Приборкати емоції – легко!

Різні живі істоти відчувають різний діапазон емоцій, від найпростіших тварин до людей. Останні знаходяться на вершечку «піраміди», бо можуть відчувати найбільшу кількість емоцій. Проте дуже важливо навчитися керувати ними. Про це і поговоримо.


Люди ростуть і пізнають світ, відкривають для себе нові способи відгукуватися на що-небудь, стикаючись з новими ситуаціями або проблемами. Наприклад, п’ятирічна дитина не слухає маму, бігає по кабінету тата, уявляючи себе літаком. Малюк чіпляє рукою улюблену татову чашку, вона розбивається. Знаючи, що він накоїв, і як тато може засмутитися, дитина відчуває невідоме йому досі почуття провини. Так, дорослішаючи, ми розширюємо діапазон своєї емоційності. Так само відбувається і у тваринному світі. Візьмемо, наприклад, собаку. Згідно з дослідженнями вчених, у піврічному віці в собак вже починають з’являтися такі людські емоції як зацікавленість, смуток, огида і страх; у рік вони вже можуть відчувати злість, радість, підозру або сором’язливість і прихильність або любов. З трьох років і до п’яти вони вже можуть відчувати сором, гордість, провину і презирство.

Якщо собаки не в змозі контролювати свої емоції і виражають усе, що відчувають, то людина здатна приховувати свої емоції, не розпізнавати їх, приймати одні за інші, висловлювати помилкові відчуття і не розуміти, що відчувають оточуючі. Люди, які не усвідомлюють свої емоції, не знають їх причин, не можуть керувати ними, називаються емоційно безграмотними.

Як відомо, кількісною оцінкою рівня інтелекту людини є рівень IQ (коефіцієнт інтелекту), а показником зрілості є EQ – показник емоційного коефіцієнту. Зараз часто саме цей показник, а не раціональні можливості, стає вирішальним при розгляді претендента на керівну посаду. Цей коефіцієнт відображає здатність людини до емоційної відкритості, є показником емоційної зрілості та зрілості людини як особистості.

Поняття «емоційна грамотність» ввів один із класиків транзактного аналізу Клод Стайнер. Відповідно до його визначення, емоційну грамотність можна розглядати відносно себе, оточуючих і взаємин.

Відносно себе це поняття містить:

• усвідомлення своїх тілесних відчуттів;
• уміння переводити тілесні відчуття в емоції;
• уміння розпізнавати емоції та називати їх;
• розуміння причини емоції;
• вміння висловлювати емоцію продуктивно.

Відносно інших:

• здатність співчувати іншій людині;
• вміння розпізнати або відчути, що інші відчувають;
• вміння належним чином реагувати на емоції іншої людини, щоб він відчув, що його чують і поважають;
• усвідомлення, як мої емоції можуть вплинути на іншу людину.

Відносно взаємин:

• вміння не приймати на свій рахунок емоції, які висловлюють інші люди (тобто вміти розглядати ці емоції не як безумовну реакцію на мене, а як реакцію на якусь мою поведінку);
• вміння не звинувачувати людей у тому, що я відчуваю, та не проектувати на них те, що мені не подобається в собі.

Емоційна грамотність дає можливість розпізнавати емоції, бути самосвідомим, керувати своїми емоціями, розуміти чужі емоції і вибудовувати ефективні відносини. Емоційний розвиток дитини починається ще до його народження, а емоційний розвиток у перші три роки життя малюка є найважливішим аспектом його дорослішання.

Науковці зробили відкриття, згідно з яким інтелектуальний розвиток визначає тільки 20 відсотків кар’єрного і фінансового успіху особистості, тоді як емоційний розвиток визначає інші 80. Вважається, якщо дорослий вміє передавати свої почуття іншому, залишатися спокійним, коли розгніваний підліток кричить через його зачеплені почуття, то це означає, що людина використовує емоційну грамотність, яка була ним засвоєна в перші місяці життя. З дорослішанням процес триває, ми вчимося розпізнавати більш тонкі емоції і правильно керувати людьми.

Тему емоційної грамотності в сімейній школі «Лад» вивчає практикуючий психолог, психотерапевт Людмила Білорус:
«Кожна людина на Землі народжується з двома унікальними здібностями: здатністю пізнавати і здатністю любити. Здатність любити закладається в нас у зовсім ранньому віці. Її фундаментом служить ставлення батьків до дитини, до інших людей, до життя в цілому. Важливою ланкою у формуванні здатності любити є емоційна грамотність батьків. Ще в глибокому дитинстві ми вчимося, які почуття будемо виражати, які придушувати, чим і як будемо замінювати. Тому так важливо бути емоційно грамотним самому і вчити цьому свою дитину.

У людини є три відгуки на світ: думки, почуття і відчуття. Дуже часто ми плутаємо між собою ці поняття, замінюючи почуття думками. Перший крок на шляху до емоційної грамотності – це навчитися розрізняти свої думки, почуття і відчуття. Другий крок – усвідомлювати свої почуття. Незважаючи на те, що ми висловлюємо багато емоцій, виділяють всього 4 базових почуття: радість, сум, страх і гнів.

Три основні помилки відносно своїх почуттів:

1) засуджувати чи зневажати негативні емоції;
2) ігнорувати хворобливі емоції або витісняти їх зі свідомості;
3) потурати, розпалювати або вигороджувати їх.
Ми не народжуємося з цією здатністю, але їй можна навчитися.

Є гарна притча: В одного суфія помер друг. Прийшовши до нього на могилу, суфій гірко плакав. Учні, побачивши його страждання, запитали, чому він так бідкається і чому не може впоратися зі своїми почуттями. На що вчитель сказав, що, коли він хоче їсти – він їсть, коли йому смішно – він сміється, коли йому сумно – він плаче».

Анна Боєнкова