Пам’ять – мистецтво чи навичка?

Дивились голлівудський бойовик «Люсі», в якому Люк Бессон майстерно розвиває міф про те, що людина використовує свій мозок лише на 10%?  Науковцями доведено, що ця теорія помилкова, вона інтерпретується людьми далекими від науки спрощено й неправильно. Проте це зовсім не означає, що неможливо змусити свій мозок працювати продуктивніше. 


Ефективна пам’ять – надзвичайно потужний інструмент, який можна використовувати у будь-якій сфері діяльності. Людина з хорошою пам’яттю буде бажаною та необхідною на будь-якій посаді. Тому розвивати навички запам’ятовування потрібно так само, як і навички грамотного письма чи володіння іноземними мовами.  Чим більше мозок працює, тим ефективніша його робота, і навпаки, чим менше навантажень йому давати – тим стрімкіше падатиме коефіцієнт корисної дії. Це той випадок, коли кількість означає якість. Природно, що тренувати інтелект потрібно ще з дитинства. Діти швидше запам’ятовують інформацію та легше пристосовуються до різних ситуацій.

Запам’ятовуйте звичайне – незвичне запам’ятається підсвідомо. Коли дівчина йде на побачення, вона навряд чи запам’ятає, яка була погода в той день, в чому був одягнений її коханий. Таких зустрічей сотні, мозок не здатен зберігати деталі кожної з них. Такі спогади зберігаються в короткочасній пам’яті долю секунди та стираються.

Ми дивимось на термометр, робимо висновок, що сьогодні тепло, і забуваємо показники ртутного стовпчика. Це моментальна пам’ять.

Якщо посеред вулиці чоловік стане на одне коліно та зробить пропозицію руки і серця – будьте впевнені, мозок дівчини до найдрібніших подробиць зафіксує температуру повітря навколо і точний час події та буде зберігати ці спогади мало не до старості. Всі почуття, емоції, які в неї виникнуть в цей момент, думки та слова відкладатимуться в довготривалу пам’ять – основу нашого життєвого досвіду, зв’язок минулого, теперішнього та майбутнього.  Вона напряму пов’язана з емоціями та подіями, які впливають на наше життя.

Існує декілька правил того, як змусити мозок працювати так, як це потрібно нам.

Правило 1. Треба отримати яскраве враження від матеріалу, який ми хочемо запам’ятати, аби він відклався в ланку довготривалої пам’яті. Подібно до того, як фотоапарат не буде робити знімків в тумані, пам’ять не зможе запам’ятати те, що є незрозумілим, неясним та тьмяним.

Правило 2. Намагайтесь розвивати образне мислення. Асоціюйте необхідні для запам’ятовування дані зі спогадами, що вже існують, пов’язуйте їх з життєвим досвідом, який ви не зможете забути. Так існуватиме більше шансів того, що якісь дані все ж відкладуться та залишаться.

Правило 3. Зацікавте себе тим, що ви вивчаєте. Очевидно, що інформація з області наших інтересів більш сприятлива для запам’ятовування. Тому шукайте в необхідному цікаве. Якщо намагаєтесь вивчити законодавство, відшукайте цікаві справи або суперечки, які виникали з цього питання. Судовий прецедент запам’ятається легко, а тому ви зможете згадати і норму закону.

Правило 4. Чітке зорове враження дуже міцне. Однак комплексні враження, тобто враження, отримані за допомогою більшого числа органів чуття, дозволяють зобразити у свідомості матеріал ще краще. Лінкольн, наприклад, читав вголос те, що хотів запам’ятати, щоб сприйняття було одночасно і зоровим, і слуховим. Максимально візуалізуйте прочитане: уявляйте, робіть нотатки.

Правило 5.  Уважність, уважність і ще раз уважність. Якщо запропонувати людині закрити очі і несподівано відповісти, наприклад, на запитання про те, якого розміру і кольору предмет, який вона не раз бачила, повз якого неодноразово проходила, але який не викликав до себе підвищеної уваги, то вона навряд чи зможе відповісти на поставлене запитання, хоча бачила цей предмет безліч разів.

Багато людей помиляються, коли їх просять сказати, якого кольору очі в їхнього близького друга. Той факт, що ми знаємо людину мало не з дитинства і дивимось в очі щодня при спілкуванні, не допоможе знайти відповідь на запитання. Процедура введення інформації в пам’ять і являє собою акт звернення на неї уваги.

