Системи освіти різних країн: «за» і «проти»

Класична освіта чи ставка на високі технології? Шкільна форма чи можливість самовиразитись? Безкоштовна освіта чи якість викладання, що має свою ціну? На ці питання шукатимемо відповідь, порівнюючи системи освіти різних країн та аналізуючи їх шкільні традиції.


Німеччина

Критики німецької шкільної системи звичайно вказують на той факт, що головний вибір майбутнього для дитини робиться ще в початковій школі – пізніше, якщо можливості сім’ї спочатку не дозволяли вибрати хорошу школу, прорватися до лав еліти надзвичайно важко, практично неможливо.

Отже, початкова школа в Німеччині навчає дітей з 6 до 10 років (або до 12 років в Берліні і Бранденбурзі). У ній діти вчаться читати, рахувати, писати, вивчають природознавство. Відмінності серед початкових шкіл – в наявності і якості додаткових занять. По закінченню початкової, дитина йде до старшої школи – з 10 до 19 років.

Батьки обирають школу відповідно до рівня шкільних оцінок школяра та рекомендацій викладачів. Дитина також мусить скласти вступні іспити. Оскільки рівень її знань і наявність рекомендацій пов’язані з тим, яку початкову школу вона закінчила, вибір старшої школи часто напряму залежить від можливостей родини.

Типи середніх шкіл у Німеччині такі: основна школа (Hauptschule) – розрахована на 5–6 років навчання і передбачає подальше навчання у профтехучилищі; реальна школа (Realschule) – розрахована на 6 років навчання, причому високий бал, отриманий за результатами навчання в реальній школі, дозволяє вступити у старший клас гімназії, а потім до університету; найбільш ґрунтовну освіту дають гімназії (Gymnasium) – там навчання триває 8–9 років.

Як правило, гімназія спеціалізується на трьох основних напрямках: гуманітарному (мови, література, мистецтво), громадському (суспільні науки) та технічному (природничі науки, математика, техніка). Після закінчення навчання видається диплом про середню освіту (Abitur). Німецький Abitur є еквівалентом українського атестату про повну середню освіту і британського диплому A-level.

Крім даних трьох типів, існують також загальні школи (Gesamtschule) – вони поєднують різні особливості гімназії і реальних шкіл, дозволяючи здобувати одночасно гуманітарну і технічну освіту.

Крім державних шкіл, атестати держзразка видають також і приватні навчальні заклади. Це, як правило, релігійні, елітарні, закриті школи. Спектр освітніх послуг, які надають приватники, досить широкий – наприклад, тільки в таких школах можна отримати німецький атестат для школяра-іноземця.

Приватні школи в Німеччині (в державних освіта безкоштовна) беруть за навчання чималі кошти – так, у престижних німецьких школах повна вартість навчального року становить близько 40 000 євро.

Франція

Сформована у Франції система середньої освіти складається, як і більшість європейських систем, з трьох ступенів – початкової (ecole primaire, з 6 до 11 років) та старшої (college, з 11 до 15 років, потім lycee, ліцей – з 16 до 18). Це досить консервативна система, що існує з невеликими змінами вже більше 100 років – з 1890-х років. Освіта державного зразка обов’язкова для дітей з 6 до 16 років (ліцей, як аналог українських 9–11 класів, головним чином готує учнів до вступу в університети). При цьому у державних школах освіта безкоштовна, але існують і приватні альтернативи.

Приватні школи – здебільшого платні для учнів, але менш скуті державними рамками – також надають своїм випускникам дипломи держзразка. Існує два типи таких шкіл, залежно від їх відносин з державою: субсидовані (sous contrat) і несубсидовані (hors contrat). У перших уряд виплачує зарплату викладачам, а школи використовують загальнонаціональну програму і стандартний розклад, у других – субсидій від уряду не надходить, зате є можливість навчати дітей за нестандартними програмами.

Вартість навчання в приватних школах залежить від багатьох факторів, але, в цілому, вписується в загальноприйняті європейські рамки. Так, навчання в одній з найстаріших і елітарних шкіл – Ecole de Roches – в 2010 році коштувало 27 320 євро за академічний рік.

