Ви маєте бажання подорожувати й ще не визначилися з видом транспорту? Перебуваєте в не найкращому фінансовому становищі, але тяга до мандрівок не зменшується? Маєте друга під боком, котрий день і ніч «канючить» у вас поїздку до нового місця? Тоді вам може підійти варіант мандрівки автостопом.


Це явище з кожним роком стає більш популярним в Україні, а про Європу годі й говорити. Автостоп допоможе водночас зберегти ваші гроші й познайомитися з цікавими людьми. Не одна сотня пасажирів користується цим способом мандрування у літній період. Звісно, відвідувати цікаві міста можна й за іншої пори року, але кожен вже сам вирішує, які умови для нього будуть комфортними.

Якщо ви після довгих роздумів, все-таки, зважилися на поїздку з незнайомим водієм територією України (для початку), або найкращий друг вас вмовив, попередньо навівши купу безглуздих аргументів на користь ідеї «покататися на шару», то не завадить зібрати відповідну інформацію про майбутню пригоду. Адже досвідчені автостопери попереджають про можливі проблеми у дорозі. Кого зустрінеш за кермом автомобіля на перед не знаєш ніколи. Та, як кажуть у народі, хто не ризикує, той не п’є шампанського.

З чого все почалося, або хто придумав зекономити на транспорті

Конкретної точки відліку явище автостопу немає. З англійської він називається хіч-хайкін, де hitch означає “зачіпка”, а hiking – туристична подорож на далекі відстані. Стопер мандрує по білому світу, «чіпляючись» під час пересування за будь-яку можливість. Жартома, до стоперів нульового рівня, тобто на гужовому транспорті, зараховують Михайла Васильовича Ломоносова. Достовірних підтверджень цього факту не збереглося, але за легендою, російському науковцю одного разу прийшло в голову завітати до Москви із села Мішанськ. Від його рідного поселення до сучасної столиці близько 1000 км. Таку відстань і лише на своїх двох…? Виходом міг стати віз, запряжений якоюсь тягловою твариною. Звичайно, швидкістю цей транспорт не відзначався (зрозуміло, чому сьогодні він не популярний), та автомобілів тоді ще не вигадали. Що ж залишалося видатному вченому?

Сучасний автостоп виник у США в 20-х роках минулого століття. Як тільки автомобіль «увійшов у широкі маси», з’явилося багато охочих помандрувати, не заплативши ні копійки. Рух розростався за рахунок бітників (попередників хіпі), котрі не бажали морочити собі голову проблемами безгрошів’я й повсякчас поривалися подорожувати. Їх також називають «розбитим поколінням» (не плутати з «втраченим»). Хіпі при малих статках та великій тязі до мандрування й пригод досліджували територію усієї Західної півкулі і не тільки. Із США автостоп досить швидко перекочував на європейський континент, де за часів Другої світової навіть ходила приказка: “не підбираєш попутника, підвозиш Фюрера”. Як не дивно, але спрацьовувало. Щоправда, не скрізь. Наприклад, швейцарці та австрійці досі не особливо шанують таких людей.

60-ті відзначилися всезагальною зацікавленістю східною культурою. Автостопери не гаяли часу й активно змінювали свою локалізацію. До прикладу, самих тільки громадян з Великобританії, котрі штурмували Індію, було близько 10 тисяч.

А чим ви подорожуєте?

Якщо є різні види транспорту, то логічно, що й автостоп має свою класифікацію. Виділяються такі :

— нульового рівня — на біотранспорті (верблюдах, конях, підводах) або транспорті без двигуна (велосипеди);

— першого рівня (найбільш поширений) — на легкових і вантажних автомобілях, автобусах та інших наземних нерейкових транспортних засобах;

— другого рівня — на залізничному транспорті;

— третього рівня — гідростоп — на кораблях, катерах, поромах, човниках та інших водних транспортних засобах;

— четвертого рівня — авіастоп — на літаках, вертольотах, дирижаблях та ін.

— п’ятого рорівня поки є фантастичним, під ним розуміють використання космічного транспорту.

Слово «автостопом», зазвичай, використовують для позначення мандрівок першого рівня.

 Що ж приваблює хітч-хайкінців у таких мандрівках?

