Робота для ризикових

Він робить те, на що не здатні звичайні кіноактори. Хоч у вогонь, хоч у воду, а хоч з даху стрибнути. Каскадер — ризикована професія, але що то за життя, коли в ньому немає ризику? Павло Авілов працює каскадером уже 13 років. Без його участі не обійшлися зйомки фільмів «300 спартанців: Розквіт імперії» і «5 днів у серпні». І він має, про що розповісти. А хто ж краще розкриє особливості роботи, як не досвідчений каскадер? 


Є така професія — акторів дублювати

Почнемо з того, що каскадер в кінематографі необхідний для виконання складних і небезпечних сцен. Це пов’язано з ризиком для життя. Каскадер дублює головних героїв і бере участь в трюкових сценах фільму.

Для Павла робота каскадера почалася з величезного бажання. Як і багато юнаків, які займалися східними єдиноборствами, він полюбляв фільми, де герої показували навички бойових мистецтв, читав у пресі статті про каскадерів і захоплювався Джекі Чаном. До того ж, із семирічного віку займався акробатикою.

Після закінчення місцевого інституту, Павло запитав себе, ким бути і де варто застосувати свої вміння. Він обрав каскадерство. З метою реалізувати себе в цій сфері приїхав до Києва зі східної України. Тут Павло знайшов людей, які на той момент уже були знаними професіоналами. Вони порекомендували хлопцю розпочати із занять верховою їздою.

Через півтора місяці завдяки постановнику трюків Павло потрапив до трюкової масовки в кінокартину «Молитва за гетьмана Мазепу». Так він став з’являтися на знімальних майданчиках.

В Україні немає інститутів для навчання каскадерів. Та й взагалі, чи потрібні тут такі навчальні заклади – питання дискусійне. Тому в каскадери найчастіше потрапляють люди з різноманітних видів спорту. У більшості випадків це акробатика, бойові мистецтва та кінний спорт.

В кіно не без каскадера

У нашого героя велика фільмографія. Один з останніх проектів – «5 днів у серпні» режисера Ренні Харліна. Цей фільм розповідає про південноосетинський конфлікт 2008 року.

Павло брав участь і у фільмі «300 спартанців: Розквіт імперії», який, напевне, подивились тисячі українців.

Як команда Павла потрапила в заокеанські проекти? Все вирішують зв’язки. Але до того ще потрібно заробити позитивну репутацію.

На зйомках «5 днів у серпні» трюкові сцени координував Володимир Орлов, щасливий власник статуетки Taurus – щорічної премії Світової академії каскадерів. У команді Орлова були професіонали, знайомі із Павлом. Вони ж і порекомендували залучити його до участі в зйомках.

З фільмом «300 спартанців: Розквіт імперії» було приблизно так само. Команду Павла порекомендували люди, з якими він перетинався на вітчизняних знімальних майданчиках.

Майже завжди каскадери потрапляють на проекти саме за такою «схемою». Справа в тому, що кінобізнес заснований на особистих знайомствах. Чим довше працюєш у цій сфері, тим краще проявляєш себе в професії. Чим краще себе проявляєш, тим більше про тебе знають. Чим більше про тебе знають, тим вища ймовірність твоєї зайнятості. Павло із групою потрапив у всі ці фільми, тому що вони добре роблять свою роботу.

Як народжується трюк

Перше, що потрапляє в руки каскадерів – сценарій та ремарки режисера. Каскадери можуть запропонувати свої версії трюкових сцен. Але намагаються дотримуватися рекомендацій. Дуже часто думки режисерів та виконавців розходяться, тому що перший бачить весь фільм, а каскадери – тільки одну сцену. Для вирішення конфлікту потрібен координатор трюкових сцен – професіонал, який може побачити найбільш підходящу картинку. Потім вже розробляється трюкова сцена.

Якщо мова йде про якусь надскладну сцену, то вона потребує певних витрат – як часових, так і фінансових. Однак, значна частина складних трюкових сцен розробляється вже на майданчику під час знімального процесу.

