Швейцарська якість руками українських студентів

Українськими винаходами можуть похизуватися чимало фірм. Серед них є і зарубіжні. Продовжує традицію такої співпраці Швейцарія. Невеликі деталі, які несуть за собою чималі перспективи — їхнє сьогоднішнє замовлення.


Усе почалося з того, що одна швейцарська фірма «Collini» оголосила про конкурс. На нього були запрошені всі школи електрохіміків. Та виділили на попередньо зібраному консиліумі саме Київську школу, яка працює на кафедрі Політехнічного інституту.

«Зі Швейцарією ми працюємо не вперше, бо наша кафедра для «Collini» вже проводила досліди. Цього разу на нас поклали надію віднайти таку речовину, яка допомогла б уберегти будь-які металеві предмети від виникнення корозії на них, — пояснює поставлене перед собою завдання лаборант кафедри електрохімії Андрій Цимбалюк, — і це дуже цікава практика, адже ми працюємо, розуміючи, що наші винаходи точно підуть у життя».

Тісна співпраця з Європою — не єдина гордість Київської школи електрохіміків. Після закінчення чотирьох років навчання та отримання ступеня бакалавра студенти мають змогу навчатися на магістратурі у Швейцарії. А практичні навички вони можуть отримати на одному з передових заводів Європи.

«Ми дуже пишаємося нашою школою, адже вона є однією з найстаріших та найвидатніших у всьому світі. Заснував її доктор хімічних наук та професор Антропов Лев Іванович, і зараз вона вже понад півстоліття працює над різноманітними винаходами в галузі електрохімії», — додає Андрій.

А тепер спробуємо тісніше познайомитися з вищезазначеною фірмою «Collini». Займається вона виготовленням найрізноманітніших деталей. Як відомо, якість будь-якої техніки залежить від того, наскільки сумлінно зроблені її деталі. Тому постійний конвеєр без зупинки займається доведенням до ідеалу кожної дрібниці. Та ось перед працівниками «Collini» постала проблема — постійне виникнення корозії на їхніх деталях. Про те, як цього можна уникнути, вони і попросили розібратися київських електрохіміків.

Досліди в «камерах»

Новітні технології вироблення покриття, що не ржавіє, полягають у пошуку ідеальної нікелевої суміші. Чому саме нікель, замовник студентам не пояснював. Певно, саме такий метал потрібен для деталей, які виготовляє вищезазначена фірма.

Таким чином, перед лаборантами поставили завдання знайти саме певний сплав нікелю та ще деякої речовини. Остання ж, у свою чергу, має забрати його токсичність. Андрій запевняє, що нікель стоїть на першому місці серед небезпечних речовин. Цей метал при контакті з теплим повітрям виділяє дуже шкідливі для людського організму речовини. Крім того, він є дуже дорогим та все ж таки піддається корозії. Тому зрозуміло, що виконати замовлення молодим науковцям без численних дослідів не вдасться.

Поступово, день за днем, студенти «хімічили» щодня над новою сумішшю. Ось, як саме це відбувалось: нікелевий сплав спершу вміщували на два дні в спеціальну камеру оцтового туману. Після цього ще на чотири дні в камеру з хлором. І лише тоді, коли вищезазначений «нікелевий герой» проходить ці два випробування і залишається неушкодженим, тобто без корозії, його можуть залишити як остаточний варіант.

Без «камер» провести дослід не вийде. Адже роблять це для того, щоб створити штучне та найефективніше середовище, у якому нікелеве покриття могло б існувати. Виявляється, лише кількох днів у такій сильній концентрації достатньо, щоб зрозуміти: в реальному житті проблем з ним чекати не варто. Але якщо під час дослідження видно, що на нікелевому сплаві виникають сині плями, це значить, що все-таки починає формуватися корозія.

Теорія — українцям

Лише спільними зусиллями можна досягти хороших результатів. Тому навіщо вимагати від себе більшого?

«Швейцарська фірма, співпрацюючи з нами, вирішує поділити обов’язки. До того ж вони вже були тісно знайомі з Київською школою електрохіміків, знають на якому рівні наші знання та вміння, тож і сьогодні в них не виникає сумнівів, щоб запропонувати нам ще один проект», — запевняє лаборант.

У Швейцарії, звісно, теж є завод. Але він налаштований на практичні дослідження. А от саме нової теоретичної бази їм не вистачає. Тож студенти після готового досліду мають передати замовнику всі набуті знання та конкретний алгоритм створення нікелевого сплаву. Після цього найстаранніших студентів можуть запросити на роботу до Швейцарії.

Перспективи для домогосподарок і не тільки

Приховувати нічого — українські електрохіміки, звісно ж, знайшли потрібну формулу нікелевої суміші, яка не піддається корозії. І використовувати його можна абсолютно в будь-яких деталях, де є залізо.

Тобто користь цього дослідження відчують на собі і домогосподарки! Так, навіть після найретельнішого прибирання та чистки всі деталі залишаться без пошкоджень. Ті самі ручки дверцят матимуть абсолютно новий та блискучий вигляд, скільки б часу не минуло.

Не варто засмучуватись, якщо раптом вас не цікавить охайність дверних ручок. Дослідження, про який ішлося вище, стане в пригоді і для вас: цей винахід корисний для будь-якої техніки, від кухонної до автомобільної та навіть військової. Адже без ржавіння деталі будь-яких машин працюватимуть набагато довше та якісніше.

Насамкінець спробуємо уявити, у скільки коштів це обійдеться звичайному споживачеві — замінити ту саму дверну ручку на оновлену з нікелевого сплаву. Запитуємо про це в нашого лаборанта. Та конкретної відповіді почути не пощастило. Річ у тому, що кілограм нікелю дуже дорогий. Однак, із іншого боку, на одну конкретну деталь його потрібно зовсім небагато. Тож вартість обробленої таким сплавом деталі не надто відрізнятиметься від звичайної. Хочеться вірити, що незабаром усі металеві елементи будуть із такого сплаву, а ми цього навіть не помітимо!

Марія Буланна