Слiдуй за кроликом: «пасхалки» як бонуси для кмітливих

Чи натрапляли ви, граючи в якусь вiдеогру, переглядаючи фiльм або ж читаючи книгу, на щось незвичне й цікаве, що несподівано вибивалося із загальної картини? Вiтаємо: ви знайшли «пасхалку»!


«Пасхальне яйце» або ж просто «пасхалка» — це такий секрет, який ховають автори для допитливої аудиторії. Найчастіше це алюзія на інші твори мистецтва, іноді — на щось у межах цього ж твору, просто жарт чи додаткова інформація про авторів.

Назва походить від великодньої традиції в протестантських і католицьких країнах. Перед святом батьки ховають у садку шоколадні яйця, які буцімто приносить великодній кролик, а зранку діти їх шукають. На відміну від, наприклад, подарунків під ялинкою на Новий рік чи Різдво, або під подушкою на День святого Миколая, в цьому випадку треба докласти зусиль і піднапружити мозок, щоб знайти гостинець. Так само й більша частина «пасхалок» не лежить на поверхні. Неуважний глядач і читач запросто пройдуть повз них, навіть не помітивши секрет, який для них і призначався, тому вміння читати мiж рядкiв не завадить. Часто, щоб виявити секрет, потрібно провести низку маніпуляцій, трохи потанцювати з бубном чи дуже уважно дивитися.

Коли все почалося

Гра «Adventure»Вважають, що вперше «пасхальне яйце» використала компанія «Atari» в 1979 році. Тоді залишати імена розробників у програмі було якось не прийнято. Саме тому один з авторів гри «Adventure» («Пригода»), програміст Уоррен Робінетт, вирішив вставити у своє творіння згадку про себе — секретний рівень зі своїм ім’ям. Аби туди потрапити, треба було відшукати невидиму точку в одній із частин лабіринту та перенести її на інший кінець рівня. Діставшись секретної локації, гравець отримував повідомлення: «Created by Warren Robinett» («Створено Уорреном Робінеттом»). Довгий час ця маленька таємниця чекала свого часу, аж доки один хлопчина із Солт-Лейк-Сіті не знайшов її і не забарився написати компанії листа з враженнями. Дуже скоро інші розробники взяли нову фішку собі на озброєння.

А ми з вами, подібно до того хлопчика з 70-х, відправляємося туди, де дороги нам не потрібні — на пошуки «пасхалок».

З історії мистецтва

Спочатку «пасхалки» можуть здатися явищем відносно новим, але це не зовсім так, позаяк ще до винайдення комп’ютерів великі митці лишали у своїх творах приховані послання.

«Американська готика» Найбільше тут відзначився Леонардо да Вінчі. Усі секрети його знаменитої «Таємної вечері», певно, досі не розгадали. Ви точно чули хоча б байку про те, як образи Ісуса та Іуди художник малював з однієї людини. Мистецтвознавці досі сперечаються, яка риба лежить на столі та що вона символізує. І що вже казати про «Мону Лізу»: існує безліч версій про те, кого зображено на картині, аж до коханця да Вінчі. Один американський дантист заявив, що, судячи з форми усмішки, Джоконді бракувало зубів. До речі про зуби, на одній із найвідоміших картин 20 століття «Американська готика» художник Грант Вуд зобразив свого стоматолога разом із власною сестрою.

Життя все — гра…

Серед ігрових розробників безперечним рекордсменом є «Blizzard». Пошуку «пасхалок» у їхньому найбільшому творінні «Warcraft» присвячені цілі сайти.

Не відстає серія «The Elder Scrolls»: вершник без голови, легенди про короля Артура, дитячi казки. Вдосталь «пасхалок» можна знайти в і в «GTA», і у «Fallout», і в більшості інших ігор.

Гра «Diablo 2»Найвідоміша ігрова «пасхалка» — рівень із коровами у «Diablo». Ще в теплі лампові 90-ті, коли вийшла перша частина гри, серед прихильників ходили чутки про секретний коров’ячий рівень. Насправді його не існувало, проте жила легенда. Доки «Blizzard» працювали над наступною частиною франшизи, їм постійно приходили запитання на кшталт «Чи буде там левел з коровами?». Розробники всіляко намагалися відкараскатися від міфічного рівня. Навіть вставили в інше своє творіння «StarCraft» код «There is no cow level» («Не існує жодного коров’ячого рівня»). Урешті, вони здалися і на радість фанатам таки вставили в гру легендарний рівень, і він усім сподобався.

