17.04.2013 - Культура

Планета нашого дитинства

Все починалося з мультфільму… Що сьогодні пропонує нам мультиплікаційна індустрія? Чи хочете Ви, аби Ваша дитина черпала найперший свій досвід із того, що зараз презентує блакитний екран? Аби захистити своїх дітей від культурного сміття, треба навчитись грамотно вибирати.


«Ну, постривай!», «Крихітка Єнот», «Казка про соняшник», «Чебурашка та Крокодил Гена» «Капітошка», «Пластилінова казка» «Пес Барбос і незвичайний крос», «Муха-цокотуха», «Троє із Простоквашино», «Козаки», «Вінні Пух», «Мойдодир», «Малюк і Карлсон», «Баба Яга», «Снігова королева», «Аліса в Країні Чудес», «Буратіно» «Спляча красуня», «Білосніжка та семеро гномів» і багато-багато інших –  ці мультики пам’ятає кожен. З ними ми виростали та мудрішали. Вони виховували в нашій дитячій свідомості розуміння дружби. Навіть нині ми часто згадуємо знамениту, сповнену гуманності репліку кота Леопольда: «Ребята, давайте жить дружно!». Ця фраза стала не лише крилатою, а й навіки повчальною для усіх поколінь. І, можливо, з плином часу вже й не стане того мультика і люди забудуть, звідкіля лунають ті мудрі слова, однак вони житимуть та повчатимуть знову і знову. 

Что значить для нас мультфільм?

Раніше мультфільм виконував  не лише розважальну функцію, а і моральну. Це допомагало батькам виховувати нас. Згадайте, як авторитетно та ґрунтовно звучали у простих побутових ситуаціях мамині посилання на улюблених персонажів з мультиків. «Донечко, чому навчає поважний Мойдодир?», або ж: «Згадай, що трапилося з Каєм у сніжному королівстві… ти ж не хочеш стати таким безсердечним?», чи: «Буратіно теж не думав, до чого може призвести дружба з хитрими котом Базиліо та лисицею Алісою. Бідолашний папа Карло! Він навіть не підозрював, що рідний син може його обманювати…». І таких прикладів використання нашими батьками простих та одночасно філософських мультиплікаційних сюжетів можна згадати безліч.

Хто й зараз не обожнює переглядати старі добрі радянські мультики? Навіть у порівняно дорослому віці оці маленькі дитячі оповідки примушують глибоко задуматися про сучасні проблеми в нашому уряді, про самоїдство та розбрат українського народу, про постійні сварки в парламенті, про шматування неподільної України, у що ми й самі починаємо вірити… Можливо, те, чого не вистачає нашим політикам – сісти якось разом та й подивитися на одному із засідань Верховної Ради хороший повчальний мультфільм, в якому, може, й наївно, але до болю правдиво показано фундаментальні істини людських стосунків, які мусять бути основним орієнтиром для поведінки кожного.

Уже не ті…

Нині деградація свідомості людини яскраво показана у відверто недолугих сучасних мультфільмах. Дуже рідко зустрічаються на телеекранах сюжети з дійсно гуманним психологічним навантаженням. Все, що ми так часто бачимо – агресія, жорстокість, лицемірство та бездумність, аби не сказати грубіше. Як може правильно сформуватися психіка дитини, коли, переглядаючи відомий мультфільм «Оггі та Кукарачі», вона постійно бачить бійки, різноманітні види переломів у нещасних котів, знущання один над одним, забавки з небезпечними побутовими предметами, вибухи та інші кадри, які можуть викликати у новітнього покоління неадекватну реакцію. А найгірше – сприйняття всього, що відбувається на екранах, за нормальні речі. Не  можна не згадати про поширений серед молоді мультфільм «Щасливі лісові друзі» («Happy Tree Friends»). Кого виховає криваве місиво? Варто сподіватися, що такі мультики можуть переглядати лише дорослі…

Слід також згадати сучасні мультфільми, де використовуються відверті еротичні сцени. Зараз діти часто купують диски самостійно і дивляться їх без батьків. Сьогодні дорослим необхідно уважно переглядати мультфільми навіть з найневиннішими назвами Хто знає, що цього разу може вигадати новоспечений мультиплікатор, аби урізноманітнити та прикрасити усім відомі сюжети «Білосніжки та сімох гномів» або ж «Сплячої красуні»? Можливо, боротьбою проти такої відвертості стала б цензура. Ось, наприклад, у Великобританії ще 2006 року було зафіксовано перший випадок цензури мультфільмів. Керівництво британського телеканалу для дітей «Boomerang» прийняло рішення вирізати з кількох мультиплікаційних фільмів, які демонструються на вітчизняному телеканалі, сцени з палінням героїв. Одним з перших такої процедури зазнав класичний діснеївський мультфільм «Том і Джеррі», з кількох серій якого, знятих більше 50 років тому, було вирізано сцени, де герої палять. Що ж, може й нам час вжити таких заходів?

