24.05.2015 - Здоров'я

Плацебо: секрети сучасної медицини

Не дивлячись на багатомільйонні вливання грошей у сферу медицини, на стежці лікарів залишається багато місць, де «ще не ступала нога людини» або ця людська кінцівка затрималась там дуже не довго. У час інформаційний, час комп’ютеризований та технічний одним із головних театрів бойових дій фармацевтів став «плацебо», а якщо точніше – «плацебо ефект». А ви впевнені, що не стали частиною великого експерименту?


Термін «плацебо» походить від лат. placeo – «подобатись», «бути задоволеним» і по суті є імітацією ліків. Ефект плацебо – різноманітні позитивні фізіологічні чи психологічні зміни у стані пацієнта, що пов’язані з використанням плацебо – інертної фармакологічної субстанції, інертної процедури чи терапевтичного втручання. Під «інертною субстанцією» розуміють абсолютно нейтральну для нашого організму речовину (глюкоза, кальцій або вода), що пропонується хворому як лікарській засіб.

Уявімо, що до лікаря на прийом завітала жіночка з постійними болями у животі. За свідченням пацієнтки причиною неприємного відчуття в області шлунку є неправильне харчування. Вона їсть самі горішки та п’є «газировку», тому що працює на двох роботах і не встигає перехопити щось більш поживне. Після багатьох аналізів, лікар розуміє, що причиною болі у «пані Х» є постійне нервове збудження, яке пов’язане з додатковими робочими годинами. Тобто, по суті, пацієнтка сама вигадала біль, але «внутрішньо» повернутись до нормального стану не змогла. В таких випадках на сцену виходить плацебо. Лікар, попередньо запевнивши хвору у тому, що ліки знімуть біль у шлунку та повернуть жаданий баланс організму, дає жіночці «пустишку» – пігулку, яка не містить засобів, що знімають біль або зміцнюють імунітет тощо. Через деякий час «пані Х» повертається до лікаря з квітами, цукерками і вдячністю – препарат допоміг. Звісно, у такій ситуації медик міг нагодувати пацієнтку антидепресантами, морфієм, анальгіном та багатьма іншими лікарняними засобами, що допомагають при болях та депресії, але не забувайте про їх пагубний вплив на організм. Після прийому вищевказаних засобів, у жінки був шанс дійсно потрапити до гастроентеролога з розладом шлунку.

Довгий час лікарі не були зацікавлені у вивченні плацебо ефекту. Він вважався шарлатанством, рятувальним кругом для таких докторів, які не могли врятувати пацієнта «по-справжньому». Так, плацебо не може діяти безпосередньо на ті умови, заради зміни яких його призначають, але у наш час відомо багато випадків чудодійного зцілення «пустишкою». Достатньо згадати «Летріл» – засіб, яким лікували онкохворих. Ключове слово – лікували! Пізніше виявилось, що екстракт абрикосових кісточок, з якого складалися ліки, ніяк не впливає на онкоклітини. Варто зауважити, що люди які приймали «Летріл» досі живі та здорові. Диво.

Як свідчать психологи, зцілення пігулкою-пустишкою було відоме людству ще з давніх-давен. Згадайте середньовічну панацею – кровопускання, або свердління отвору в голові хворого. Лікарський ефект при таких не зовсім традиційних способах лікування, досягався, скоріше самим видовищем, аніж реальним впливом дірки в макітрі на симптоми хвороби.

Плацебо використовували і у психіатрії. Цікавим фактом є те, що ефект плацебо майже відсутній у психічно хворих людей. Це характеризується тим, що психічно хворі у більшості випадків не розуміють мети прийому ліків, таким чином, вони не можуть активізувати захисні клітини організму. Мотивація видужання відсутня. Як наслідок – відсутнє й покращення стану. Наші внутрішні переконання впливають на фізичний стан організму. То ж чому ми не можемо запрограмувати себе на зцілення, навіть вживаючи звичайну очищену воду?

Тільки, будь ласка, не надягайте рожеві окуляри. Плацебо – не панацея.

