Штучноінтелектуальна загроза: хто у кого опиниться в рабстві?

Ви приходите додому після важкого дня на роботі. Такий ось звичайний день, і все, ніби, як завжди: стоси паперів, начальник, люди – деякі приємні, а деякі не дуже. Так от – зустрічає вас на порозі улюблений, доброзичливий, завжди усміхнений … робот. Він приносить вам чай, розпитує, як справи та запевняє, що все буде добре, а ще розказує, що сьогодні встиг забрати речі з хімчистки.


Люди за своєю природою досить ліниві істоти. У дитинстві ми завжди мріяли про те, аби хтось за нас робив домашнє завдання, коли виросли – хочемо перекласти прибирання, прання, готування їжі на когось іншого. У близькому чи далекому майбутньому, як запевняють учені, ледь не кожна родина матиме собі домашнього помічника – робота. Проте це лише часточка цього питання, це те, що цікавить більшість людей – вигода у власному житті. А крім цього, роботи зможуть досліджувати далекі галактики, занурюватись у глиб океанів, дістати ледь не до ядра Землі та навіть бути солдатами. І тоді переможцями у війнах будуть, напевно, не ті країни, де більше вояк, а ті, де програмісти кращі та антивірусні програми крутіші.

Ми не завжди знаємо, чого чекати від людей, то що вже казати про роботів

Суперечка про користь чи шкоду розквіт чи руйнацію людської цивілізації, що несе нам штучний інтелект не вгаває з моменту його появи у 1956 році. Тільки тоді людям було просто цікаво, наскільки більшу кількість деталей робот здатен виготовити на заводі або з якою швидкістю збере автомобіль. Зараз роботи вміють грати на музичних інструментах, імітувати міміку людини, малювати, рятувати з-під снігових завалів. Вони не вміють лише відчувати, творити. А от коли вони навчаться, що станеться тоді?

Власне поняття штучного інтелекту передбачає вміння комп`ютерної системи розпізнавати, розуміти, обирати найкращий шлях виконання певної дії та основне – вчитися. Так, усі алгоритми на ці процеси вводитимуться в програму робота ЛЮДИНОЮ, але ж вони зможуть вчитися, зможуть переймати лінію поведінки людей, зможуть обирати найоптимальніші рішення й, можливо, самостійно змінювати, переналаштовувати ці самі алгоритми. І тут з`являється загроза. Згадайте, скільки фільмів було знято про нашестя, бунт, повстання залізних людей, які думають, як ми (ну звісно, вони ж то створені за нашою подобою), але до того всього не відчувають страху, болю та втоми! «Я, робот», «Штучний розум», «Матриця», «Термінатор» – вони навіюють нам страх. І страх навіть більший, ніж цунамі, землетрус чи метеорит. Ні, це все нам вже зрозуміло, ми вже знаємо, що від цього очікувати і приблизно уявляємо можливий сценарій нашого порятунку. А от загинути від рук власного творіння – ні, до цього люди не готові.

Проте аби  щось припинити, потрібно щось розпочати. Сьогодні у науковому світі ще не створено машини, яку з упевненістю можна було б назвати аналогом людини, хоча б віддаленим. Деякі вчені стверджують, що створити таку біосистему з електронним мозком – нереально. Людський організм занадто складний, він створений із тисяч мільйонів механізмів та зв`язків, тому машині одночасно думати, відчувати, збирати інформацію про навколишній світ та аналізувати її буде або неможливо, або можливо, проте через десятки років та через працю сотень тисяч науковців.

Як працює людський організм і чи зможе машина діяти за аналогією?

Інформацію з навколишнього світу людина отримує за допомогою сенсорів, які допомагають їй орієнтуватися в просторі. На самих лише ступнях у нас 100 тисяч таких рецепторів. Тому коли ми на щось ступаємо, ми можемо розрізнити: що це, яка його температура, з яких матеріалів це вироблено та чи становить це нам загрозу. Робот же просто знає, що він на щось наступив. Наше тіло спілкується з нашим мозком за допомогою нервових імпульсів, комп`ютер керує машиною за допомогою мови програмування – двійкового коду. Аби робот підняв руку чи ногу потрібно розставити у правильному порядку 5000(!) нулів та одиниць.

Тому вчені й розділилися на три підгрупи в питаннях штучного інтелекту: «за», «проти» та «у вас все одно нічого не вийде». У будь-якому випадку поколінню ХХІ століття не вдасться побачити у себе вдома робота, який миє посуд чи слугує нянькою для дитини. Якщо це й станеться, то далі й далі на лінії цивілізаційного розвитку.

«Навіть не підходьте до нас з вашим штучним інтелектом»

Очолює її один з найвидатніших учених сучасності – фізик-теоретик Стівен Гокінг. Це людина, яка заслуговує окремої статті, навіть цілого журналу статей, але все ж головна його думка з приводу штучного інтелекту полягає в тому, що роботи здатні зашкодити людині, а то й знищити всю людську цивілізацію. У інтерв`ю ВВС він наголосив: «Розвиток цілковито штучного інтелекту може означати кінець людської раси… Люди, які обмежені повільною біологічною еволюцією, не змогли б конкурувати і були б замінені».

Це один із трьох можливих сценаріїв, які пропонують футуристи – сценаріїв знищення людства штучним інтелектом. Є варіант, що роботи зрозуміють, що вони перебувають у становищі рабів і забажають це змінити. Або ж повстання машин станеться, як тільки роботи побачать загрозу, яка може знищити їх самих або усе людство.

«Кожному будинку – по роботу!»

Пітер Абіл – професор Каліфорнійського університету в Берклі впевнений, що штучний інтелект допоможе людям літнього віку в підтриманні їх життєдіяльності. Роботів залучатимуть до рятувальних операцій та вони зможуть працювати в умовах, коли людям загрожуватиме смертельна небезпека. Наприклад, як це сталося при аварії на Фукусіма -1, коли через високий рівень радіації рятівникам не можна було лишатися на цій території більше пари хвилин. Роботам було б це під силу.

Президент асоціації, яка займається поліпшенням штучного інтелекту, Томас Дієтерик, упевнений, що машинні автоматизовані системи стануть справжніми помічниками людей: «Я сподіваюся, що екзоскелети дозволять мені ходити, коли я зістарюся. Також за допомогою цих комп`ютерних технологій я зможу бачити, чути та відчувати цей світ».

На думку Шимона Вайтсона, професора Інституту інформатики університету Амстердама, штучний інтелект у майбутньому буде нероздільним з людиною. Ми будемо з ним одним цілим. Не роботи на вулицях і в будинках, а саме люди стануть кіборгами. У центральну нервову систему введуть чіп, за допомогою якого можна буде створити надлюдину із суперздібностями – ідеальною пам`яттю, вбудованим комп`ютером, у який можна буде завантажувати безліч інформації. Тобто, мозок може бути ніби флешка – у кого на 2 Гб, а у кого й на всі 100 Тб. Тому раніше, якщо хакери зламували ваш ПК, то в майбутньому вони зламуватимуть ваш мозок. Тому дану теорію можна назвати суперечливою, адже позитивний це сценарій чи негативний —вирішить лише час.

Так от, повертаєтесь ви додому. Той самий чай, той самий робот, який вже зробив з дитиною домашнє завдання та навіть попрасував вам костюм на завтра на роботу. От ніби все добре, жити легше. Проте залишається одне питання: чи не буде вам страшно спати в одному домі з машиною, яка може виявитися розумнішою за вас?

Олена Бондаренко