Серед недержавних шкіл у Франції виявляються майже всі релігійні (католицькі) навчальні заклади, а також школи для дітей з обмеженими можливостями тощо. Іншими словами, в приватний сектор витіснені ті школи, які виховують свідомо нестандартних людей.

Початкова школа у Франції трохи відрізняється від «просунутого» варіанту української – невеликі класи, ігровий підхід до предметів, відсутність оцінок у більшості шкіл. А ось в 11 років, закінчивши початкову школу, юні французи ходять у коледж (college), який вважається першим ступенем середньої освіти. У коледжі класи вважаються в зворотному порядку: учень надходить у шостий клас, через чотири роки закінчує третій. Потім йде завершальний – і, на відміну від України, обов’язковий для всіх – етап ліцею, який займає два роки. Ліцеї існують двох основних типів – загальноосвітні (general) і технологічні (technologique), всередині ж кожної категорії існує безліч профілів.

Другий клас ліцею (тобто перший в хронологічному порядку) загальноосвітній, тут до спеціалізацій ще не доходить. Перший клас вже має багато напрямків – філій навчання. У деяких ліцеях у якості профілів пропонують навіть такі програми, як космонавтика або аеронавтика.

Іспиту на бакалавра передує останній, «дипломний» клас, він же «терміналь». Підготовка до фінального іспиту вкрай серйозна, оскільки його результати враховуються при вступі до університетів. В цілому, за три ліцейських роки французи встигають як визначитися зі своєю майбутньою спеціальністю, так і продемонструвати оточуючим свій рівень, подати свого роду заявку на подальшу кар’єру.

Великобританія

Британська середня школа – мабуть, найбільш самобутня система освіти в Західній Європі. І, разом з тим, чи не найпрестижніша – незалежно від тестів типу PISA, британські школи магнітом притягують учнів з усього світу, зокрема й українців.

«Вчать – багато шкіл, ми ж – виховуємо джентльменів», – цю фразу приписують директору однієї з найбільш престижних британських шкіл. Власне, це і є суть ретельно вибудуваного бренду британської середньої освіти.

Освіта у Великобританії є обов’язковою для всіх громадян віком від 5 до 16 років. Існує два сектори освіти: державний (безкоштовна освіта) і приватний (платні навчальні заклади, рік у яких коштує 40–50 тисяч доларів США). Крім того, велика різниця існує і між системами освіти різних частин Британії: одна система склалася в Англії, Уельсі та Північній Ірландії, друга – в Шотландії.

Один з найбільш характерних для Сполученого королівства типів середньої школи – це інтернати (Boarding School), традиція яких сягає ще раннього Середньовіччя. Спочатку ці школи з’явилися при монастирях, зокрема, бенедиктинских. Хоча монастирські пансіони-школи були благодійними, ось уже півтисячоліття британські інтернати є платними.

Зараз boarding schools мають репутацію «аристократичних» – справа в тому, що колись саме школи цього типу виховали кілька поколінь британців, що підпорядкували собі півсвіту. У престижних пансіонах, що існують протягом багатьох сотень років навчаються нащадки аристократичних родів колишньої імперії.

Крім цих шкіл, в королівстві існують безліч інших типів навчальних закладів. За віком учнів вони діляться на школи повного циклу (All-Through schools) (це приблизний аналог наших навчально-виховних комплексів «від дитячого садка до випускного балу»); і на школи для кожного окремого віку: preparatory schools – ясла-садки, від 2 до 7 років, в яких, крім звичайних дитсадівських занять, вчать також читати і писати; junior schools – початкові школи, від 7 до 13 років, що завершуються особливим іспитом Common Entrance Examination, без якого шлях далі закритий. Крім цього, існує й альтернативна система – Primary School з 4 до 11 років, з подальшим переходом на стадію Secondary School.

Далі після Junior йде старша школа, Senior School – в ній навчаються підлітки від 13 до 18 років. Тут проходять спочатку дворічне навчання для складання іспитів GCSE, за яким йде ще одна дворічна програма: A-Level або International Baccalaureate.

