Рецензія без спойлерів: “Острів собак” Уеса Андерсона

Культура

Картини Уеса Андерсона, відомого режисера, який представляє незалежне американське кіно, відрізняються особливою гармонією візуального ряду. Андерсон вміло зачаровує глядача перфекціонізмом кадру, музики та історії, яка змусить повірити у дива і казки навіть найзаядлішого песиміста. Режисер вміло балансує між дитячим світом дружби, доброти і теплого печива з пряженим молоком і одночасно дорослим світом сталевої, холодної агресії. Однак, будьте певні — хеппі-енд у фільмах Андерсона неминучий (вибачте за спойлер). Можливо, саме тому майже усі картини Андерсона отримали схвальні відгуки критиків і, звісно, глядачів, які навіть перевдягаються в улюблених героїв. 


У травні цього року в український прокат вийшов новий мультфільм режисера “Острів собак”. Нова анімаційна картина режисера перенесе глядача в Японію майбутнього, де усіх собак вигнали на карантин на острів-смітник через “собачий грип”, який спіткав усіх чотирилапих. Головні герої — собаки Шеф, Рекс, Бос, Дюк і Кінг, яким набридло голодне і принизливе життя на острові. Одного дня вони стають свідками авіакатастрофи реактивного літака, в якій ледь не загинув маленький хлопчик Атарі. Його опікуном є жорстокий мер міста Мегасакі Кобояші. Згодом з’ясується, що Атарі прибув на острів, щоб відшукати свого пса Спота. П’ятірка наважується допомогти хлопцеві у пошуках і втекти з проклятого острова. Їм протистоятимуть члени спецслужб Мегасакі, які дізнаються про зникнення члена урядової сім’ї.

У мультфільмі продемонстровано класичне для літературних і кінотворів усіх часів зіткнення двох світів: дорослого і дитячого. Боротьба ведеться за час, молодість і проти влади, якою апріорі наділено кожного повнолітнього. І виглядає цей конфлікт комічно, оскільки прикрашений пародією на японську культуру. Собаки дотримуються Кодексу самураїв і не зраджують своїх господарів, незважаючи на жорстоке ставлення останніх. Це стосується і того моменту, коли Атарі зачитує хокку, і всі починають ридати, розуміючи, наскільки гарними і  зворушливими можуть бути три рядки білого вірша.

Окремо хотілося б зупинитися на анімації. Вона представлена комп’ютерною графікою, яка лише стилізована під лялькову, оскільки такою міміки персонажів домогтися виключно за допомогою ляльок неможливо.

У цілому мультфільм вийшов смішним, цікавим, добрим і дуже красивим. Уес Андерсон знову створив кіно, яке хочеться переглядати раз за разом.

Катерина Малюга