16.11.2012 - Здоров'я

Небезпечні комп’ютери

Компютер називають одним із найкращих винаходів людства. В одних рейтингах він займає перші місця, в інших – скромно пасе задніх. Проте загальна значущість машини ні в кого не викликає сумнівів. Хтось вважає компютери всесвітнім злом, а дехто буквально молиться на них і не відходить ні на секунду. Для когось розумна техніка стає предметом професійного інтересу, для інших – способом залишатися обізнаним з усіма подіями. Але існує окрема група людей. Для них інтелектуальна машина є чимось на зразок джерела залежності, модерної манії ХХІ століття.


Історія «хвороби»

Хворобливе захоплення комп’ютерами почали активно обговорювати на межі другого тисячоліття. Вперше інтернет-залежність визнали  недугою в Китаї. Саме в Піднебесній зареєстрували найбільшу кількість мережевих користувачів у світі. Ба більше, усього за десятиліття по всій планеті виросло нове покоління – геймерів та інтернетоголіків.

Ніхто не заперечує, що початкова місія електронної техніки – покращити життя людини в усіх його проявах. Проте не все так сталося як гадалося: у цифрових технологіях, попри низку переваг, знайшли безліч недоліків.

Як зазначають експерти, комп’ютери погано впливають на фізичне та психологічне здоров’я людини. І проблеми з поставою, зором, негативні зміни в рухливості тіла – не найгірші з них. Втрата контролю над часом, недбале ставлення до свого зовнішнього вигляду, відмежування від проблем життя в соціумі, щоденне роздратування – ось неповний список тенденцій, що стають частиною життя комп’ютеромана.

За результатами останніх досліджень китайських учених, зміни в мозку інтернетоголіків визнали схожими до перетворень у нервовій системі людей, що «підсіли» на наркотики чи алкоголь. Після сканування мозкової діяльності сімнадцяти залежних від мережі осіб дослідники виявили порушення у взаємодії частин мозку. Усі піддослідні позитивно відповіли на запитання: «Чи робили ви неодноразові, проте невдалі спроби контролювати свій час користування інтернетом, скорочувати його або й зовсім припинити?». Учені назвали таких людей «цифровими аборигенами». Це особи з більш ніж десятирічним інтернетним стажем та з щоденним просиджуванням біля монітора близько 12 годин на добу. Їхнє життя охарактеризували як таке, що заповнене «пробіжками» від одного гіперпосилання до іншого, балаканиною в аськах, виплеском емоцій у блогах, електронною перепискою та безперервним читанням новин. Причому все це вони роблять одночасно.

«Цифрові аборигени» навіть переживають «ломки», як наркомани, якщо їх надовго забрати від комп’ютера. Такий експеримент зробили британські студенти університету міста Борнмут. Залежні всього лише на день відмовилися від інтернету, дзвінків по телефону, телебачення і музики, після чого описали свої переживання у спеціальному блозі: «Увечері замість того, щоб полазити в інтернеті, я вирішив почитати. Проте відсутність Youtube, Skype і Facebook почала гризти мій мозок. Опівночі я увімкнув комп’ютер, і ніколи в моєму житті потреба в інтернеті ще не була настільки сильною… »

Дослідники стверджують: такий вид залежності є клінічним порушенням, що характеризується неконтрольованим використання ресурсів всесвітньої мережі. І його наслідки можуть бути непоправними.

Типи компютерної, або інтернет-, залежності

Виділяють, як мінімум, шість типів нав’язливого цифрового «рабства». Першим із них є пристрасть до віртуального спілкування і знайомств в інтернеті. Постійна участь у веб-форумах, нескінченні чати та переписки в соціальних мережах, надмірна кількість друзів ВКонтакті чи Фейсбуці, гора листів від електронних товаришів – основні ознаки глобальної павутинної неволі.

Інформаційне перенавантаження або настирливий веб-серфінг є наступним у списку неприродного потягу до комп’ютерних технологій. Нав’язливий пошук інформації по царству необмежених можливостей рано чи пізно може перерости у хворобливе бажання розшукати хоча б що-небудь. Мільйонні перегляди сторінок в інеті, відмова від сну та їжі заради нової забавки ні до чого хорошого не призведуть. Проте пояснювати цю просту істину постійному юзеру рівнозначне биттю власної голови об металевий корпус мережевого монстра. Боляче буде лише вам. Інтернетоголік не зверне на ці поривання жодної уваги. Мовляв, розмовляю лише віртуально; хто не погодиться, того викину з френдів чи ще гірше – «затролю».