Правило 6. Мнемонічні методи для запам’ятовування. Мнемоніка в перекладі з грецької дослівно означає «мистецтво запам’ятовування». Цей метод розвитку пам’яті був заснований на принципі асоціацій. Психологи довели, що будь-яка нова інформація, так чи інакше, але асоціюється в нас з минулим досвідом. Відповідно, за наявною аналогією відомості з більшою ймовірністю відкладаються в пам’яті. Якщо це відбувається мимоволі, то далеко не завжди ми можемо пригадати, з чим саме у нас асоціюється та  чи інша подія. Якщо ж цілеспрямовано при запам’ятовуванні концентрувати свою увагу на візуальному, звуковому або тактильному образі, що асоціюється з новою інформацією, то в цьому випадку відомості згадуються швидко і практично без втрат якості.

Як це працює? Найчастіше цю методику застосовують для запам’ятовування складної багатоступінчастої інформації: ряду цифр, слів іноземної мови тощо. Мнемоніка має безліч технік, найбільш простими і доступними з них є наступні:

  • Складаємо історію. Всі ми в дитинстві любили казки, і навичка до їх написання може стати у пригоді, якщо є потреба щось відкласти в пам’яті. Наприклад, потрібно запам’ятати якісь слова: кіт, будинок, дерево, магазин. Складаємо історію, в якій кіт вийшов з будинку, обійшов дерево і пішов у бік магазину, весело помахуючи хвостом. Зв’язна розповідь запам’ятовується швидше за набір випадкових слів.
  • Стародавні греки вважалися блискучими ораторами, а все завдяки тому, що вміли вибудовувати свою промову вздовж уявної, добре знайомої їм у реальному житті, дороги. Бралася, наприклад, дорога додому, згадувалися найменші її нюанси і після, репетируючи промову, певна інформація подумки прив’язувалася до образу розвилки, куща, каменя на дорозі. Таким чином, оратор проходив звичний шлях, тільки цього разу він мав можливість згадувати і відтворювати великий обсяг інформації.
  • Слова можна римувати. Хорошим прикладом технології мнемоніки служить відомий всім вірш про мисливця, що бажає знати місце розташування фазана. Рима дозволяє швидко запам’ятовувати дитячий віршик, який несе серйозне смислове навантаження, роблячи можливим швидке відтворення назв всіх кольорів веселки.
  • Прямі асоціації – дієвий спосіб запам’ятовування. Наприклад, нову знайому звати так само, як вашу сусідку. Головне – закріпити в пам’яті цей факт, і ви вже ніколи не забудете її ім’я.
  • Знайдіть схожі за звучанням слова. Цей метод широко застосовується при вивченні іноземної мови. Незрозумілі слова запам’ятаються набагато швидше, якщо знайти схожі за звучанням слова в рідній мові.
  • Розділіть на частини, адже менший обсяг завжди легше запам’ятати. Тому, якщо потрібно, щоб у пам’яті залишилось велике дев’ятизначне число, набагато простіше запам’ятати зв’язку з трьох тризначних.

Валентин Павлов, психотерапевт, тренер з методики мнемоніки розповідає: «Покращити показники активності мозку можна, але тільки в тому випадку, якщо людина веде здоровий спосіб життя, добре і правильно харчується, а найголовніше, не схильна до стресів. Стрес знищує клітини мозку навіть швидше алкоголю. І це є досить великою проблемою, оскільки сучасний ритм життя апріорі передбачає наявність стресових ситуацій. А якщо вже цього не уникнути, то слід докласти всіх зусиль, щоб звести нанівець їх негативний вплив. Ефективно стрес лікує повноцінний відпочинок. У кожного своє поняття, що таке правильний релакс. Для когось це перегляд телевізора, а для когось – прогулянка на лижах. Безумовно, набагато корисніший саме активний відпочинок, однак якщо у вас викликає тремтіння сама думка про вечірню пробіжку або катання на велосипеді, то велику користь принесе масаж і 20 хвилин банних процедур.»

Навіть якщо ви зайняті настільки, що часу на вправи обмаль, а пам’ять все ж потребує покращення, вихід є. Використовуйте будь-яку можливість, щоб зайняти свій мозок: самостійно рахуйте суму ваших покупок в магазині, вчіть вірші, запам’ятайте номери телефонів і дати народження рідних та друзів. Така «гімнастика» піде лише на користь пам’яті та знадобиться в житті. Тренуйтесь замолоду, аби в старості не страждати від склерозу та не нарікати на лінь у молодості!

Анастасія Бродзянська