04.05.2014 - Інтерв'ю

Поїхала відпочивати – залишилася навчатися або тайська екскурсія

Навчання в Європі чи Сполучених Штатах? Нині цим не здивуєш. А чи багато ми чуємо про освіту в Азії? Щоб трішки відкрити вам завісу до цього явища, ми вирішили поспілкуватися з українською студенткою Марією з Assumption University, що в Таїланді. Сьогодні це один з провідних міжнародних університетів Південно-Східної Азії. Звичайно, не кожному по кишені іноземні виші, але знаннями не гребують, якщо є можливість їх отримати.


Маріє, як ти взагалі вирішила поїхати до Таїланду?
Це трапилося дуже спонтанно. Я поїхала взимку на відпочинок до моря. Там в мене є далекі родичі і вони мені запропонували залишитися на місяць, оскільки це корисно для мого здоров’я. Приїхала на один місяць, а залишилася на чотири. Потім мені запропонували екскурсію по місцевому міжнародному університету. І я згодилася. Після ознайомлення мені повідомляють: «В нас через чотири дні починається семестр, тому можеш здати екзамени, ми тобі візу туристичну переоформимо на навчальну, і можеш іти вже вчитися». Вирішила не гарячкувати. Приїхала сюди, здала зовнішнє оцінювання. Потім в останній момент передумала і полетіла до Таїланду.
А які вступні випробування на тебе чекали?
Всі екзамени здаєш індивідуально. Дають тобі теку паперів і її потрібно заповнити. Перевіряється граматика з англійської. Написати твір чи щось подібне. Це був один тест, другий – з тобою говорять англійською мовою. Дивляться на твій рівень. Також тобі задають питання на ерудицію.
Тобто спочатку ти не обираєш напрямок навчання? Перевірка на загальні знання?
Так. І обов’язково тест з математики. Куди б ти не йшов – тест з математики. Спочатку лякаєшся, але не так вже й важко. А потім тебе питають, куди хочеш іти і залежно від вибраного факультету, тобі ще дають екзамен. Я вибрала Communication Arts.
Два семестри ти вчишся зі всіма, а потім обираєш собі напрямок. Тобто можна вибрати рекламу, журналістику, акторське мистецтво. Це все школа Communication Arts. Я хочу вибрати піар. В цьому семестрі закінчила курс «журналістика і мас-медіа». Друковані ЗМІ майже не викладаються.
У нас часто організовують проекти як завдання. Один з них був з тележурналістики. Все як в реальному житті: збираєш інформацію, записуєшся на студії, зелене тло, телесуфлер, дві камери. Новини збирали буквально до останньої ночі, щоб все було свіжим.
Яке ставлення викладачів до студентів?
Викладачі всі різні, бо всі різних рас, національностей. Матеріал англійською мовою, звичайно. Якщо щось не зрозуміло, ти можеш підняти руку і сказати про це. Викладач тобі пояснить ще раз. Ставлення до студентів дуже хороше. Якщо ти хочеш вчитися, тобі дадуть все для цього.
Чи часто ви користуєтеся бібліотекою?
Узагалі, зараз усі користуються Інтернетом. Правда, коли потрібно писати якусь доповідь, то список літератури обов’язковий. І це мають бути книги. Часто викладач перевіряє те, що ти вказав. У нас першу сторінку прочитали і останню – добре, 5. А там – ні. Але, якщо ти все зробив, то немає проблем. На сайті університету є програма, яка перевіряє всі збіги, які є тільки в Інтернеті. Викладачі нею дуже часто користуються. Допускається тільки 7 відсотків скопійованого тексту.
Чи є у вас якісь сталі групи?
Там групи як такої немає. Ти сам собі вибираєш предмети і складаєш розклад. Наприклад, реклама в понеділок, вівторок і в четвер після обіду. Вибираєш як тобі зручно. Додаєш до основного предмету. Дозволяється брати мінімум два, максимум дев’ять курсів. Якщо обиратимеш по два, то вчитимешся років 6, не менше. Якщо 9 – за 2,5 можеш випуститися. Система гнучка. На різні предмети ходиш з різними студентами. Спочатку це мені не подобалося, а потім зрозуміла, що це більше знайомих, більше спілкування. Потім вже з друзями ми намагаємося ставити якісь предмети разом.
Як щодо українських студентів?
Українці – це сумна історія. Приїхавши, я потрапила до секретаря по роботі з іноземними студентами. Вона мені розповіла, що в університеті є ще чотири українці, крім мене. Дала їхні номери телефонів і порадила зустрітися. Одна дівчинка мені не відповіла, інша інколи вітається. Ще один студент обіцяв зустрітися. Вже рік там вчуся і не бачила його ні разу.
Тоді з ким ти найбільше спілкуєшся?
Там багато росіян, «ті, що тікають від холодів». Але знов-таки все перекладається на політику… Говорять, що в нас раніше були хороші стосунки, а зараз Україну загарбали США. Мені набагато простіше спілкуватися з азійцями, американцями. З французами, яких там, до речі, багато, у мене щось не склалося. Вони намагаються уникати корейців, китайців і радять з ними не спілкуватися.
Можеш трішки розповісти про систему освіти?
Вона схожа на американську. Початкова, середня і вища – це все різні школи. Ти можеш обирати собі різні програми навчання, різної складності. Від цього вже відштовхуються університети. Для деяких може бути свій рівень складності, з яким приймають. У вищій школі ти сам собі обираєш десять предметів. Звичайно, це плюс до обов’язкових. Тобто, як і в університеті. В них все орієнтується на практику. Як в школі, так і далі.
Немає постійного сидіння за підручниками, «зубріння» теорії. Практики і теорії приблизно 50 на 50.