Відомо, що як одна біда йде, то й другую за собою веде. Тому далі – «квіточкові» типи залежності від мережі.

Хворобливий потяг до ігор – чергове надокучливе бажання користувачів. Основний лозунг – ні дня без екшену! Себто вислів «Життя – театр, а люди в нім актори» в такому випадку переінакшується та звучить як «Гра – реальність, а я в ній головний». Жертвами манії найчастіше стають діти та підлітки. Для них павутина стає рідним домом, заміняє увагу батьків і радість спілкування з однолітками. Спорт, читання, нові знайомства відходять на другий план. Основна дія постанови переноситься у віртуальний театр, а реальність опиняється на маргінесах буденності.

Наступною пристрастю хворого інтернетом є фінансова потреба, котра посилюється з кожним входом у мережу. Розтринькування коштів в азартних іграх, непотрібні покупки в онлайн-магазинах, постійна участь у різноманітних аукціонах, псевдознижки й «фейкові» акції захоплюють у свої лещата навіть найнепохитніших. Виживе найсильніший, тобто той, хто поборе свої бажання та повернеться у світ звичайних людей.

Виділяють також непереборну необхідність перегляду фільмів у режимі реального часу. У такі моменти хворий може провести перед екраном комп’ютера максимальну кількість годин, допоки вистачить сил. А їх у користувача зазвичай виявляється ой як багато. Аж дивно, як нормальна людина може не спати по кілька діб і відчувати себе цілком щасливою. Феноменально, що не кажи.

Найаномальнішою є кіберсексуальна залежність – нав’язливий потяг до відвідування порносайтів і заняття кіберсексом. Якщо всі попередні види інтернетної хвороби так чи інакше вписувалися в рамки елементарної пристойності, то в цьому випадкові слід звернутися до спеціаліста. Подібні потяги є ненормальними і вважаються важкими порушеннями психіки людини. Оперативна боротьба з такими – єдиний шанс комп’ютеромана повернутися до звичного ритму життя.

Жертви нетаголізму (компютерної залежності)

За статистикою, кількість людей, залежних від інтернету та комп’ютерів, у світі складає близько 10 % від загального числа користувачів. Враховуючи, що п’ята частина українців віком від 15 років щодня користується всесвітньою павутиною, від цієї хвороби можуть страждати близько мільйона наших співвітчизників.

Найдоступнішою жертвою для електронного генія є діти й підлітки. Вони надто швидко звикають до ЕОМ. У віртуальній реальності доросла малеча будує свій світ, закони якого підлаштовує під власні потреби. Таким чином, у дитини формується неадекватне ставлення до навколишньої дійсності, попереджають психологи. За даними соціологічних опитувань, більше 70 % сучасних школярів, відповідаючи на питання про свої інтереси та захоплення, згадують комп’ютер нарівні з заняттям спортом, прогулянками, спілкуванням з друзями.

Звісно, без комп’ютера в наш час прожити неможливо, але все добре в міру. Комп’ютерні посиденьки не повинні впливати на психіку та здоров’я дитини, зазначають фахівці. І завдання дорослих – сформувати в дітей правильне ставлення до новомодної забавки. Якщо ж підліток приділятиме непропорційно велику кількість часу на об’єкт залежності, то він, швидше за все, емоційно й духовно здеградує. Такий стан позначають терміном «патологія молодості». Через відсутність часу на саморозвиток, власне здоров’я, нестачу спілкування з однолітками, молода людина може стати соціопатом. А це – додатковий ризик для майбутнього всієї нації.

Учені виокремлюють такі ознаки віртуальної адикції (від англ. залежність):

1. Людина перестає помічати плин часу, оскільки надто захоплена грою за комп’ютером;

2. Виникнення сильного роздратування в момент, коли її відволікають від улюбленого заняття – «сидіння в інтернеті»;

3. Хворий забуває про роботу, родину, друзів, особисте життя, відпочинок, втому і т. д.;

4. Людина відчуває себе в безпеці лише у всесвітній павутині, а коли опиняється поза її межами, то одразу ж панікує;

5. Інтернет-залежний відчуває сухість у очах і біль у суглобах, погано спить, нерідко набирає зайву вагу.

