Повітряна гімнастика: забудь про силу тяжіння

«А як називається оця штука, якою ти займаєшся?» – часто запитують мої знайомі. Я, сміючись, спочатку називаю це «шторами» (так прозвала їх моя мама), а потім пояснюю, що це полотна, а загалом – повітряна гімнастика або ж повітряний еквілібр. Тоді на мене дивляться круглими очима і перепитують знову. Зрештою, все закінчується тими самим «шторами». Тому у цій статті я хочу пояснити, що таке полотна і “з чим їх їдять”.


Хто твої батьки, дитино?

Повітряні полотна, в оригіналі аerial silk (з англ. «повітряний шовк»), – різновид циркових снарядів для вправ і трюків з повітряної гімнастики. Це два довгих полотна тканини шириною від одного до півтора метри. Їх використовують у сучасному цирку, підвішуючи до купола. Всесвітня мережа подає декілька варіантів походження цього виду циркового мистецтва. Згідно з книгою «Просто цирк» Стівена Сантоса, гімнастика на повітряних полотнах – найпізніший вид повітряного мистецтва. З’явилося воно у 1959 році у французькій цирковій школі. Під час підготовки випускних проектів учням доручили зробити частину свого номеру в абсолютно новій манері. Одна зі студенток виконала його на довгому відрізку тканини. Цей день можна вважати народженням гімнастики на повітряних полотнах. Потім їх майже не використовували аж до 1995 року, коли Ізабель Водель продемонструвала номер на полотнах на «The World Festival of the Circus of Tomorrow».

За іншою версією, прототипом акробатики на полотнах була гімнастика на ременях. Зародилася вона у середині XVII століття в Китаї. Тоді стрімко розвивалися різні видовищні мистецтва, тому артистам доводилося постійно винаходити щось нове. Прародичами полотен були шкіряні стрічки, на які вистрибував і піднімався вгору артист, намотавши ремені навколо зап’ястя і виконуючи трюки різної складності і швидкості (на кшталт сучасних гімнастичних кілець). Варто зауважити, що акробатика на ременях існує й досі і активно використовується у циркових шоу.

З 2012 року гімнастика на повітряних полотнах стає регулярною дисципліною в усіх навчальних закладах циркового напрямку у Франції. Нині ж, майже шість років потому, техніки роботи на повітряних полотнах вивчають у всіх великих циркових училищах і приватних студіях.

З чого ж зроблені ті міфічні «штори»?

Загалом конструкцію повітряних полотен можна поділити на дві частини: кріплення та самі полотна. Перше складається із поворотного механізму, карабіна та кріпильного кільця. Дуже важливо перед встановленням полотен проконсультуватись із експертом, який оцінить якість бетону і стелі і запропонує найбезпечніший варіант. Зазвичай використовується анкер-кільце, яке вбивається у стелю, на нього чіпляється поворотний механізм із карабіном, на якому закріплені полотна. Якщо елементи виконуються у парі, то може бути два, а то і три кільця, які ділитимуть навантаження між собою.

Самі полотна – відріз тканини, складений навпіл і закріплений на карабіні. Матеріал має бути напрочуд міцним і без оверлоку (край нічим не оброблений). Вітчизняні магазини пропонують тканини з максимальним навантаженням від 250 до 400 кілограмів.

Існує три основних різновиди полотен: які не тягнуться, які тягнуться сильно і середні. Перші призначені для новачків, інші – для більш досвідчених гімнастів. Така особливість зумовлена класифікацією елементів (про неї поговоримо трохи згодом). Найпопулярніші матеріали: шовк, стрейч-габардин і трикотаж-масло.

Шовк найчастіше використовують для навчання новачків. Він абсолютно не тягнеться, приємний до тіла, по ньому легко вилазити. Однак, для елементів, де потрібна гарна амортизація, зовсім не годиться.

Стрейч-габардин – своєрідна «золота середина» для повітряних еквілібристів. Він достатньо грубий, щоб не ковзати в руках, але і достатньо тягнеться для виконання елементів вищого рівня.

Для професійних танцівників у повітрі найкраще підходить трикотаж-масло. Ця тканина найбільше розтягується, гарно амортизує під час виконання «зривів», але силові елементи на ній виконувати складніше. Вона має менше зчеплення зі шкірою і дуже м’яка на дотик.

Повітряні полотна, умовно кажучи, «ручна робота». Не тільки через те, що найбільше навантаження під час трюків припадає на руки, а й тому, що handmadе обійдеться дешевше, аніж вже готові. Я не кажу, що треба буде плести тканину самому. Найменша висота стелі для безпечного виконання трюків 3,5 метри. Відповідно полотно має бути не менше 4 метрів. Мінімальна ціна у вітчизняних магазинах за вже готовий снаряд (тобто полотно з кріпленнями) від 2300 гривень. Середня вартість метру трикотажу-габардину 45 гривень. Тобто 8 метрів для полотна обійдеться у 360 гривень, карабін 80 гривень, анкер-кільце – 40 (ціни використано середні), поворотний механізм – 1300. В загальному маємо 1780 гривень, що на 520 дешевше. А додайте ще доставку…

Обираючи кріплення і тканину, варто звертати увагу на якість матеріалів. Найкраще перед придбанням порадитись із людиною, яка на цьому розуміється.

Отож, як вже було сказано, матеріал можна використовувати будь-який, залежно від вашого рівня підготовки. У свою чергу він залежить від фізичної сили та арсеналу акробатичних елементів.

Морські вузли з людського тіла

Якщо вам здається, що ви у гарній фізичній формі, полотна доведуть абсолютно протилежне. Без належної підготовки максимум, що зробите, – покатаєтеся на вузлі, як на гойдалці. Але спочатку поговоримо про різновиди елементів.

