Психологія ризику, або Смак удачі

Кожен у цьому житті гравець. Хтось більше чи менше, але грають однозначно всі.


РизикЧас від часу бувають моменти, коли перед нами постає проблема вибору. Ми мусимо обирати між ризиком і розсудливістю, спонтанністю та стриманістю. Чи доводилося вам ризикувати? Певно, що так. Але що це був за ризик?

Народні вислови сформували в нашій свідомості позитивне ставлення до ризику:

«Ризик — благородна справа».

«Хто не ризикує, той не п’є шампанського».

«Ризик — супутник героя».

Ще на початку XX століття психоаналітики (після Зигмунда Фройда) вважали намагання подолати природні страхи анормальним явищем, тому стверджували, що люди, які схильні до ризику, мають патологію мозку. Дослідники того часу дійшли висновку, що вони роблять це без жодної причини та зовсім не керуються логікою. Таких людей визнавали хворими.

Однак, природа наділила нас невіддільністю особистої свободи та індивідуальності буття від вибору й ризику. Сучасні британські соціологи вважають: у кожній людині Homoprudens (людина розсудлива) бореться з Homoaleatorius (людина, що кидає жереб).

Німецький психолог Ортвін Ренн виокремив чотири основні типи ризику, різних за ступенем реальної загрози:

  1. Дамоклів меч, коли ризик може стати фатальним, його наслідки — непередбачувані.
  2. Скринька Пандори, коли результат ризику виявляється нескоро, але це потенційно може загрожувати здоров’ю.
  3. Ваги Афіни, коли все може обійтися, якщо прорахувати всі ризики
  4. Подвиги Геракла, коли як такої небезпеки немає, радше є прагнення отримати гострі відчуття.

Наразі є дві незалежні одна від одної тенденції, що характеризують людей: хтось прагне до успіху, а хтось хоче уникнути невдачі.

Першому типу ризик допомагає нетрадиційно розв’язати проблему, схильність до нього пов’язана з індивідуальними рисами, як-от незалежність, агресивність, прагнення до домінування, імпульсивність. Другий тип прагне радше знайти раціональний вихід із незручної ситуації.

Мабуть, одним із найважчих моментів є той, коли необхідно прийняти рішення. Це великий ризик, проте й велика можливість. Для прогресу важливі зміни. Взяти на себе відповідальність за них — уже великий крок уперед.

Одним із пускових механізмів нашої рішучості є фаталізм. Фаталіст щиро вірить, що його доля заздалегідь кимось визначена, він не в змозі що-небудь змінити. За цим поглядом на буття, людина лише виконує їй призначене, отже, довго думати, як вчинити, не треба, бо від неї однаково нічого не залежить.

У такому разі відкидається свобода вибору. Якщо нічого неможливо змінити, то людина приречена на пасивність і покірність, відмовляється від ідеї робити зміни на краще, вважає, що світ не можна пізнати. Відповідальність за наслідки своїх вчинків фаталісти покладають на надприродні сили.

Пригадується остання частина «Фаталіст» із роману Михайла Лермонтова «Герой нашого часу», коли герої намагалися знайти відповідь на питання: чи може людина свавільно розпоряджатися своїм життям? чи кожному з нас заздалегідь призначена фатальна хвилина? Відповідь — неоднозначна. Може, від долі не втекти, та лізти на рожен зовсім необов’язково.

РизикЗ іншого боку, є волюнтаризм. Це прагнення реалізувати бажані цілі, але без урахування об’єктивних обставин і можливих наслідків. Людина може видавати своє свавілля та свободу за вищу мудрість. У філософії волюнтаризм — ідеалістичний напрям, де не розум і закони, а воля — найвищий принцип буття.

Обидві течії змушують нас задуматися про реальність свободи взагалі та про чинники, які мають вплив на свободу волі.

Безперечно, наша схильність до ризику залежить і від нашого темпераменту. Він впливає на швидкість мислення, сприйняття, темп і ритм діяльності. Запальний холерик схильний до бурхливих емоцій та різких змін настрою. В нестандартних ситуаціях він почуває себе у «своїй тарілці». Рухливий сангвінік може ризикувати заради відчуття повноти життя. Байдужий флегматик ризикне лише в комфортній для себе ситуації. Чутливий меланхолік, імовірно, навіть не знає, що таке ризик, оскільки всілякі авантюри не для нього. Темперамент не характеризує переконання людини чи її погляди, а лише динамічність особистості.

Що ж змушує нас ризикувати своїми статками, положенням у суспільстві, довірою близьких людей? Особливо, якщо ми усвідомлюємо, що можемо програти, втратити все, залишитися ні з чим. Мабуть, усе ж таки це жага до швидкого збагачення. Чим більша ймовірність успіху, тим більше нами керує азарт. З’являється те неймовірне відчуття, яке робить нас ледве непереможними. Ми віримо, що перемога вже скоро, сподіваємося на краще.

Відмінна риса успішних людей — рух уперед. Умови змінюються, як і вони самі. Лідери завжди зустрічають зміни з високо піднятою головою. Отже, щоб досягти успіху, потрібно подолати два основні ризики: прийняття рішення та зміни.

Психотерапевт Христина Принько висловила свою думку щодо психології ризику:

«Ризик? Що ж це? Ризик — це можливість виникнення несприятливої ситуації або невдалого результату в будь-якій діяльності. Здавалося б, не дуже позитивне забарвлення в цього визначення, але все ж… Чому ж люди йдуть на ризик? Що за цим стоїть? Якщо вже хтось іде на такий вчинок, то за цим обов’язково має бути приз, якась вигода, щось дуже значуще. Інакше гра не буде варта свічок.

РизикРизик буває абсолютно різним, наприклад, може ґрунтуватися на економічних засадах, бути пов’язаним із великою сумою грошей. Це свідчить, що людина ризикує заради власного комфорту, адже гроші забезпечують стабільність, безпеку, впевненість у завтрашньому дні. Може бути ризик через проблеми духовні. Люди часто ризикують, коли приводом є почуття, хоч зазвичай вони це рідко усвідомлюють. Можна так само ризикувати, зізнаючись у любові, щоби бути щасливими, але зі страхом отримати відмову. Ризик у будь-яких випадках — це своєрідне геройство, боротьба, пожертва заради чогось вагомого в житті людини. Часто без ризику не вдається досягти бажаного. Проаналізувавши, можемо переконатися, що ризикуємо щодня, навіть коли просто виходимо з дому. Хто може знати, що чекає нас там, за межами комфорту? Ми сідаємо за кермо машини (і це є ризик), аби доїхати до роботи та заробити гроші на наші потреби. Зі своєї зони комфорту виходять тільки особливо сміливі, саме їм і дістається ласий шматок, так званий трофей. Інша справа, що ризик буває обдуманим і необдуманим. У першому випадку людина усвідомлює, що чекає її в разі провалу, в іншому — «перебуває в тумані власних цілей». Тому дуже важливо усвідомлювати свої дії, адже герої теж гинуть у війні за омріяне.

Людина схильна ризикувати від природи. Це рушійна сила для досягнення мети. Так ми маємо можливість рости й досягати висот, оскільки будь-який рух передбачає зусилля та дії. Це невіддільна частина становлення особистості. Не важливо, що «витягує» її в цьому випадку — успіх або урок — усе це двигуни процесу зростання. Це своєрідний вибір в ім’я вдосконалення. Ризик — частина нашого життя, яка дає розуміння про всі невдачі та успіхи».

Анна Рибальська