Як проходять заняття?
Деякі викладачі дають свої конспекти. Відксерили – бери і вчися. Інші хитрі. Щоб їх слухали, роблять в конспектах пропуски і ти повинен їх заповнити, слідкуючи за викладачем. Деякі не звертають уваги на те, чи ти слухаєш. Є підручник – читай. Я пишу конспекти, бо так вже звикла. Деякі беруть диктофони і потім сплять на парах.
Чи багато студентів підробляють під час навчання?
Якщо ти хочеш працювати, то можна звернутися у спеціальний відділ. Там тобі пропонують різну роботу, залежно ще від твого навчального графіку. Університет сам займається оформленням документів, щоб все було легально і без зайвих проблем.
Хто опікується студентами?
У кожного є свій куратор. З будь-яким питанням до нього можна звернутися. Коли ти складаєш собі розклад на наступний семестр, то куратор повинен поставити печатку, підтвердити, що все нормально. До нього звертаєшся, якщо в тебе щось не виходить, потрібна порада, який предмет краще взяти, зараз чи пізніше. Адже можна брати курси як з п’ятого року навчання на перший, так і навпаки. Тільки деякі є такі, які можна пройти лише після проходження інших. Ще активно працює департамент роботи з іноземними студентами. Наприклад, з візою ніяких проблем. Просто приходиш з паспортом і повертаєшся за кілька днів. Все роблять вони.
Чим відрізняється система оцінювання в Assumption University від нашої?
У нас чотири сесії на рік, тобто дві на семестр. Це приблизно 24 екзамени на рік. Такі собі іспити середнього терміну, як я їх називаю, і фінальні. Ти вчишся два місяці, потім йдуть середні екзамени майже з усіх предметів. Той матеріал, що ти вже здав, більше не дається. Ти вчишся ще два з половиною місяці і здаєш фінальні екзамени. Дуже рідко робляться іспити за весь рік, адже вони досить ґрунтовні. Схожі на зовнішнє оцінювання. Перевіряльники, окреме місце і тести, твір або питання. Ще в перший день занять нам дають роздруківку, де вказано, яка робота скільки коштує у відсотковому співвідношенні. Весь курс – це 100 відсотків. Якщо маєш 90, то отримуєш A, тобто відмінно. На деяких предметах відмінно починається з 80 відсотків. Наприклад, математика. Якщо після всіх здач в тебе менше 40 відсотків, вважається, що ти предмет не склав. Всі роботи також оцінюються у відсотках. Додаткових робіт немає. Що за планом, з того і можеш заробити. Якщо, наприклад, в терміни здачі роботи не вклався, то на наступне заняття, це вже буде мінус 50 відсотків.
Звичайно, якщо ти хворів і приносиш довідку, то можеш ще відпрацювати. Але якщо був відсутнім більше місяця, то вже вирішують чи в тебе буде індивідуальний курс, чи повторний. Ти не платиш гроші, але проходиш все знову. Правила досить жорсткі.
Скільки років триває навчання?
Бакалаврат – це приблизно чотири роки. Як і в Україні. Звичайно, це ще залежить від того, скільки береш предметів на семестр. Якщо брати по сім-вісім, то за 4 роки уже будеш бакалавром. На літніх канікулах також можна вчитися. Це максимум три предмети.
І багато охочих навчатися, коли інші відпочивають?
Достатньо. Причина ще й в тому, що деякі страхуються, бо бояться, що не складуть екзамен. А так матимуть запас. Деякі просто хочуть вивчитися за 2,5 роки.
А куди ти хотіла вступати, коли ще була в Україні?
Я чітко тоді ще не визначилася, але мама дуже наполягала на міжнародних відносинах у Шевченка. Дуже не жалкую, що там не навчаюся, якщо чесно. Недавно зустрічалася з подругою дитинства, яка зараз навчається в КІМВ. Загальну картину я побачила. Дорогі речі, собачка під рукою і слів докупи не може зв’язати. Думаю, що якщо вже маєш такі гроші, то використай їх краще з користю. Наприклад, можна поїхати на навчання до Англії чи щось подібне.
Тобто якщо маєш можливість, то навчатися краще їхати за кордон?
Це нелегке питання. В нас хороша викладацька база. За радянських часів вітчизняна освіта вважалася однією з найкращих у світі. Зараз, звичайно, ситуація інакша. Розчаровує факт корупційності у вишах.
Що мені ще не подобається в українській освіті, так це відсутність якогось міжнародного університету, жодної програми виключно на англійській мові. Іноземцю без знання російської чи української тут навчатися неможливо, навіть якщо б він дуже любив цю країну. Це те ж саме, якби я їхала до Таїланду і мені необхідно було б вивчити тайську, яка, до речі, дуже складна.
Для іноземців є безкоштовні курси тайської. Це тільки за бажанням, ніхто не змушує її вчити.
Я хочу навчатися англійською мовою, адже в світі зараз без неї нікуди. В Україні такої можливості в мене немає. І це великий мінус нашої освіти.
Можеш додати щось до «плюсів» освіти в України?
Добре, що в нас є бюджетне навчання. Адже ми розуміємо, що більшість не спроможні були б оплатити контракт. А в Таїланді взагалі такого явища немає. Це ще пояснюється тим, що в цій країні дуже сильний середній клас.
Чи плануєш повертатися в Україну після навчання?
Я б дуже хотіла, бо люблю цю країну. Але розумію, що багато чого вирішують не твої знання, вміння, а зв’язки, хабарі. Можливо, на магістратуру поїду навчатися в Європу чи Америку. Та чіткого плану не маю.
Сподіваюся, що з часом ситуація в Україні поліпшиться і нам не доведеться робити вибір: залишатися тут чи шукати розуму за кордоном.

Вікторія Топала