08.06.2014 - Освіта

Корисне літо: мовні школи за кордоном

«Діти, куди вас подіти?» – одвічне питання, яке закрадається в голови чи не всіх батьків, щойно надворі зацвітає бузок, а в малих бешкетників закінчуються уроки. Відправити до літнього табору розважатися з однолітками? Чи в село до бабці? Чи залишити під власним пильним наглядом чадіти в квартирі у тридцятиградусну спеку у місті? Чим зайняти малечу, щоб тримісячний відпочинок не пройшов даремно?


Останні роки усе більшої популярності в Україні набуває якісно новий і доволі незвичний варіант: відправити дітей у літню школу для вивчення іноземної мови. Звісно, малеча навряд буде в захваті, коли почує, що сонячним гарячим літом батьки надсилають їх невідомо куди і до того ж учитися! Ніби дев’яти місяців на рік у школі замало! Спершу може здатися, що це такий особливий вид покарання – змусити дитину вчитися ще й під час заслужених канікул. Втім це лише на перший погляд. У світі практика мовних шкіл для іноземців уже доволі звична, тож організатори уже давно навчилися поєднувати навчання з відпочинком і робити такі поїздки незабутнім досвідом.
Оскільки англійська сьогодні – це мова міжнародного спілкування, без якої уже нинішньому поколінню подекуди доводиться скрутно, а майбутньому, вочевидь, узагалі в нашому глобалізованому світі буде ніяк, – відтак найпопулярнішою країною-приймачем юних лінгвістів зараз є Велика Британія.
«Найбільшу популярність серед українських батьків має Велика Британія, – розповіла нам керівник одного із турагентств, які займаються організацією таких подорожей, Валентина Кухарчук. – Класичний вибір: «вчити англійську в Англії». Це порівняно недалеко від України, багато пам’яток, ну і овіяний легендами образ Туманного Альбіону. Мальта – теж недалеко від України і можна поєднати навчання і відпочинок на морі. Ірландія на нашому ринку поки менш популярна, але багато хто обирає саме її, бо вона значно дешевша від Британії, теж має багато визначних місць; крім того, часто обирають ті, хто вже вздовж і впоперек об’їздив Англію і хоче чогось нового. Канаду і США обирають менше – тут для багатьох батьків мінус – відстань і переліт через океан. Австралія і Нова Зеландія – це вже геть рідкісний запит і зазвичай від тих, хто планує саме в цій частині світу далі жити чи вчитися або просто закоханий у ці місцини».
Не пасуть задніх і інші європейські країни. Німеччина, Франція, Італія, Іспанія також мають безліч мовних шкіл і курсів, куди турботливі батьки можуть відправити свої чада практикувати володіння відповідною мовою. Вибір – виключно за батьками, ну і, власне, самою малечею.
Користі від такого навчання насправді чимало. По-перше, обрана школа сама надає усі навчальні матеріали, включно з тестами, текстами і різноманітними практичними завданнями.
По-друге, викладання (що очевидно) ведеться виключно англійською (якщо ви у Британії; так само відповідно французькою, німецькою тощо). Тож хочеш ти цього чи не хочеш, аби хоч якось порозумітися з викладачами, доведеться хоч трохи напружити свої лінгвістичні можливості. Так само їх доведеться напружити і аби поспілкуватися з іншими студентами – які так само з’їжджаються вивчати англійську з усіх куточків світу: Іспанії, Німеччини, Швеції, Китаю.
По-третє, під час навчання діти мешкають у місцевих родинах або у спеціальних гуртожитках разом із іншими іноземними студентами. Тож тут також доведеться волею-неволею ламати усілякі мовні бар’єри.
По-четверте, поїздка включає не тільки навчання. Школи зазвичай організовують різноманітні екскурсії у відомі місцини, розваги і заходи. Чудова нагода не тільки вивчити мову, а й ближче познайомитися з місцевою культурою та історією.
