Південна Корея — країна контрастів

Південна Корея, країна, що межує з найбільш ізольованою державою світу — КНДР, приваблює все більше й більше туристів, яким набридли шаблонні й заїжджені курорти. Тут дикі й незвідані гори межують із казковими пляжами, а берегова лінія півострова всіяна більш ніж трьома тисячами островів. Усе це довершує багата культура, просякнута звичаями буддизму, екзотична кухня та привітні мешканці.


Завдяки різкому економічному підйому за останні десятиліття ця держава змінилася до невпізнаваності. Зараз, дивлячись на височезні хмарочоси Сеула, на яскраво вдягнених людей і на вітрини магазинів, ущент наповнених різноманітними товарами, важко уявити, що ще півстоліття тому Південна Корея була надзвичайно бідною державою навіть за мірками країн «третього світу». На той час у країні не було жодного багатоповерхового житлового будинку, електрика подавалася не на повну добу, каналізацією у Сеулі була забезпечена лише чверть помешкань. Традиційний для корейців рис був надзвичайною розкішшю, тому мешканці Південної Кореї не нехтували травою й корою дерев. Сьогодні, коли Корея є однією з найбільших промислових держав світу, цивілізація проникла в усі куточки цієї країни.

Кухня Південної Кореї

У Кореї панує культ їжі. Тут люблять їсти смачно й багато. Замість того, аби поцікавитись у співрозмовника, як у нього справи, корейці запитують, чи добре він поїв. Саме лише корейське дієслово «їсти» свідчить про ставлення корейців до їжі, адже воно здатне замінити безліч інших дієслів: наприклад, «пити алкоголь», «прийняти ліки», «дихати свіжим повітрям» чи навіть «подорослішати на рік». Пропускати хоч один прийом їжі вважається мало не гріхом. Трапези рідко обмежуються однією стравою. Коли ти думаєш, що вже ситий, тобі приносять ще щось, аж доки ти не луснеш.
Основою корейської кухні є рис, який готують усіма можливими способами. Усі інші страви вважаються лише доповненням до нього. Найпопулярніші рисові страви — це «пап» (спресована рисова каша), «тток» або «чхальток» (відбивні хлібці з рису), «пібімпап» (плов), «кимпап» (сендвіч з омлету, овочів і рису), а також просто рис з яєчнею, холодними овочами та багатьма іншими добавками. Не менш важливою складовою корейської кухні є різноманітні супи з морепродуктів, сої, риби, м’яса й неодмінно з гострими прянощами. Без морської риби та інших морепродуктів кухню Південної Кореї практично неможливо уявити. Для страв використовують кальмари, водорості, восьминоги, краби тощо.
Десерти в корейській кухні зазвичай представлені зацукрованими фруктами. Найулюбленіші ласощі жителів Південної Кореї — це «ходуквачжа», печиво, що за своєю формою нагадує волоський горіх.

Усе починається зі столиці

Перш за все варто відвідати столицю країни — Сеул, місто, де над буддистськими храмами здіймаються хмарочоси, а дух давнини поєднується з сучасною цивілізацією. Зокрема на правому боці річки Ханган ви матимете можливість подумки перенестися на сотні століть назад, у часи, коли Сеулом правили могутні королівські династії. Тут, наприклад, розташовується найдавніший і масштабний палацовий комплекс Кенбоккун, датований ще ХІV століттям. Зараз на його території працює відразу кілька музеїв, експозиції яких розповідають про історію Кореї і побут її правителів. Неподалік від Кенбоккуна розташовується ще один визначний корейський палац — Чандоккун. Окрім витонченої архітектури та багатого внутрішнього оздоблення, увагу привертає розкішний палацовий парк. Старовинні альтанки, що тонуть у квітах і оточені віковими деревами, були улюбленим місцем відпочинку королів. Тут також є найбільший у країні католицький собор Мендон, зведений у готичному стилі ще в позаминулому столітті.
Натомість на лівому узбережжі річки Ханган розташовані сучасні райони Сеула. Однією з головних пам’яток нової столиці є розкішний хмарочос «63», у якому можна не тільки смачно повечеряти в одному з вишуканих ресторанів, але й відвідати міський акваріум і навіть поглянути на місто з висоти пташиного польоту. Насолодитися краєвидом можна і з Сеульської телевежі, що побудована на горі Намсан.
Також у Сеулі є доволі незвичні місця. Наприклад, десятиповерховий будинок із… дверей. Щоправда, двері були використані для оздоблення, а сам будинок збудували зі звичайних матеріалів. Ідея прикрасити стіни будівлі сотнями різнобарвних дверей з’явилась у художника Чхве Чон Хва в 2009 році.
Не менш цікавими є й околиці столиці. Зокрема одним із найбільш цікавих місць є давня фортеця Хвасон, яка через свою унікальність і високу історичну цінність внесена до списку Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО. Варто відвідати й мальовничий парковий комплекс Хангук Мінсокчхон, своєрідний музей під відкритим небом, та Намсанголь Ханок Маіль — автентичне корейське селище, де відтворили не лише побут корейського народу, а й живі старовинні традиції, із якими можна ознайомитися під час різних народних свят і гулянь.
Враженнями від відвідування столиці Південної Кореї поділилася туристка Олена: «Пишність палаців, безліч хмарочосів, фонтани, у яких купаються діти прямо в одязі та взутті, незрозуміле на перший погляд метро і спокійні, усміхнені мешканці, що завжди готові допомогти — ось так запам’яталося мені відвідування Сеула. Вразило на диво гармонійне сусідство древніх палаців із сучасною архітектурою. Наприклад, найбільший палацовий комплекс Кенбоккун з одного боку прикрашають невисокі гори, а з другого — хмарочоси. От і виходить, що коли стоїш обличчям до палацу, бачиш світ минулого, а повернешся спиною — перед очима динамічне майбутнє. Ось така контрастна Південна Корея!»

