Про фотографинь і панкейки

Проблеми ґендерної лінгвістики привертають до себе все більше уваги. І якщо раніше суперечники фемінізації мови апелювали до того, що вживання назв професій у чоловічому роді зумовлено історично, то зараз, коли українська мова щороку збагачується неологізмами та запозиченнями, даний аргумент поступово позбувається обґрунтуваності, стає анахронізмом.


Фемінітиви – це іменники жіночого роду, альтернативні або парні аналогічним поняттям чоловічого роду, що належать до всіх людей незалежно від їхньої статі: учень – учениця, журналіст – журналістка.

Історичне тло

Як відомо, понад сто років тому роль жінки в суспільстві була набагато мізернішою та трагічнішою, ніж зараз. Жінки традиційно займалися домашнім господарством, народженням і вихованням дітей, тому і назви певних робіт мали виключно жіночий рід: берегиня, повитуха, нянька, повія тощо. Також варто відзначити деякі актуальні й донині професії, назви яких хоч і мають аналоги чоловічого роду, проте були та є більш затребуваними саме в жіночому виконанні: ворожка, плакальниця/голосільниця, омивальниця, доглядальниця, прибиральниця, економка, медична сестра, домогосподарка.

Одразу помітно, що жінка виконувала роботу, пов’язану виключно з обслуговуванням та турботою про комфорт і здоров’я інших членів суспільства. Чоловіча ж діяльність проявлялася у сферах, де яких застосовувалася значна фізична сила (напр., дроворуб, млинар, м’ясник), або в тих, що передбачають високий ступінь відповідальності, інтелектуальну діяльність тощо (напр., сенатор, генерал, революціонер, філософ).

Суховій Оксана, доцент, викладач Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка, дотримується такого погляду на дане питання:

«Історично будь-яку професію могли мати тільки чоловіки. Тому всі позначення професій і роду діяльності були чоловічого роду, навіть ті іменники, що мали закінчення «-а». Коли жінки почали займатися професійною та виробничою діяльністю, виникла необхідність поєднувати назви професій, котрі первинно існували в мові у формі чоловічого роду, з прикметниками та займенниками у формі жіночого роду. Зрозуміло, що почали виникати різноманітні суфікси, що видаються в мові чужими, не зовсім адекватними, наприклад, «директорка» чи «директриса».

Але тенденція до витворення фемінітивів існує. Я думаю, що це явище в мові розвиватиметься, можливо, просто суфікси будуть змінюватися. Вони певний час будуть нормуватися, і те, що більше приживеться в суспільстві, ввійде у правопис».

Прихід більшовиків до влади відбувся майже водночас із виникненням суфражистських рухів у Європі. Так, багато за що можна критикувати комуністичну владу, але саме завдяки ідеї рівності між людьми та в умовах активної участі у двох світових війнах жінки почали освоювати чоловічі професії, навіть брати участь у військових діях. Але рівність утопічного соціалізму ще не означає рівноправ’я та рівноцінність усіх членів суспільства.

Ґендерно-чутливі ЗМІ

Використання фемінітивів у медіа залежить від ґендерної політики видання та/або позиції самого журналіста.

Ось приклад заголовка, що облетів багато ЗМІ напередодні цьогорічних виборів у США, де використання назви професії в чоловічому роді було б недоречним: «Акторка порнофільмів Джессіка Дрейк звинуватила Трампа в домаганнях». А ви можете собі уявити, щоб ця заява пролунала з уст не акторки, а актора порнофільмів? Зміст повідомлення дуже змінюється, з’являється двозначний підтекст, який повністю суперечить політиці свіжообраного Президента.

Еволюція мови

Мову змінюють люди, адаптують до своїх потреб. Зараз ми розмовляємо не так, як це було прийнято кількадесят років тому. Сама по собі статичність мови – це, скоріше, недолік, що вказує на надмірну консервативність її носіїв, нездатність пристосуватися до зовнішніх змін.

Наші прабабусі та прадідусі навряд чи могли б підтримати чи принаймні зрозуміти бесіду про технології клінінгу. У наш час до постійного вжитку ввійшли слова «репост» та «перепост», що поступово відтісняють таке звичне «поширення» дописів у соціальних мережах, люди «гуглять» інформацію, а не просто відшуковують її в Інтернеті. З кожним роком у мові з’являється колосальна кількість нових слів, а вже відомі поняття набувають інших значень. Нещодавно чула від знайомої кумедну історію про те, як її молодша сестра сперечалася з бабусею про те, що остання приготувала на сніданок: млинці чи панкейки. Дівчинка була щиро переконана, що це саме панкейки, адже така назва страви побутує в Інтернеті; бабуся ж не могла зрозуміти, чим завинили її млинці, що внучка їх так дивно називає.

У світі

У західноєвропейській практиці не прийнято використовувати стосовно жінки іменники чоловічого роду. В той же час, Марина Цвєтаєва не бажала визнавати себе поетесою, а говорила про себе виключно як про поета.

Цікаво, що 2012 року француженки виступили проти вживання слова «мадемуазель». Чоловік від народження «місьє», звертання до нього не залежить від сімейного стану, в той час, як жінок досить чітко розділяли на заміжніх («мадам») та незаміжніх («мадемуазель»). Така увага до приватного життя та сімейного стану жінки є недоречною та неприємною, особистість жінки розглядається лише в контексті її стосунків із представниками протилежної статі.

Новицька Руслана