Звісно, успіх таких подорожей залежить від часу перебування у країні. Одного тижня може виявитися замало – дитині чи підлітку доведеться витратити більшість його на адаптацію до чужого клімату, звичаїв і мовного середовища. Водночас місяця може бути вже забагато: дитина просто скучить за домом. Крім того, від терміну подорожі залежить і її ціна. Тут уже батькам слід вирішувати, зважуючи власні гаманці.
«Зазвичай школи приймають діток з 9 років. З одного боку, для іноземної мови – чим раніше, тим краще, – розповідає Валентина Кухарчук. – Але при цьому багато залежить від конкретної дитини, її прив’язаності до батьків і готовності до самостійної поїздки в іншу країну (навіть якщо з ним буде керівник групи, батьків все одно не буде). По своєму досвіду можу сказати, що більшість українських батьків починають відправляти дітей років з 11. 8-9 років – це скоріше виняток. Популярності набувають поїздки для дітей молодшого віку разом з батьками – так звані «сімейні програми». Тоді дитина з батьками навчаються у сусідніх школах, на екскурсії їздять разом. В таких програмах можна брати участь з 5 років».
Важливим, звісно, є і вік дитини, яку батьки вирішили відправити в іншу країну проводити канікули за вивченням іноземної мови. Вочевидь, відправляти за кордон (навіть у супроводі дорослих та групи інших дітей) може бути небезпечно. Тут і відповідальність за малечу неймовірно велика, та й несподівано опинитися в чужому середовищі – неабиякий стрес для самої дитини. А ось старшим підліткам – щоденні уроки і розплановані екскурсії можуть здатися занадто нудними. Хоча, звісно, усе залежить від мотивації самого учня. Адже, відомо: якщо дитина не хоче вчитися – її не змусити. Тому перед поїздкою батькам, які вирішили відправити дитину вивчати чужу мову, варто поговорити з нею і визначити, що ця поїздка – не покарання, а користь і чудова розвага.
«Вважається, що для того, аби перейти з одного рівня знання мови на наступний треба близько трьох місяців інтенсивних занять, – коментує турагент Валентина Кухарчук. – Для перших дитячих поїздок краще починати з 3- або 4-тижневих програм. Для старших студентів рекомендується не менше трьох тижнів. Це для загальномовних курсів. Курси підготовки до мовних іспитів, наприклад, до IELTS, традиційно тривають не менше чотирьох тижнів (а іноді і до восьми)».
Вочевидь, вивчити іноземну мову за три чи чотири тижні – малоймовірно. Підвищити рівень володіння нею – тут уже більше шансів. А от зламати мовний бар’єр, який виникає майже в усіх при вивченні іноземної мови у школі, тобто неможливість перейти у вільному спілкуванні на цю іноземну мову – це після такого корисного відпочинку практично гарантовано!
«Коли я вперше поїхала до мовної школи у Британію у 14-річному віці, там мене чекало одне з перших комунікативних потрясінь, – поділилася з нами досвідом таких навчальних подорожей нині 20-річна студентка Ганна Людвіченко. – Люди, як тоді виявилося, бувають різні, і з усіма ними треба говорити, та ще й не рідною мовою – нічого собі! Тож доводилося розкривати рота і вчитися говорити з людьми, майже як заново. Відчувала, як не вистачало спершу словникового запасу, як неприємно було ловити себе на помилках і «східноєвропейському» акценті. А говорити треба було. Так і старалася – розв’язувала собі язика через «не хочу» і «не буду». Так зламала той славнозвісний мовний бар’єр. Пізніше так сталося, що вступила до американського вишу, де все навчання і спілкування виключно англійською. І от вдруге пересилювати себе вже не довелося».
Звісно, це не імператив, що треба негайно бігти купувати путівку в невеличке британське містечко і влаштовувати дитину вчитися у тамтешню мовну школу. Ні, аж ніяк. Просто серед низки уже таких звичних і заїжджених варіантів проведення літнього часу: Артек, бабуся, двір будинку додався ще один – навчання мові за кордоном. І весело, і корисно!

Анастасія Сорока