиждень в неї закінчується страхування. Заплатити за лікарняні послуги з власної кишені виявляється дуже дорого. А скільки вже чули про те, як «швидка» перше, про що запитує, коли приїжджає на виклик, чи є у хворого медичне страхування. І ще сто разів подумає перед тим, як братися за невідкладну допомогу (!), як відповідь буде негативною. Чи такими є наші рожеві мрії про медичне страхування? Напевне, що ні. Впевнений, що ні.

Але машина не стоїть на місці. З кожним днем ми усе більше наближаємося до такої ринкової оази. В одному зі своїх інтерв’ю голова парламентського Комітету з питань охорони здоров’я, материнства і дитинства Микола Поліщук стверджує, що в нашому законодавстві давно вже є «лазівки» (Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, Основи законодавства України про охорону здоров’я та прийнятих до них інших нормативно-правових актів) для того, аби це зробити. Є передумови і для розвитку первинної медичної допомоги, зокрема через інститут сімейних лікарів. Є відповідна постанова Кабінету Міністрів.

Погляд експерта

За словами Тетяни Пастер, директора Департаменту медичного та особистого страхування  компанії «Брокбізнес», добровільне медичне страхування (ДМС) в Україні нині охоплює всього лише близько 2 % населення (обов’язкового, як вже зазначалося, – немає). На ринку є доволі багато компаній, що пропонують фактично одні і ті ж послуги, тому що працюють майже з тими ж клієнтами. Бізнес медичного страхування з року в рік росте, утім сказати, що темпи такого зросту аж надто великі, не можна. Адже це достатньо трудомісткий вид страхування, і він є неприбутковим. Сьогодні воно виступає більше як ключ довіри для клієнта. Адже, коли людина довірила вам своє здоров’я, то довірить і страхування автомобіля, квартири тощо.

«Ви, певно, знаєте цей вислів, що в нас немає здорових, в нас є погано обстежені. І коли людина об’єктивно погляне на своє здоров’я і вирішить взятися за вирішення проблем стоматології, наприклад, то їх виявиться набагато більше і ціна набагато вища, ніж вона може собі дозволити. В нас же люди звертаються до лікаря лише в екстрених випадках. Коли ж людина має медичне страхування і розуміє, що при її зверненні страхова компанія не має права їй відмовити, і в будь-якому випадку навіть її візит до лікаря буде оплачений, то дехто дуже успішно цим користуються,» – стверджує експерт.

ДМС програми пропонують загальний набір послуг і можуть складатися з багатьох опцій. Основні з них це: покриття вартості медикаментів в стаціонарі та поліклініці, власне послуги поліклініки, консультація вузькопрофільних спеціалістів, лабораторно-інструментальні методи дослідження і всі інші тести, що є необхідними до дати встановлення діагнозу. Також включається екстрений стаціонар і невідкладна допомога, її виклик. Зазначені сервіси є основними, які присутні практично у всіх дитячих та дорослих пакетах програм. Подібних опцій більше 25 і їх можна додавати, якщо є бажання.

Також пані Пастер стверджує, що найчастіше добровільним медичним страхуванням користуються корпоративні клієнти. Тут діє принцип «здоровий платить за хворого». Адже, коли у колективі зі ста людей хтось один потрапить у лікарню, то інші заплатять за того, з ким справді сталася халепа.

В свою чергу фізичні особи в Україні рідко використовують страхування , та й компанії з ними не дуже бажають співпрацювати. Ми ж хочемо заплатити менше, а отримувати на повну.

«Щоб ввести обов’язковий вид страхування, повинна пройти ґрунтовна реформа і, перш за все, слід утвердити нове бачення медицини в цілому. Адже на сьогоднішній день наша системи охорони здоров’я знаходиться в такому стані, що ми з вами як пересічні громадяни прийдемо у лікарню і заплатимо ті ж гроші, але там не буде ні апарата УЗД, ні необхідного іншого обладнання, ні лабораторії. В нас, як і раніше, медицина фінансується в країні за залишковим принципом,» – наголошує представник страхової компанії.

Лікарняна каса

У період, коли доля обов’язкового медичного страхування не вирішена, в нашій державі також активно утверджуються лікарняна каса. Вона у випадку проблем забезпечує хворого ліками, допомагає у проведенні лабораторних досліджень, а у разі оперативного втручання – витратними матеріалами.

Функціонує така система доволі просто: члени лікарняної каси (а найчастіше це робітки певного відомства) сплачують у її фонд внески розміром 30, 40 або 50 гривень щомісяця. Потім, коли їм потрібні будуть певні ліки, каса їх купує. Також вона може оплатити послуги того медичного закладу, де, власне, і функціонує. Усього вам надається на рік 1500 гривень і, коли раптом ви на таку суму не «нахворіли», вона 1 січня перетворюється на гарбуз, тобто згорає. Цікава система, погодьтеся.

Крім того, члени однієї зі столичних кас розповіли, що вступили вони туди, м’яко кажучи, добровільно-примусово. Ще повідали мені певні «тонкощі» цієї системи. Виявляється, ліки, коли ти купуватимеш їх через таку організацію, коштують дорожче, ніж у аптеках. А за послуги тобі, якщо й відшкодують щось, то не всю суму – це точно. Зрештою, чому дивуватись, у нас же не нагріти на чомусь руки вважається моветоном.

Взагалі, подібні структури не можуть бути альтернативою медичному страхуванню. Адже тоді, варто будувати лікарні, які б рятували від усіх хвороб та мали будь-яке устаткування. Та й звертатися, по суті, ви можете лише в неї. Позаяк у іншому медичному закладі ніхто ваших внесків в очі не бачив і платитимете ви там «як і всі прості смертні».

Вигляд зісподу

Лікар-стоматолог Лариса Закревська теж відмовилася вступати у свою лікарняну касу, не вбачаючи у ній необхідної допомоги. Також розповіла, про відомі їй випадки своєрідної «вуличної магії» у медичних закладах столиці.

Виявляється, чаклують вони не гірше за лікарняні каси, створюючи для клієнтів, що мають страховку, інший «прайс». Тому, щоб приміром вилікувати зуби, вам виявляється 10-ти тисяч гривень, передбачених полісом, не вистачить. Доведеться доплачувати, що ж поробиш.

«Не приживуться у нас подібні новаторства, – запевняє пані Закревська. – Занадто все вже корумповано. Хіба що вдасться в майбутньому усе законно врегулювати».

Замість післямови

МОЗ наголошує, що альтернативи медичному страхуванню нема і не буде. Звісно перш за все потрібне глобальне реформування системи охорони здоров’я. Вже після того варто розвивати і впроваджувати обов’язкове медичне страхування. Зрозуміло, що процес цей буде болючий. Утім, коли б наші співвітчизники платили у такі фонди вже, приміром, 40 років, де чітко б розуміли на які потреби, якій клініці, якому району і на яке обладнання йдуть гроші, то медицина, за  переконанням експертів, повернулася б обличчям до людей.

Прогрес та поступ беруть своє і в найближчому майбутньому ми повинні будемо відчути на собі, що воно таке те страхування і з чим його їдять. Головне, щоб не подавились громадяни такою заморською стравою і приготована вона була правильно, а не так як зажди: економлячи на інгредієнтах.

Володимир Малинка