Правильне виховання — це наша щаслива старість

Діти виростають, стають самостійними, а більшість батьків не хочуть в це вірити, а тим більше приймати. Вони хочуть надалі контролювати життя своїх дітей, давати настанови та вчити жити. Більшість підлітків невдоволені таким ставленням і починають протестувати. Частіше за все, батьки роблять ті ж помилки, що, можливо, робили їхні батьки. Вміння правильно вирішувати конфлікти дає змогу уникнути серйозних суперечок в майбутньому.


Перша помилка — «Погрози»

«Поки не виконаєш домашнє завдання, на вулицю не підеш», «негайно помий посуд, бо не отримаєш солодке», «ніяких комп’ютерних ігор, поки не буде прибрано в кімнаті». Подібні погрози, можливо, змусять дитину виконати сказане, але наслідки можуть бути невтішними. Саме це викликає агресію, негативне ставлення до праці й не бажання допомагати батькам. Також небажання вчитися і виконувати домашнє завдання. Погрожуючи дитині, ви не мотивуєте її виконувати ваші прохання, а навпаки, сердите її. Аби уникнути конфлікту, потрібно разом з дитиною розпланувати її вільний час. Потрібно довести значимість дитини в сім’ї і рівномірно розподілити обов’язки між усіма членами. Наприклад, тато повинен заробляти гроші, мама працювати по дому, а дитина пилососити і мити посуд. Привчіть свою дитину виконувати хатню роботу, яку їй доручили, й уроки в спеціально відведений час. Коли це увійде в звичку, покажіть, скільки вільного часу залишається в дитини на прогулянку, ігри й веселощі. Якщо дитина з малку буде знати, що їй потрібно виконати, не доведеться щоразу з погрозами її вмовляти. Можна навіть зробити графік чергувань у сім’ї: хто миє посуд в суботу, хто йде в магазин в неділю тощо. Дуже зручно, коли в сім’ї діє чіткий розподіл обов’язків.

Друга помилка — «Авторитарні накази»

«За жодних умов не спілкуйся з…», «Я забороняю тобі гратися з…», «Не підходь до неї, бо вона…». Подібні висловлювання обмежують права дитини, не дають змоги самостійно приймати рішення. Навіть якщо дитина помилиться в виборі, вона навчиться розуміти людей. Саме такі невинні спроби в дитинстві пізнати сутність людей, їх характер, навчать дитину розуміти тих, хто її оточує. Вже в майбутньому, вода сама зможе розрізняти, хто для неї є другом, хорошим знайомим, а кого краще оминати. Та якщо не навчитися розбиратися з цим в дитинстві, людина завжди буде чекати допомоги від інших, аби хтось сам за неї вирішив, що буде краще. Також подібні авторитарні накази, роблять дитину морально слабкою та замкнутою в собі. Часто після цього дитина починає обманювати, або приховувати щось від батьків. Найкраще зайняти позицію друга. Дитина вам буде довіряти, розповідати про своїх друзів, про своє оточення. Ви будете знати, з ким спілкується ваша дитина, і в разі критичної ситуації зможете вчасно вплинути на неї.

Третя помилка — «Критика, негативне порівняння»

«Ти такий впертий, як баран», «Чому ти такий дурний?», «Всі діти, як діти, а ти незрозуміло в кого вдався». Часто від батьків за найменший непослух можна почути подібні висловлювання, таким чином батьки вішають ярлик на свою дитину. Є такий вислів: «Скажи людині 100 разів, що вона баран і на 101 вона забекає». Якщо постійно дитині повторювати, що він упертюх, дурень тощо, він і справді в це повірить. Тому частіше хваліть свою дитину, але за діло, не перебільшуйте. Наприклад: «Як ти акуратно поскладав свої речі» або «Як ти гарно прибрав у кімнаті». Якщо дитина вас не слухається, не потрібно одразу згадувати всі образливі порівняння. Просто скажіть: «Я бачу зараз ти не в настрої. Поговоримо пізніше». Таке висловлювання дає змогу дитині порозмислити, що зроблено не так і чому з ним не хочуть розмовляти. І вже тоді ваша дитина почне з вами розмовляти, вже після того як зрозуміє, що зробила не так.