90 % статей на тему плацебо оперують однаковим показником впливу «несправжніх ліків» на хворих. А саме – 30 %. Такі цифри нібито були вказані у роботі анастезіолога Генрі Бічера «Сильнодіюче плацебо», що була опублікована у виданні «JAMA». Насправді творці вищевказаних матеріалів або не були ознайомлені зі статтею Бічера взагалі, або аналізували її не уважно. Два невеличкі нюанси, що їх зазначає пан Генрі, зменшують загальне враження від самого плацебо, та й, якщо чесно, можуть зовсім довести до зневіри аудиторію у його чудодійній силі. По-перше – зцілення від плацебо було помічене тільки у випадках блокування болю. По-друге – експеримент, на який спирається Генрі Бічер був проведений без «третьої групи» – людей, які взагалі не отримували ліків. Взявши до уваги вищевказані зауваження, можна стверджувати про неоднозначність ефекту від вживання ліків-пустишок. Це цілком підтверджує коментар Н. Н. Безюка, викладача кафедри факультетської терапії № 1 НМУ ім. А. А. Богомольця: «Аналіз 130 клінічних досліджень не виявив впливу плацебо на результати лікування, незалежно від того, були вони об’єктивними чи суб’єктивними, порівняно з результатами лікування у контрольній групі пацієнтів, які не отримували лікування, крім позитивного ефекту при блокуванні больового синдрому»

Випадки повного зцілення більш серйозних хвороб є поодинокими та непереконливими.

Ще один гострий кут у геометричній фігурі «ефекту плацебо» – етичне питання. Чи має право лікар давати пацієнту свідомо не ефективні ліки, без його, хворого, згоди. Адже в такому випадку лікар ризикує життям людини, яка прийшла одержати професійну допомогу, прийшла поправити своє здоров’я. Уявіть себе на місці хворого, який замість ліків від кашлю отримує цукрові пігулки, а потім з останньою стадією хронічного бронхіту потрапляє в лікарню. Неприємно. З одного боку, плацебо – ще один спосіб допомогти нужденним, з іншого боку – шанс зруйнувати й без того хисткі стосунки між пацієнтом і лікарем.

Використання плацебо не так безпечно, як вважають більшість лікарів. Якщо не допоможе, то принаймні не нашкодить, – думають вони. Насправді це досить цинічний підхід, що не має ніякого відношення до медицини. Небезпека застосування плацебо полягає в заміні справжніх ліків, що становить загрозу для життя. Чи є вихід? Можливо, плацебо варто використовувати тільки з основними лікарськими препаратами. Точніше, використовувати елементи плацебо. Навіювання, підбадьорення, віра у видужання, безумовно, допомагають хворому відчути себе краще, але ж не може будуватися оздоровчий процес вірою єдиною.

Висновок: думайте самі, вирішуйте самі – мати або не мати. Безумовно «плацебо» таїть у собі багато таємниць і загадок, які не будуть вивчені протягом довгих-довгих років. Хочеться вірити, що воно все ж таки допоможе. Адже ще один спосіб порятунку життя людини ніколи не буде зайвим.

Думка вголос

«Були проведені лабораторні досліди, які показали, що це дійсно діє, на когось відразу, на когось не відразу. З деякими людьми потрібно працювати попередньо, щоб був результат, щоб ефект подіяв. Я ставлюсь до плацебо позитивно ще й тому, що це веде до вдосконалення людини, її внутрішніх можливостей, резервів, про які вона, можливо, раніше й не замислювалась.

Людина починає шукати в собі сили, досягає результатів, сподіваючись тільки на себе. Не на пігулки, а на власні внутрішні приховані можливості й після того починає вірити в себе.

Людина – це система саморегулююча. Свідомість і підсвідомість – потужна річ, і якщо людина себе на щось запрограмувала, то буде неодмінно тільки так. А часто ми замість позитивного вселяємо негативне, й одержуємо результати. Цей же ефект спрямований на зворотне.

Отже, це прекрасно. Плацебо потрібно, просто необхідно розвивати. Воно не приводить до погіршення внутрішніх органів, не б’є по них хімікатами. Але, в Україні «пустишкам» приділяють дуже мало уваги, і це, великий мінус. Не виключений варіант, що через 30–40 років, коли медицина підніметься на сходинку вище, звичайні ліки взагалі зникнуть з наших аптек і весь світ перетвориться на один, великий експеремент», – вважає психолог Яна Алєксєєва.

Дмитро Ковальов