Природа й міста Південної Кореї

Центральна частина країни знаменита своїми численними природними парками й заповідними територіями, де також є чимало старовинних архітектурних споруд. Прихильникам «зеленого туризму» буде цікаво вирушити в південно-західний регіон, адже там на цілі гектари розкинулися злакові поля, фруктові сади й симпатичні фермерські угіддя. А південний схід із його великою кількістю храмів, палаців і монастирів не залишить байдужими любителів пізнавального відпочинку. Зокрема варто відвідати місто Кенджу, засноване ще до нашої ери як столиця колись могутнього королівства під назвою Сілла.
На сході країни, біля узбережжя Жовтого моря, розташовуються одні з найкращих морських курортів, де приємні враження від приголомшливої краси природи підсилює розвинена курортна інфраструктура. Крім цього, тут є й гірські масиви, які відкривають необмежені можливості для активного пізнавального відпочинку протягом усього року. Тут величезна кількість мінеральних, у тому числі й гарячих джерел, загадкові печери й мальовничі природні парки.
Для гурманів надзвичайно цікавою стане поїздка до міста Йосу, де розводять устриць і добувають морепродукти. Як не дивно, іноземців сюди майже не возять — пам’яток мало. Проте саме тут усі морські делікатеси можна спробувати, заплативши копійки.
Неодмінно слід відвідати й острів Чеджудо. Для корейців це місце є одним із тих, куди хоча б раз у житті приїжджає кожен. Як правило, це відбувається під час весільної подорожі. Корейці вважають, що низка гір, що пролягає через весь їхній півострів із півночі на південь, символізує Інь-Ян — єдність чоловічого й жіночого начал у світі. У стародавніх даоських і буддійських книгах говориться про те, що один із енергетичних каналів землі простягається від гори Пектусан, що в Північній Кореї, до гори Халласан на острові Чеджудо. Тож Чеджудо — одне з місць виходу цього каналу на поверхню. Саме тому це місце вважають святим.

Демілітаризована зона

Уже більш ніж півстоліття Корейський півострів розділений надвоє — на Північну й Південну Корею. Так звана демілітаризована зона нині є не лише кордоном між ними, а й туристичним об’єктом світового значення.
Щоб на власні очі побачити кордон і територію Північної Кореї, туристи приїжджають до оглядового комплексу «Дора» на горі Дорасан. Зі спостережного пункту можна легко побачити кордон між двома державами. Межа проходить якраз там, де закінчуються лісові масиви й починаються голі рівнини й пагорби. Гіди пояснюють, що в КНДР не вистачає палива, тому її жителі вирубали всі дерева й кущі зі свого боку кордону.
Однак північнокорейські керівники докладають певних зусиль, щоб гідно виглядати в очах сусідів. На території ДМЗ з їхнього боку можна побачити так звані пропагандистські села —це декоративні утворення, де немає постійного населення. Люди, що імітують місцевих мешканців, приходять туди лише в денний час, тобто на роботу.
Натомість мешканці півдня пишаються своїми лісами на території ДМЗ. Саме завдяки мінімальній присутності людини там збереглись унікальні види рослин і тварин, яких не зустріти в інших регіонах півострова. У своєрідному заповіднику ДМЗ ростуть 2,9 тисячі видів рослин, мешкають 70 видів тварин і 320 видів птахів, унікальних для півострова.

Що привезти з Південної Кореї?

Традиційними сувенірами Південної Кореї є вишивка, фарфор, текстиль та макраме, біжутерія, картини, маски, вироби з дерева й раковин, ляльки в традиційних костюмах, віяла. У країні продаються красиві лакові вироби, інкрустовані перламутром (скриньки, табакерки тощо). Обираючи корейську кераміку, слід враховувати її колір, якість виготовлення й навіть звук. Якщо кераміка має прозору й гладку поверхню і чистий звук, вона вважається якісною. Не слід забувати й про женьшень. Він існує у різних варіаціях: чай, настойки і витяжки, сушений, в’ялений та в сиропі. Існують навіть женьшеневі шоколадки й льодяники.
Ще один гідний сувенір з Кореї — традиційний костюм «ханбок», який шиють із яскравих тканин. Варто звернути увагу й на корейський антикваріат: предмети інтер’єру, каліграфію, кераміку, книги. Найбільше цінних товарів продають на сеульському ринку Чанганпьонг. Утім, шукаючи цікавий антикваріат, слід пам’ятати, що вивозити з країни предмети, виготовлені більше ніж 50 років тому, заборонено.

Юлія Близнюк