Якщо ми матеріалісти й прагматики, то спочатку звернемо увагу на оплату переїзду. Як правило, вона символічна, або й взагалі не доведеться нічого платити. Звісно, трапляються й такі водії, що вимагають винагороди за свою щедрість. Наступна перевага – швидкість пересування за допомогою автівки й відносний комфорт. Хоча деякі стопери попереджають, що не варто планувати поспати в машині. Адже якщо підсіли до незнайомця у вечірній час, то велика ймовірність того, що вас взяли задля розмови. Її функція – не дати заснути водію. Балакучий співрозмовник поряд – і, як наслідок, менше аварій на дорозі через втому водія. Головне не перестаратися і не прожужати йому всі вуха. Третя перевага (це вже для нематеріалістів) – можливість поспілкуватися з новими й дивними людьми, підтягти свої навики у сфері комунікації, побувати у безпосередній близькості з дорогою, котра так манить романтизмом майбутніх пригод.

Віра в пасажира

Щоб отримати якнайбільше задоволення від хіч-хакінгу, варто врахувати кілька корисних порад від вже досвідчених мандрівників. Отже, як поводити себе, щоб не довелось дуже довго очікувати на транспорт, що зупиниться, та справити добре враження?

1. Прийміть душ

Варто врахувати, водій, котрий усе-таки зупинився, має ніс. Брати чи не брати? Яким буде рішення, якщо ви бозна-коли милися й від вас йдуть не надто приємні

2. Не паліть

Із затиснутою в зубах або в руці сигаретою ви ще довго будете гальмувати автівку. Зрозуміло, деякі водії самі курять, але якщо вам пощастило і хтось зупинився – не питайте чи дозволять вам курити в дорозі.

3. Робіть ставку на старі машини

Що менш новий автомобіль, то більша ймовірність, що вас підберуть. Навряд чи варто голосувати перед новісінькою моделлю Мерседеса або Вольво… У цьому випадку швидше пригальмує викрадена машина, водієві якої потрібно алібі.

4. Фури − це наше все

До наближення вантажівки варто ставиться з великим ентузіазмом – у них достатньо місця для пасажирів і далекобійники частенько беруть собі в компанію автостоперів. Тільки не стійте на узбіччі, як стовп − махайте обома руками.

5. Встановіть зоровий контакт

Намагайтесь дивитися в очі водієві, який пригальмував – йому складніше буде відмовити вам та й ввійдете швидше в довіру. І, звичайно, посміхайтеся – доброзичливий супутник однозначно має більше шансів. Зупиняючи машину, не тупіть, не тисніть і не сутультесь – ви не повинні виглядати людиною, у якої немає грошей, навіть, на проїзд чи булочку в придорожньому кафе.

6. Не лінуйтеся

Постарайтеся знайти таке місце, звідки вас буде добре видно з дороги й біля якого буде зручно гальмувати. Або навіть йдіть в потрібному вам напрямку – водії оцінять вашу цілеспрямованість. Або хоча б, ходіть туди-сюди, не стійте на місці.

7. Використовуйте бензоколонки в якості старту

Щоб не стояти і не голосувати на узбіччі, в буквальному сенсі слова, «в чистому полі», намагайтеся домовлятися з водіями, коли вони зупиняються на заправках. Пам’ятайте правила про встановлення зорового контакту й старих автівок. Не витрачайте час на вмовляння, якщо отримали відмову. У більшості випадків позитивного результату вони не дають. Зрозуміло, ситий добріший, ніж голодний, тому не лізьте зі своїми проханнями до або під час їжі.

8. Не приймайте близько до серця відмови

Деякі компанії забороняють водіям брати пасажирів, тому що, в разі аварії, вони повинні будуть відшкодувати збиток ще й вам. Отже, сподіватися варто тільки на лояльність водіїв.

9. Заборонені теми

Коли ви сідаєте до когось в машину, ви начебто заходите в чужий будинок, тому ведіть себе в ньому ввічливо й доброзичливо. Шосе – це свого роду форум, на якому можна обговорити масу тем, але розумні люди намагаються триматися подалі від політики, релігії й питань статі. Принаймні на початку розмови. Ознакою вмілого автостопера є вміння вчасно сказати й вчасно промовчати.

10. Запропонуйте заплатити за послугу

Водіям, як і всім нам, частенько бувають потрібні гроші, тому, не соромтеся запропонувати. Принаймні – за бензин. Якщо водій відмовляється, рахунок пригостіть його чашечкою кави на наступній зупинці. Враховуйте й нормальне бажання людини допомогти або зробити добру справу.

