Однієї крові

«Людині потрібна людина», —  проголосив персонаж стрічки геніального Андрія Тарковського «Соляріс». Хоча… Як знати, може, у Снаута просто ніколи не було собаки?


Історики та археологи активно сперечаються, коли ж вперше Homo Sapiens потоваришував із фауною світу: 40 чи 10 тисяч років тому? У будь якому разі, випадки зворушливої відданості тварини людині чи навпаки відомі з давніх-давен. Наприклад, зазирнувши в архіви минулого, можна знайти свідоцтва незвичайної дружби Папи Лева Х (1475–1521) та його білого слона Ханно, подарованого уродженому Джованні де Медічі королем Португалії Мануелем I, як символ святості й гарної вдачі. Слоненя зажило слави улюбленої тварини Папи, бо відрізнялося не лише яскравою зовнішністю, але і неабияким інтелектом: Ханно міг виконувати різноманітні команди, розуміючи і хінді, і португальську. Поруч із апартаментами Папи добудували спеціальне приміщення для слоненятка, а на міських святах й урочистостях Ханно був головним учасником парадної ходи. Однак зворушлива дружба церковного служителя й «великого-маленького» емігранта з Індії закінчилася дуже скоро: у зв’язку з кліматичними змінами Ханно захворів, а лікування краплями з золота лише погіршило стан його здоров’я. За два роки слона не стало. Подія сильно засмутила Папу; надгробну фреску для улюбленця він замовив у самого Рафаеля Санті!

Моцарт був відомий, як людина екстравагантна, а оскароносна стрічка Мілоша Формана тільки підтвердила образ божевільного генія. Хаотичний та непередбачуваний Амадеус у білій перуці плекав досить сильну любов до братів наших менших, утримуючи і котів, і собак. Однак найбільше прославився такий же епатажний, як і Моцарт представник царства птахів — маленький шпак, який жив у автора «Чарівної флейти» майже три роки. Композитор купив його 27 травня 1784 року, про що свідчить запис у книзі витрат. Він ласкаво називав птаха «маленький дурник». Коли шпака не стало, Вольфганг влаштував птахові справжні похорони й присвятив епітафію: «…Тут спочиває маленький дурник, який був такий мені цінний. Птах, у розквіті відведеного йому короткого часу, чиєю долею було випити до дна гіркий біль смерті. Коли я думаю про це, моє серце розривається на шматки!..»

Тварини — загадкові створіння. Нам здається, нібито проживши з ними пліч-о-пліч сотні років, ми вивчили напам’ять їхні звички й потреби. Та ніхто так і не зміг пояснити феномен тієї відданої любові й підтримки, яку вони з такою щедрістю віддають людині. Ми вигадали багато технік, як навчити собаку виконувати команди, але так і не знаємо, чому вона готова пожертвувати  собою заради господаря. Чи товариша, як у випадку бультер’єра Сержанта Стаббі — єдиного собаки, який отримав дане звання. Стаббі служив у 102-му піхотному полку США у французьких траншеях, де брав участь у 17 боях, і разом з усіма страждав і від кульових поранень, і від опіків отруйним газом. Травми загартували собаку — так Стаббі навчився розпізнавати хімічні атаки, наближення артилерійських снарядів й попереджав про них товаришів. Також відомо, що пес самостійно упіймав німецького солдата, за що й був удостоєний свого почесного звання.

 “…Корінні народи говорять, що давним-давно на землі відкрилася прірва, яка відділила тварин і людей. По мірі того, як прірва ставала все ширшою, собаки перестрибнули через неї, щоб бути з людьми. Сьогодні ж, коли ми чуємо як вовки виють вночі, ми знаємо, що вони виють на безодню, аби та нарешті закрилася… ” (Фрома Уолш, засновниця Чикагського центру сімейного здоровя)

Тварини рятували людей не лише від куль і воєнних снарядів. Побачивши посеред дороги лежачу свиню, щоб ви зробили? Напевно, здивувались, бо свині мають пристрасть лежати в калюжах багнюки, а не на проїжджій частині. Так чому ця свиня лягла під машину?!