У паралельній системі цей вік «закриває» Secondary school, яка навчає дітей віком від 11 років. Аналог української гімназії, Grammar school – це освіта для дітей віком від 11 років. Випускні класи для вступників в університети Британії називаються Sixth Form (16 – 18 років).

У Британії досі існують традиції роздільного навчання хлопчиків і дівчаток. Це помітно у світі традиційних boarding schools, серед яких більшість саме «роздільних». Однак школи «нової формації» в основному, навпаки, змішані.

Що стосується форми власності, то у Великобританії широко представлені як приватні, так і державні школи. Безкоштовну середню освіту, безумовно, гарантує держава, однак для успішної кар’єри потрібно закінчити «правильну» школу. А такі традиційно приватні (саме такою була переважна форма власності до ХХ століття) і обходяться батькам досить дорого.

Обов’язкова освіта в Британії діє для дітей до 16 років. Потім (після отримання A-Levels) починає діяти система освітніх кредитів. Причому віддавати їх випускник вузу починає лише при влаштуванні на роботу із заробітком не менше 21 тисячі фунтів на рік. Якщо такої роботи немає, борг повертати не потрібно.

США

Тривалість обов’язкової освіти дітей в США різниться залежно від штату. Діти починають навчання у віці від 5 до 8 років і закінчують у віці від 14 до 18 років.

У віці 5 років американські діти йдуть в початкову школу (elementary school), в нульовий клас (kindergarten). Цей нульовий клас не є обов’язковим у деяких штатах, тим не менш, майже всі американські діти відвідують kindergarten. Хоча в перекладі з німецької kindergarten буквально означає «дитячий садок», дитячі садки існують окремо в США і дослівно називаються «перед-школою» (preschool).

Початкова школа триває до п’ятого чи шостого класу, після чого учень йде в середню школу (middle school), яка закінчується восьмим класом. Старша школа (high school) – це класи від дев’ятого до дванадцятого, так що зазвичай американці, як і українці, закінчують середню освіту в 18 років.

Ті, хто отримав середню освіту, можуть йти в громадські коледжі (community college), початкові коледжі (junior college), технічні коледжі (technical college) або міські коледжі (city college), які після дворічного навчання, видають ступінь (associate’s degree ) , що дорівнює середній спеціальній освіті. Інша можливість продовжити навчання – вступити до коледжу або університету, де отримують, зазвичай за чотири роки, ступінь бакалавра. По отриманню можна вчитися далі, аби отримати ступінь магістра (2–3 роки) або PhD (аналог українського кандидата наук, 3 роки або більше). Окремо акредитовані факультети і вузи видають ступені доктора медицини і доктора права.

Керують безкоштовними державними школами демократично обрані шкільні ради (school boards), кожна з яких має юрисдикцію над шкільним округом (school district), чиї кордони часто збігаються з межами міста, і які містять одну або кілька шкіл кожного рівня. Шкільні ради встановлюють освітні програми, наймають вчителів і визначають фінансування. Штати регулюють освіту у своїх кордонах, встановлюючи стандарти і екзаменуючи школярів. Фінансування шкіл штатами часто визначається тим, наскільки підвищилася успішність їх учнів на іспитах.

Деякі великі шкільні округи засновують «школи-магніти» для особливо талановитих дітей, які проживають в їх юрисдикції. Іноді в одному окрузі буває кілька таких шкіл, розділених за спеціальністю: технічна школа, школа для дітей, які проявили талант у мистецтві тощо. Менше 5 % батьків з різних причин вирішують навчати своїх дітей вдома.

Україна сьогодні стоїть на шляху освітнього реформування. Ми мусимо брати приклад з тих наших сусідів,які досягли значно більшого ніж ми. Необхідно з іншого боку подивитися на навчальний процес в Україні, проаналізувати його якомога детальніше, зібрати найкращі освітні традиції світу і втілити їх у життя у нас, аби ми теж мали чим пишатися.

Гащенко Інна