11. «Благими намірами вимощена дорога до пекла …»

Свою допомогу в протиранні лобового скла або бічних дзеркалець не пропонуйте, поки вас про це не попросять. Водії самі знають, як має виглядати їхній транспортний засіб і як повинен працювати мотор, тому утримайтеся від зайвих коментарів на цю тему.

12. Запасіться водою і наметом

Не відомо, де вас висадять і де вам доведеться ночувати, чи зможете ви роздобути хоча б воду … тому подбайте про це наперед.

13. Вночі – без шансів

Після настання темряви ніхто не буде ризикувати, щоб підвезти вас.

14. Читайте таблички …

У низці країн поїздки автостопом є заборонені, тому, перевірте заздалегідь ті місця, де ви плануєте побувати.

15. «Будьте на світлій стороні»

Подорож автостопом – це череда успіхів і провалів. Щоб налаштуватися на оптимістичну хвилю й фортуну, не проклинайте машини, котрі не зупинилися. Що більше посмішок ви подаруєте водіям, то швидше хтось із них зверне на вас увагу. Завжди дякуйте за допомогу навіть тому, хто просто зупинився на ваш помах. Такі правила.

(настанови від Russian traveler)

 Артем Захарченко, побував майже у всіх районних центрах України:

— На які ризики потрібно зважати, подорожуючи автостопом?

— На ризик «провтикати» все задоволення від поїздки, думаючи про дрібниці: якійсь побутовий дискомфорт, страх злочинців на дорогах тощо. Якщо ти їдеш – то повинні бути тільки ти і траса. Ну й ще купа цікавих людей, що може зустрітися. Я зовсім не розумію тих, які беруть із собою зброю в такі мандри. Якщо зброя – то їздь якось інакше, усе одно не вийде з нею відчути того всесвітнього миру, який дає автостоп. Зброя притягує агресію з боку інших людей, бо й ти, коли її маєш, поводишся інакше.

— Найнеобхідніші речі у таких мандрівках…

— Я не люблю брати багато речей. Якщо знаю, що точно зможу вписатися в знайомих або провести ніч в електричці – то не беру ні намету, ні спальника з карематом. Якщо ж таки ночувати на природі планую, то намагаюся влітку замість намета користуватися просто клейоночкою. Ну а без каремата тут уже не обійтися. Важливі елементи прикиду – хаєратник/хустка в квіточку, шкіряна куртка, можливо – «феньки», які одразу тебе ідентифікують як хіч-хайкера і відстоюнють від «тюленів». Бо це одна з найменш приємних ситуацій – коли після поїздки драйвер все ж питає «Куди? А гроші?». Хоча за всіма правилами він про гроші має спитати на самому початку, якщо не спитав – ви не винні. Але він може про це й не знати.

— Чи потрібна спеціальна підготовка?

— Та яка там спеціальна підготовка? Карта просто треба, бажано також мати розклад електричок в тому краю, де будете мандрувати – в Інтернеті він є. Поговорити зі знайомими, чи нема в кого вписки в тих краях. Їжу й воду прихопити, але небагато. Якщо ви не дуже комунікабельна людина – продумайте декілька тем для розмов, адже все ж таки часто люди беруть вас, щоб поговорити, і ви перші повинні почати розмову. Це вже якщо її не підтримали – тоді не наполягайте.

— Розкажіть про одну з неординарних, цікавих ситуацій, котра трапилася під час подорожування автостопом з вашого досвіду.

— Рік тому взяв старшого сина на трасу, вперше. Знайомі хіпани казали, що вони з дітьми від двох років їздять, а мого дружина тільки відпустила. Ну скажу, що їздити з дітьми – одне задоволення. Дуже швидко спиняються машини, і в кожній жінка якщо не за кермом, то поруч із водієм: жаліє дитя, підвозить. Там, де зазвичай півдня треба, щоб доїхати, ми були за 3,5 години. Але він, звісно, ще поки не сприймав це так, як я. Дуже прагматично дивився на стоп: просто як на зручний спосіб пересування.

 Автостопери не мають кордонів. У будь-якому випадку в межах планети Земля. Тому вибір за вами – ризикувати чи потихеньку трястися у душному вагоні без найменшого натяку на вільну, безкраю дорогу перед очима.

Вікторія Топала