Четверта помилка — «Образливі прізвиська»

«Так міг зробити лише повний ідіот!». Батьки ніколи не повинні дозволяти собі подібні висловлювання. Діти копіюють поведінку своїх батьків у повсякденному житті. Подібна манера спілкування зробить всіх оточуючих дебілами та ідіотами в очах вашої дитини. Тобто ніякої поваги до людей, мінімальної культури спілкування. Але це один варіант розвитку подій. Інший, це те, що ваша дитина виросте закомплексованою, не впевненою в собі. Завжди буде ставити себе нище за всіх. Якщо батьки вважають, що вона «ідіот», то всі інші такої ж думки. Тому називаючи дитину образливими словами, можна виховати безкультурного або закомплексованого члена суспільства.

П’ята помилка — «Невмотивований допит»

«Де ти був?», «Чому ти так довго?», «Де ти там порпаєшся?». Таким чином ви показуєте дитині, що не довіряєте їй. Потрібно пам’ятати, що перш за все слід бути друзями. Виховуючи дитину, батьки іноді займають позицію «наглядач-в’язень». Тому вважають, що дитина повинна завжди бути під контролем і розповідати про кожен свій крок. Це не правильно. Якщо ви довіряєте своїй дитині, то не варто ставити зовсім не потрібні риторичні запитання. Вони не мають виховної мети й відштовхують від вас. Між батьками й дитиною утворюється психологічний бар’єр, який може зберегтися на багато років. І вже в майбутньому це може стати причиною постійних конфліктів та непорозумінь.

Шоста помилка — «Безпідставні ствердження»

«Не хочу чути твої безглузді виправдання!», «Ти це робиш навмисно, аби позлити мене». Таке твердження дитина сприймає дуже близько до серця. Вона може подумати, що батьки зовсім її не люблять. Ви кажете одне, а дитина розуміє: «Я тебе не люблю й не хочу чути жодних пояснень». Якщо дитина в чомусь винна, це ще можна якось пояснити і, можливо, це забудеться. Але якщо дитина була невинна, а ви навіть не захотіли її вислухати, то це запам’ятається надовго. І, можливо, саме в такий момент ви не помітили, як посадили насінину «недовіри» в душу дитини. Тому, аби вона не відчувала, що нікому не потрібна, варто поважати її право голосу та вислуховувати її думки, навіть якщо ви не погоджуєтесь з цим.

Сьома помилка — «Невчасні помітки»

«Якби ти мене послухав, мені не довелося б зараз тебе втішати», «Якби ти уважніше слідкував за своїми речами, в тебе б не поцупили гаманець». Дитина до вас звертається не для того, щоб ви ще раз звернули увагу на її промах. Вона хоче, аби ви втішили її, підтримали добрим словом. Поговорити про невдалу ситуацію завжди можна пізніше. Насправді, дитина і так побивається не менше вашого. Не думайте, що як ви нагадаєте зайвий раз, що ви були праві, дитина подумає, що ви найкращий в світі тато або найрозумніша мама. Пройде час і ви забудете про те, що колись порвалася нова сорочка, але дитина завжди буде пам’ятати. Краще потім пояснити дитині, як варто діяти в такий ситуації, аби більше в подібну не потрапляти. Адже насправді, це могло статися з кожним.

Восьма помилка – «Вам зобов’язані»

«Я тебе виховувала, годувала, ти мені зобов’язаний життям». Це найбільша помилка батьків — дорікати, тим, що вони дали життя, одягали, годували. Коли ви вирішили завести дитину, ви повинні були знати, що вам доведеться піклуватися про дитину, її здоров’я, купувати їжу, речі тощо. Діти на світ не просилися і вони вам нічим не зобов’язані. Через те, що ви колись їм купили іграшку, вони не мусять виконувати всі ваші забаганки і робити так, як тільки скажете ви. Ви повинні звикнути, що ви виростили самостійну вільну людину, повноцінного члена суспільства. Який сам приймає рішення, сам можливо помиляється. Але це він помиляється. Наступного разу він зробить все правильно і, можливо, ще краще, ніж ви могли уявити.

Дорослі діти можуть радитися, просити допомоги, але в жодному разі не жити вашим, надиктованим життям. Тоді не буде щастя ні вашій дитині, ні вам. Якщо ви хочете, аби дитина була вам вдячна за виховання, за щасливе повноцінне дитинство, просто виховуйте її належним чином. Якою стане ваша дитина в майбутньому, залежить від вашого виховання і ставлення до неї вже зараз. Тож аналізуйте ваші стосунки, прислуховуйтесь до слів вашої дитини і тоді ви виховаєте впевнену в собі щасливу людину.

Альона Бондаренко