Приховані послання у музиці «Гаррі Поттера»

Четверо композиторів працювали над Поттеріаною, п’ятий створював музику до «Фантастичних звірів». Кожен з них за допомогою свого саундтреку надсилав глядачу таємні послання, і тут ми розберемо деякі з них.


Емоційна сила теми Гедвіґи у фільмах про Гаррі Поттера, вражає. Джон Вільямс, автор цієї мелодії, а також дуже відомого «Імперського маршу» із «Зоряних війн» і десятків саундтреків до голлівудських фільмів, добре знає свою роботу. Він писав музику до всіх фільмів Стівена Спілберга з 1974 року, окрім двох. Усі сім епізодів «Зоряних Війн» супроводжує його музика. Першу, другу та третю частини «Гаррі Поттера» фанати  часто називають найкращими, і у цьому є заслуга Вільямса. Тему Гедвіґи він використовує у «своїх» фільмах 36 разів; 24 – лише у «Філософському камені», 16 – навіть до того, як Гаррі опиняється у Гоґвортсі. Таке часте використання мелодії допомагає глядачу до неї звикнути. Якщо ми звернемо увагу на те, де і як вона з’являється, то побачимо, що Джон Вільямс намагається нам щось сказати.

«Гедвізі потрібна була легка, невагома мелодія, тож я обрав челесту – маленький клавішний інструмент, таке собі міні-піаніно… на ньому грають, як на піаніно, але кожна нота скидається на дзвіночок, і якщо зіграти п’ять швиденьких нот, натиснувши на педаль, виходить прекрасний передзвін», – розповідав Вільямс в інтерв’ю після виходу першого фільму.

Цей мотив з’являється у моменти відваги та безпеки. Тема Гедвіґи означає надію. Вона звучить на початку кожного фільму, щоразу трохи інакша; саме з неї усе починається. Концепція надії важлива: якщо звернути увагу на «Смертельні реліквії. Частина 2» – останній, найпохмуріший фільм саги – тут вона з’являється усього чотири рази. І то, це швидше варіації: жодного разу ми не почули оригінального звучання мелодії. У сцені Рона та Герміони в Таємній кімнаті композитор Александер Деспла повертається до теми на челесті, але і вона обривається, ніби пошкоджена. У нас не виникає питання, чому, бо ми вже знаємо кінець історії. Востаннє тема Гедвіґи чується у композиції «Жертва Гаррі», у сцені, коли герой йде до Темного лісу. Тоді ж вона востаннє обривається – більше надії немає.

Композиція, що звучить наступною, у сцені з сім’єю Гаррі, яка повернулася з мертвих – «Тема Лілі». Вона уже двічі з’являлася у цьому фільмі, але раніше була пов’язана з емоціями іншого персонажа – Северуса Снейпа. Це музичне передвістя: глядачеві підказують те, чого навіть персонажі ще не знають. Александер Деспла натякає на зв’язок між Лілі та Снейпом ще до того, як дізнається Гаррі. Ця мелодія звучить у дитячих спогадах Северуса, визначаючи початок їхніх довгих і складних стосунків. І вона повертається у момент його смерті, визначаючи кінець.

Александер Деспла не вперше використав музичне передвістя у фільмах про Гаррі Поттера. У «Таємній кімнаті» одна з найбільш впізнаваних мелодій – тема Ґільдероя Локарта. Якщо трошки змінити темп і тональність, вона вражаюче нагадує іншу мелодію – ту-таки тему Гедвіґи. Це не відразу помітно, але на ця перекручена тема навпаки виражає підступ, зарозумілість і небезпеку. Вона підказує нам, що Локарт – антигерой фільму.

Ще один приклад передвістя – у «В’язні Азкабану», у тексті пісні, яку співає хор під час банкету на перше вересня. Цю саму пісню співають три відьми у шекспірівській «Макбет». «Макбет» – історія про смерть, передбачення і парадокси… Саме таким виявляється і сюжет «В’язня Азкабану». Останній рядок пісні – «Щось лихе сюди іде» – також попереджає жителів Гоґвортсу і глядачів про майбутні події.

У «Напівкровному Принці» композитор Ніколас Гупер використовує музику, щоб налаштувати глядача на емоційну мандрівку. Фільм починається з теми Гедвіґи, як і всі решта, але вона переходить у нову похмуру мелодію. Ми повертаємось до закінчення «Ордену Фенікса» й подій у Міністерстві Магії, які акцентують увагу на стосунках Гаррі з Дамблдором. Ця нова мелодія означає відданість і любов, з якою директор ставиться до хлопця.

Велика частина фільму присвячена темі їхніх стосунків та історії Дамблдора. У кінці ці відданість та любов до нього повертаються – фільм закінчується тією самою мелодією у композиції «Дамблдорове прощання». Та сама тема відданості й любові звучить ще один раз, у другій частині «Смертельних реліквій». Коли Снейп зізнається у своєму ставленні до Лілі Поттер, не говорячи нічого і просто вичакловує патронуса, музика говорить за нього. Вона підсилює дрібку тексту, чи не найцитованішу з усіх семи книжок: «– Аж через стільки часу? – Завжди.»

Це тільки невеличка частка усіх таємних повідомлень, які ми отримували від композиторів фільмів Чарівницького світу протягом десяти років. Тепер ми повертаємось у цей світ з новим фільмом. Використання теми Гедвіґи наприкінці трейлера «Фантастичних звірів» говорить з нами, навіть якщо ми цього не усвідомлюємо. Джеймс Ньютон Говард і команда творців «Фантастичних звірів» надсилає нам своє перше послання. Це – важливе питання: «Ви слухаєте?»

Марина Дубина