Найчастіше залежними від технологічної складової інтернету стають такі групи людей:

  • Самотні люди;
  • Діти, що залишилися без уваги батьків;
  • Малеча, від якої батьки відкупляються технологічними іграшками;
  • Люди, які не реалізували себе в реальному світі;
  • Особи з психологічними вадами й комплексами.

Від азартної залежності також страждають збіднілі верстви населення, люди, для яких виграш стає єдиною надією на зміну життя та особи, залежні безпосередньо від процесу гри.

Компютерна терапія

Фахівці зазначають: позбутися від комп’ютерної залежності цілком реально. Головне – бажання самих пацієнтів, або, як їх називають, інтернетадиктів (з англ. – залежних від інтернету).

Для того, щоб вилікуватися, медики пропонують низку простих порад. Наприклад, робити тривалі перерви під час перебування в мережі, більше спілкуватися з тими друзями, котрі байдуже ставляться до інтернету. І, найголовніше, частіше виходити в реальний світ – в магазини, музеї, парки, театри. Для лікування залежності психологи використовують інші методи. Для прикладу, вплив на ділянки головного мозку: людина в такі моменти мовби відпочиває від нав’язливих думок про гру.

Українці все частіше звертаються до таких спеціалістів, щоб вони допомогли їм вернутися в реальне життя. Зазвичай із такими проханнями приходять батьки підлітків. Проте психологи вважають, що кількість українців, які лікуються від інтернет-залежності є мізерною. Реальні цифри хворих комп’ютерною манією в десятки, а то й сотні, разів більші, аніж офіційно оприлюднені дані.

Україні варто брати приклад з Великобританії, США чи Китаю, де таку залежність визнали справжнім захворюванням. Тут із нею всіляко борються, а стан пацієнтів прирівнюють до наркотичного. У нас же ситуація трактується зовсім по-іншому. Мовляв, комп’ютер є методом своєрідної втечі від світу, що допомагає людині пережити складні життєві обставини. Тільки ніхто чомусь не задумується, що проблеми-то залишаються, а спроба жити в новій реальності ні до чого хорошого не приведе.

Коментар фахівця

Світлана Ярема, психолог

В Україні інтернет-залежність не є офіційно визнаною хворобою. Чомусь вважають, що це проблема правова, тобто треба заборонити, змусити і т. д. Але це психологічна проблема. Доки людина не усвідомить свою залежність, не прийде та не захоче про неї поговорити, залежний не вилікується. Психологи можуть надати підтримку, але приходить не кожен.

Що ж до батьків, які звертаються до спеціалістів за допомогою для своїх чад, то моя для них порада – не забороняйте. Після встановлення обмежень дитина почне бунтувати. І тоді син або дочка сидітимуть уже не вдома, а невідомо де. Слід із раннього віку знайомити дитину з комп’ютером і привчати до нього. Тоді малюк розумітиме, що це не іграшка, та матиме культуру роботи з технікою. Але найголовніше – це увага. Як правило, залежність виникає від нестачі уваги батьків, які відкуповуються технікою від дитини.

Тест на визначення залежності від інтернету

1. Чи відчували Ви себе коли-небудь стурбованим через інтернет (чи думаєте Ви про попередні он-лайн сеанси і чи очікуєте на наступні)?

2. Чи відчуваєте Ви потребу в збільшенні часу, який тепер проводите в мережі?

3. Чи були у Вас безуспішні спроби контролювати, обмежити або припинити використання інтернету?

4. Чи відчуваєте себе втомленим, пригніченим або роздратованим під час спроб обмежити або припинити користування інтернетом?

5. Чи коли-небудь перебуваєте онлайн більше, ніж припускали?

6. Чи були у Вас випадки, коли ризик появи проблем на роботі, навчанні чи в особистому житті  відбувався через вплив інтернету?

7. Чи траплялося Вам брехати членам сім’ї, лікарям або іншим людям, щоб приховати час перебування в мережі?

8. Чи використовуєте Ви інтернет для того, щоб втекти подалі від проблем і поганого настрою (наприклад, від почуття безпорадності, провини, роздратованості або депресії)?

Якщо ви дали п’ять і більше позитивних відповідей на дані питання, то ваш діагноз – інтернет-залежний. Обов’язково зверніться за допомогою до спеціаліста.

Юлія Лучик