Коли у її хазяйки стався серцевий напад, довкола не було жодної душі (якщо не брати до уваги не надто кмітливого пса, який гавкав на жінку). Та в’єтнамська вислобрюха свинка з кокетливим прізвиськом Лулу не розгубилася й вибігла на дорогу. Вона лягала, щоб зупинити машину, і тікала, якщо автомобіль не збавляв швидкість, — і так доти, доки один з водіїв не вийшов із машини і пішов за нею, до трейлеру Джо Енн Альцман. Недарма Лулу було нагороджено Почесною медаллю Американської спілки із запобігання жорстокості щодо тварин, а згодом «запрошено» на шоу Опри Вінфрі та Девіда Леттермана.

Кіт Боб допоміг хазяїну вибратися з темряви вуличного минулого. Джеймс Боуен довгі роки страждав від наркотичної залежності, і на момент закінчення реабілітації в клініці залишився практично один. З батьком він не спілкувався, а мати давно переїхала до Австралії. Друзів Джеймс також не мав. Одного разу, у прохолодний англійський вечір, повертаючись додому з роботи, він побачив рудого кота, що самотньо сидів на сходах. Кіт нікуди не подівся й на ранок. Хлопець помітив у тваринки на лапі рану, відніс кота до ветеринара, оплатив лікування, витративши майже всі гроші, й узяв його до себе. Вдячний кіт, як собака, скрізь супроводжував свого рятівника. Навіть у громадському автобусі, що слідував до Ковент-Гарден, де Джеймс підпрацьовував вуличним музикою. Дуже скоро «парочка» стала популярною в Лондоні. Люди поширювали відео з Джеймсом та Бобом на YouTube, туристи почали відвідувати Ковент-Гарден часом заради екстравагантних друзів.

Джеймс стверджує, що зміг повернутися до нормального життя саме завдяки рудому чотирилапому другу: «Він вказав мені вірний напрямок, який я рухатимусь все своє життя».

Боб — не тільки вірний товариш Джеймса. Кіт — головна дійова особа його книг. Ще кілька років тому Боуен приєднався до компанії Джоан Роулінг, Стефані Майєр та Дена Брауна. Загальний наклад двох проданих книг автора  — «Вуличний кіт на ім’я Боб» і «Світ очима кота Боба» — перевершив позначку в мільйон екземплярів. За однією з книг знято однойменний фільм.

Можливо, історія про людську дитину, яка виросла у царстві звірів, занадто далека від реальності з точки зору науки: навряд чи Мауглі навчився би ходити і розмовляти голосом Лева Шабаріна, якби його виховували ведмідь та пантера. Але частка правди в цій казці є: тварини дійсно здатні на надприродну любов, яка не завжди властива навіть людині.

Статистичні цікавинки:

  • Більше половини українців (57%) сьогодні тримають домашніх тварин.
  • У кожного п’ятого опитаного (22%) ніколи не було домашніх тварин.
  • Найчастіше українці тримають вдома кішок (79%) і собак (61%). Серед власників кішок жінок більше, ніж чоловіків (81% проти 76%), тоді як серед власників собак більше чоловіків, ніж жінок (66% проти 57%).
  • Переважна більшість українців (79%) сприймають своїх домашніх улюбленців, як членів родини.
  • Найчастіше домашні тварини з’являються в будинку як подарунки або віддаються «в хороші руки» (53%), рідше підбираються на вулиці (24%) або купуються у тих, хто розводить тварин (18%), в зоомагазині (8%), на пташиному ринку (5%).
  • Риби — найпопулярніші домашні улюбленці у Великій Британії.
  • З 1970-х кількість власників собак у США зросла більш ніж втричі.
  • В Америці живуть майже півмільйона власників змій.
  • Україна входить до Топ-20 країн з найбільшою кількістю власників котів.
  • 36% американців дарують своїм собакам подарунки на день народження.

Анна Кудрявцева