Немає нічого неможливого

Чи зможе каскадер якісно виконати задум режисера – питання підготовки. Якщо завдання звучить заздалегідь, то все можливо. Природно, якщо фінанси не обмежують.

Час, витрачений на постановку трюку, залежить від складності. Наприклад, минулого року команда Павла працювала над насиченою бійкою для фільму «Разом назавжди». Її загальна тривалість – більше двох хвилин. Це дуже довга для нашого кінематографу бійка. Загалом, на її розробку каскадери витратили 27 годин у спортзалі. Вони займалися по годині, іноді по дві, а іноді й по три. У цілому підготовка розтягнулася на два місяці.

Якщо найближчим часом особливо складних робіт не передбачається, то у каскадерів лайт-програма. Достатньо тренуватись по 2-3 години на день для підтримки фізичної форми й моделювання трюкових сцен. А якщо наближається проект, то  відвідування спортзалу обов’язкове навіть у вихідні дні.

Хто не ризикує, той не каскадер

Професія каскадера, без перебільшення, дуже ризикована. Над тим, аби зробити ризик трюкової групи мінімальним, працює постановник трюків. Чим досвідченіший цей постановник, тим менше ризику для життя учасників-каскадерів. Найбільш ризиковано виконувати імпровізовані сцени.

Страховку життя українські каскадери почати практикувати лише в останні роки. Свого часу при Радянському Союзі існували забобони: якщо застрахуєшся, то точно отримаєш травму. На заході страхування життя не в новинку. А у нас є тимчасові страховки, які робляться на період знімального процесу. Мова йде не тільки про каскадерів, але й про весь знімальний персонал кінопроекту.

Як у будь-якого професійного каскадера, у Павла теж були травми. На щастя, нічого серйозного: лише один перелом. Розтягнення, забиття, гематоми – це стандартний набір. Є трюки, які однозначно призведуть до мікротравм і на які каскадер готовий піти заради вдало виконаного кадру.

Ціна питання

Оплата роботи каскадера залежить від фільму. У кінобізнесі існують такі люди, які можуть демпінгувати. Заради того, щоб потрапити в проект, вони готові працювати за зарплатню нижче встановленого мінімуму. Але той, хто поважає свою професію і вважає себе професіоналом, дотримується нижньої межі. Становить вона 200 доларів. Але це тільки плата за запрошення каскадера на майданчик, тут не враховується складність трюкових дій. Виконання трюкових сцен на майданчику додатково оцінюється, обговорюється. У підсумку обов’язково виставляється кошторис.

Робота, якою пишаються

Найбільше задоволення в професії, за словами Павла, каскадери отримують від загального вигляду трюкової сцени.

Жодний одиничний трюк не перекриє того емоційного стану, коли ти знаєш, що повинен зробити якусь сцену, коли вся група працює на неї і коли в результаті все виходить так, як ти задумав. Каскадери – не циркові акробати й не ставлять рекорди Гіннесса. Вони пишаються не одним зробленим елементом, а загальною картинкою. Для них важливо бачити, що матеріал, над яким вони працювали, увійшов у фільм. Адже буває й так, що трюкову сцену просто вирізають. Добре, що оплата роботи каскадерів не залежить від того, чи вийде фільм взагалі.

З каскадера в режисери

У перспективі представники цієї ризикованої професії можуть ставати ким завгодно, хоч бухгалтерами. Є каскадери, які еволюціонують у режисери або продюсери. Наш герой намагається ставити планку поступово. Починав з каскадера-виконавця. Зараз працює, як постановник трюків, координатор проектів. Він уже подавав документи в Міністерство культури як ініціатор проекту короткометражного фільму, де виступав би продюсером. Але не пройшов. Павло не дуже засмутився, бо залишати свою професію і з головою кидатися в іншу діяльність не хоче.

Початківцям на замітку

Молодим каскадерам, щоб освоїтися в професії, необхідно дивитися кіно, шукати людей, яких вони вважають кращими в цій справі, заводити знайомства з ними і якомога швидше потрапляти на знімальні майданчики. І, звичайно ж, тренуватися, тренуватися і ще раз тренуватися!

Марина Гордієнко