Різдво. Коледа. Крістмес

Автентичність кожної нації проявляється в її звичаях та традиціях. Різдво – одне із тих свят, яке найяскравіше відображає їх неповторність. Адже саме це світле християнське свято є одним із найунікальніших та найголовніших не лише в європейській, а й у світовій культурі.


Спочатку християни не святкували Різдво. Рішення про це було прийнято трохи більше, ніж півтори тисячі років тому – у 431 році на Третьому Всесвітньому церковному соборі. Єдиної дати святкування Різдва немає. Римо-католицька церква, більшість протестантських та деякі православні відзначають його в ніч із 24 на 25 грудня. В Єрусалимі, Україні, Грузії, Росії, Сербії, Казахстані та Киргизстані Різдво святкують з 6 на 7 січня. А в Білорусі, Молдові та Албанії свято народження Христа відзначають як 25 грудня, так і 7 січня. Різдво святкують навіть в Африці: 7 січня у Єгипті його відзначає одна із найдавніших християнських православних церков – коптська.

Саме Різдво збирає разом усіх родичів з найвіддаленіших куточків планети та об’єднує землян спільною фразою: «Христос народився!» Проте є й безліч відмінностей та особливостей святкування цього свята в різних країнах світу. Які? Давайте дізнаватися!

«Ой радуйся, земле, Син Божий народився»

Більшість європейських країн тепер відзначають Різдво на рівні святкових фестивалів та ярмарків. Особливість українського Різдва ж у тому, що воно й досі зберігає в собі скарби найдавніших власне українських традицій і вірувань. На Святвечір, або Голодну кутю, 6 січня, уся родина, як правило, збирається за святковим столом. У вечір Вілії, як його ще називають, не можна блукати вулицями, всі повинні залишатися вдома зі своїми сім’ями, аби родина була міцною. Зі сходженням першої, Вифлеємської зорі, яка сповістила волхвам про народження маленького Ісуса, родина сідає за трапезний стіл, застелений скатертиною, під якою по кутках лежать зубчики часнику – символи захисту від нечистої сили та хвороб. На столі обов’язково має бути 12 пісних страв на честь 12 апостолів. Центральною стравою, звісно, є кутя, яку їдять першою. До куті українські господині обов’язково додають мак та горіхи, а далі, за бажанням: мед, родзинки, чорнослив, шматочки халви. Інші традиційні святкові страви – це узвар, риба, голубці, вареники, капуста, гриби, пампушки, калачі, борщ, каша, пончики. Також на стіл ставлять порожню тарілку, ложку та виделку, аби душі померлих родичів, які, за давніми віруваннями, блукають різдвяного вечора будинком, могли повечеряти. Перед початком трапези треба помолитися та запалити свічку, яка повинна горіти весь вечір.

Важливим українським різдвяним символом є дідух – сніп, який складають із пшениці, жита, ячменю. З давніх-давен дідух виступає оберегом роду та символом багатства і добробуту. Але сьогодні цей атрибут Різдва у вітчизняних домівках, на жаль, побачиш нечасто. Ввечері починають ходити перші колядники. Раніше колядувати можна було тільки хлопцям, проте, тепер Христа прославляють все більше дівчат. Отаке воно, українське Різдво. Христос народився! Славімо його!

Наталка Фіцич, журналіст, автор та ведуча програми «Майстер-клас» про українські звичаї та ремесла: «Мені здається, дуже важливо зробити щось до свята особисто. Коли докладаєш свої зусилля, свою працю, то воно відчувається інакше. Не обов’язково готувати 12 страв, хай це буде одна кутя, але приготована з душею. Коли люди йдуть один до одного колядувати, для цього великих зусиль насправді не треба. Але з’являється відчуття спільної пісні, спільно зробленої справи. Дуже важливо повернутися до справжнього джерела народних традицій, які збережені до цього часу. А ми часто сприймаємо їх як щось архаїчне, віджиле, немодне. Ми любимо гнатися за чужим, забуваючи про своє власне».

Коледа

Саме так називають Різдво у Болгарії. А поки українці чекають сходження різдвяної зірки, щоб розпочати Святу вечерю, у цій країні Балканського півострова вже з самого ранку вулицями ходять колядники. Вдень колядувати мають право тільки хлопці. «Коледарками» (лозинами), прикрашеними кольоровими стрічками, штучним снігом, вони легенько б’ють перехожих по спині, бажаючи їм здоров’я та щастя.

Святвечір у Болгарії називається Мале Різдво, або Буденний вечір. Як і в нас, його святкують усією сім’єю. Болгарські господині випікають спеціальну святкову випічку, в середину якої кладуть монети на удачу або записки з побажаннями. На стіл ставлять непарну кількість пісних страв, серед яких узвар, вино, квасоля, печений гарбуз, капуста, голубці. Зі столу до ранку нічого не прибирають, щоб душі померлих родичів могли повечеряти. У день власне Різдва – 25 грудня – на столі переважають страви зі свинини: кров’янка, котлети, відбивні.

Крістмас

В Америці Різдво – найголовніше свято. Проте як всенародне у США його почали святкувати тільки в кінці 19 століття, до 18 століття в Новому Світі Різдво було заборонене. Американці дуже люблять прикрашати свої двори. Тут можна побачити фігурки сніговиків, оленів, біблійних героїв, ангелів, Санта-Клаусів, будинки сяють багатьма вогнями, на вхідних дверях чіпляють віночки з ялинових гілок, прикрашені іграшками, обов’язково ставлять ялинку. Серед кольорів для оздоблення переважають зелений та червоний.

Святкування розпочинається з меси, що виконується в ніч з 24 на 25 грудня. У Святвечір діти з нетерпінням очікують Санта-Клауса, аби той поклав подаруночки в різдвяні панчохи. У переддень свята американці також дотримуються посту. Вранці 25 грудня всі починають розкривати подарунки, а потім сідають за святковий стіл. Головні традиційні страви – запечена гуска або індичка та пудинг із сухофруктів. Також на стіл ставлять різні салати, шинку. До того ж, перед Різдвом в Америці розпочинається сезон масових розпродажів, і, що цікаво, після свята люди здають назад до крамниць більшість їм подарованого. Святкування в США тривають упродовж двох тижнів.

Різдво у Фінляндії

До Різдва у Фінляндії починають готуватися ще у жовтні. Магазини заповнюються святковими сувенірами та імбирними пряниками, які в цей час купують лише туристи, бо фіни мають право купувати ці смаколики виключно на Різдво. Не пізніше 24 грудня фіни ставлять ялинку. Вони дуже люблять прикрашати свої будинки фігурками янголят, Йоулупуккі (Санти), різдвяними віночками. Більшість прикрас фіни виготовляють власними руками. На Святвечір, що святкується 24 грудня, уся родина збирається за різдвяним столом. Серед традиційних страв тут можна побачити оселедець, лосось, блюда з картоплі, а на десерт господині випікають тістечка у формі зірки.

Одним із невід’ємних елементів святкування Різдва в країні є фінська сауна. Розігрівшись, треба обов’язково скупатися в ополонці чи повалятись у снігу, а тоді бігти назад у сауну. 25 грудня фіни просто відпочивають та доїдають святкові страви, а 26, у День Святого Стефана ходять в гості до родичів і друзів та відвідують святкові заходи.

У кожній країні Різдво по-своєму особливе, але саме це свято, незалежно від національності та традицій, збирає рідних людей разом за сімейною Святою вечерею, яка наповнює урочистістю Всесвіт, прославляючи Різдво Христове.

Небельська Аліна