Порівняно нещодавно відбувся урочистий прийом на честь приїзду до України голлівудського сценариста Бiллi Фролiка, автора відомих мультфільмів «Мадагаскар» та «Лісова братва». Бiллi Фролiк – анімаційний голлівудський топ-сценарист, якого включено до «А-списку» голлівудських зірок.  Мета візиту сценариста – презентація початку виробництва першого україно-американського повнометражного тривимірного мультфільму з робочою назвою «Лапи i дроти» («Paws & Wires»). Спiльне виробництво мультфiльму «Paws & Wires» здiйснює українська 3D-анiмацiйна студiя «Амбрела Вiжн» («Umbrella Vision») на замовлення американської кiновиробничої компанiї «Umbrella Animation Works».

Щодо нинішньої ситуації в мультиплікаційній індустрії Біллі Фролік стверджує: «Проект «Paws & Wires» – подія світового масштабу, украй важлива для виходу української індустрії розваг на міжнародний ринок. Цей проект можна назвати економiчним, культурним i навiть полiтичним мостом у стосунках мiж Україною i США. Сподіваюсь, що такий рішучий крок проявить себе не лише з позиції професійно виконаної анімаційної роботи, а стане гарним підґрунтям для виховання моральності представників українського та американського юного глядача. На мою думку, сучасне телебачення дуже потребує справжнього якісного продукту. І особливості менталітету кожної з країн, на мою думку, не можуть стати цьому на заваді, адже суть моральності людини від її національності абсолютно не змінюється. Тому хотілося б, аби наші діти виховувались на достойних сюжетах та вчилися правильно сприймати увесь світ, що їх оточує.» 

Перспективи

Якщо говорити відверто, то дуже б хотілось, аби розвивався наш національний мультик. Зараз, на жаль, в цій складній індустрії нам важкувато. Непогано було б знову побачити на екранах якісь душевні та добрі роботи, як-от «Дострибни до хмарини», «Двоє справедливих курчат», «Паперовий Змій», «Котик та Півник», «Козлик та його горе», «Різнокольорова історія» та багато інших чудових радянських мультиків. Шкода, що сучасний анімаційний фільм, незважаючи на прогресивну комп’ютерну графіку, стрімко втрачає будь-яке раціональне зерно. До речі, так само і вітчизняне кіно. Наше телебачення настільки заводнене беззмістовними серіалами, що роздивитися в цій незрозумілій масі «шедеври» надзвичайно важко.

У світі всіляко намагаються популяризувати національну мультиплікацію. Ось, наприклад, на початку вересня в Китаї набула чинності заборона на показ іноземних мультфільмів у прайм-таймі. Цей крок свідчить про намагання китайської влади обмежити вплив зарубіжних медійних компаній і, відтак, зарубіжної поп-культури на китайську молодь. Процес витіснення іноземної анімації з національної арени у Китаї розпочався ще у 2000 році. Тоді китайське Державне  управління з радіо, кіно і телебачення постановило, що всі закупівлі зарубіжного контенту повинні бути схвалені чиновниками перед його виходом в ефір, а телемовники мають зменшити показ іноземних мультфільмів з метою запобігання домінуванню японських мультиплікаційних персонажів над китайськими. А вже у 2004 році було постановлено, що не менше 60% мультфільмів, котрі виходять в ефір, мають бути китайськими. У порівнянні з Україною, китайські анімаційні студії цілком спроможні забезпечити достатньою кількістю нової якісної продукції анімаційний ринок країни. А поки маємо, що маємо.

Те, що відбувається на екранах, коїться і в країні в цілому. Точніше – хаос та вседозволеність. Звичайно, бідкатися та воліти повернення «щасливих радянських часів» не варто, але  слід визнати, що попри усі недоліки соціалістичного ладу в ті часи, спостерігалася активніша пропаганда гуманності та порядності. Саме цю рису можна було б позичити у періоду радянщини.

У сучасному метушливому та стрімкому, неначе гірська річка, світі так часто хочеться чогось теплого та по-дитячому доброго і наївного. Людина постійно губиться у надзвичайно важливих справах та забуває хоча б іноді згадати про такі вічні та незамінні речі, як дружба, любов, порядність, співчуття та гуманність. Аби нагадати собі, що ці поняття досі існують та мають для нас величезне значення, так хочеться інколи подивитися хорошу казочку із відомою фразою у кінці: «І жили вони довго та щасливо…»

Юлія Сом