Підйоми – основне, з чого починаються будь-які трюки на висоті. Вони можуть бути найрізноманітніші: від звичайного канатного вилазу до всіляких хитромудрих замотувань, із задіянням ніг чи тільки завдяки підтягуванням на руках.

Обмотки – це те, власне, заради чого виконуються підйоми. Гімнаст обмотує полотно навколо свого тіла або однієї з його частин, роблячи певний елемент: вис, розгойдування, шпагати та інше.

Зриви – найбільш захоплюючі елементи з усього «полотняного» арсеналу. Це падіння з висоти після попередньої обмотки тіла. «Заходи» в ці елементи слід виконувати крок за кроком. Порушивши систему, можна добряче травмуватись. У польоті частина полотна розкручується і гімнаст зупиняється завдяки фіксації на руках або попередньо обмотаних ногах чи талії. Спади можуть бути просто вниз, з переворотами на 180, 360, 720 і більше градусів. Цей різновид елементів є найбільш складним і потенційно небезпечним.

Пам’ятаєте, як у фільмі Лара Крофт літала у своєму особняку на білих шовкових полотнах? Думаю, кожен хотів би побувати на її місці. Із власного досвіду скажу, що це лише виглядає легко і невимушено. Насправді ж навіть за звичайним канатним вилазом стоїть пару місяців тяжкої праці і елементів «з підлоги». Як вже зазначалось, найбільше навантаження припадає на руки. Вони мають бути не лише сильними, щоб могти підтягнутись, а і витривалими. Відпрацювати виступ навіть на три хвилини не так вже і легко. Варто, окрім занять з полотен, відвідувати спортивний зал, регулярно прокачувати прес, руки і спину. Тоді швидше зможете перейти до елементів середнього і вищого рівнів. Одна з проблем, які виникли в мене приблизно після року занять, – верхня частина тіла фізично краще розвинена. Тож раджу не забувати про присідання і біг.

Розтяжка так само важлива, як і сила. Без шпагату та гнучкої спини неможлива більшість елементів. Спостерігаючи на заняттях за різними групами, молодшими, старшими та групами одноліток, відзначила таку тенденцію: чим молодша людина, тим легше їй розтягуватись. Навіть маючи пару років різниці, це дуже помітно. Тому не треба гнатися за кимось. Фізична сила і гнучкість залежать лише від вашого організму, у кожного прогрес відбувається із різною швидкістю.

Наполеглива праця над собою не єдине, через що можна здатися на шляху повітряного гімнаста. Елементи на полотнах часто мають свої «побічні ефекти». Синці, опіки від тканини, зчесані частини тіла – звичайне діло для повітряного еквілібриста. Така собі краса, що вимагає жертв, але вже на ділі. Особливо під час вивчення чогось нового. Згодом шкіра звикає.

Найбільша ж фобія, яку треба перебороти (звісно, якщо вона у вас є), – страх висоти. Дехто боїться вийти на балкон 10 поверху, а професійні повітряні еквілібристи роблять зриви вниз головою на десятиметровій висоті. Страховка ж на полотнах протипоказана. Вона може лише більше заплутати і нашкодити гімнастові. Єдине, що рятує, це мат, який лежить на підлозі. Тож треба довіряти собі і власним силам. Повітряні полотна справді тренують і дух, і тіло.

Якщо вас досі не налякали мої слова, тоді сміливо шукайте студію чи власного тренера і розпочинайте тренування.

Танці на підлозі? Нецікаво!

Останнім часом гімнастика на повітряних полотнах стає цікавою альтернативою танцювальним і спортивним заняттям для охочих будь-якого віку. Тренування допомагають як підкачати тіло, так і скинути зайву вагу. Сісти на шпагат після регулярних відвідувань можуть як і діти, так і люди старшого віку. Не варто займатись повітряною акробатикою без нагляду тренера. Спершу варто деякий час походити у студію, а потім вже купувати полотна і тренуватись окремо. Це допоможе уникнути травмування.

Заняття у спеціальних центрах проходять виключно під наглядом тренера. Під час уроків на вас чекає розминка, розтяжка, фізичні вправи, вивчення і відпрацювання різноманітних трюків. Спершу будуть базові елементи, котрі допоможуть познайомитись із реквізитом, звикнути до полотен. Важливо відчувати своє тіло на полотнах, щоб уникнути дезорієнтації під час виконання елементів.

Для тих, хто не може подолати страх висоти, а полотна все одно хоче спробувати, з’являються нові напрями: йога на полотнах, йога в гамаках, гімнастика на повітряних петлях (гамаках). Навчитися цим видам повітряної акробатики можна у різних танцювальних школах і студіях.

Післяслово

Особисто від себе хочу знову наголосити на тому, що не треба боятися. Нині переважно у всіх студіях існує «пробне» заняття. Під час нього ви зможете зрозуміти, подобаються вам полотна чи ні. Беріть із собою друзів. Разом завжди веселіше ходити на тренування. Якщо ж все-таки вирішили займатись, беріть відразу абонемент. Не тільки через те, що він дешевший, а й тому, що пропускати заняття, вже оплативши, буде важче. Відпадатимуть «не можу і не хочу». Багато моїх знайомих, і тренер у тому числі, почавши з полотен, згодом зайнялися і повітряним кільцем, пілоном чи йогою.

Особисто для мене, як для людини, яка завжди хотіла підтягнуте тіло, але ніколи не могла змусити себе регулярно займатися, тренування на полотнах стали стимулом для розвитку. Десь після півроку тренувань зникла проблема із хрустом пальців та спини. Мені тренування допомагають відволіктися від рутини, після занять завжди покращується настрій. Головне знайти час і бажання, а далі все буде!

Дарина Концидайло