Сюрпризи в кіно

Уявiть собі, радянський кінематограф теж не цурався «пасхалок», хоча, мабуть, на Бронзовий кінь у радянських фільмахтериторії Союзу такого слова й не знали. Пам’ятаєте важкого бронзового коня з фільму «Службовий роман», якого довірили носити Новосельцову? Ця статуя з’являлася мало не в кожній картині «Мосфільма» як предмет інтер’єру («Мій ласкавий та ніжний звір», «Пакет», «Ширлі-мирлі») або як товар у магазині («Діамантова рука»). Утiм, існує думка, що робили це не навмисно, а через банальний брак реквiзиту.

Уважний глядач уже помітив, що в багатьох голлівудських фільмах персонажі читають одну й ту ж шаблонну газету і дзвонять на номер, що починається на 555. У США номерів із такою комбінацією на початку не існує.

Своєрідною «пасхалкою» для кіномитців став «крик Вільгельма». Цей звуковий ефект із середини минулого століття досі популярний на позначення падіння персонажів або як варіант влучання в них стрілою. Свою назву він отримав на честь рядового Вільгельма, персонажа вестерна «Атака біля ріки Фезер» 1953 року. Рядового дістали своєю стрілою «червонолиці», і його крик став популярним. Однак це не перший раз, коли було використано «крик Вільгельма». Уперше його почули ще за два роки до того в іншому вестерні, та саме після «Атаки біля ріки Фезер» звуковий ефект здобув популярність. На певний час про нього забули, але старий мем повернувся до життя завдяки Джорджу Лукасу. У «Зоряних війнах» персонажі зривалися з висоти тільки з цим звуком на вустах. Винятком є хіба що Люк Скайвокер у культовій сцені з фільму «Імперія наносить удар у відповідь».

Незважаючи на широкі технічні можливості, сьогодні режисери продовжують вставляти цей крик у свої фільми просто як жарт.

Між алюзією та плагіатом

Хоча «пасхалка» — фішка, притаманна більше візуальним видам мистецтва, серед представників красного письменства такі секрети теж поширені. Тільки тут вони можуть стати приводом для суперечок. Справа в тому, що в письменників ставлення до явища «пасхалок» доволі неоднозначне. Елементи одного твору, використані в іншому, хай і з благородною метою, — відвертий плагіат чи данина поваги і читачам, і колегам? Однозначно сказати не можна. Почуття гумору доволі суб’єктивне. Когось алюзія на свій magnum opus у творі колеги порадує, а хтось може сприйняти це за крадіжку чи навіть епігонство. Саме тому важливо бачити тонку межу дозволеного у творчості й житті.

У вітчизняних авторів із «пасхалками» якось не склалося. Я пам’ятаю, як побачила перше «пасхальне яйце» в українській літературі. Коли читала «Меч королів» Сергія Батурина, мені в око впало щось зовсім дивне. Та сцена не просто не вписувалась у загальну картину, вона здавалася геть безглуздою і зайвою. У футуристичному й водночас феодальному світі Імперії Терри, де тривають битви за трон, протистояння силам Зла й точаться придворні інтриги, раптом вигулькнула згадка про популярну в Террі співачку — горянку, чий мотив «Шигі-ріги-дана» наспівує все королівство й усі навколо танцюють «дикі танці». Чесно скажу, захотіла одразу закрити книжку й більше ніколи до неї не повертатися. Звісно, це був 2006 рік. Не так уже й багато часу минуло з перемоги Руслани на «Євробаченні», але ж «пасхалка» на її творчість пасувала похмурій і химерній атмосфері книжки, як п’яте колесо.

А от у наших сусідів вийшло трохи краще. Сюжети багатьох оповідань із серії «Відьмак» польського письменника Анджея Сапковського — це переробки казок «Червона шапочка», «Русалонька», «Красуня та чудовисько», причому переказані вони з іронією, а в грі за мотивами книжок можна зустріти друїда, який пропонує зілля сили. Це посилання на мультфільм «Астерікс і Обелікс».

У серії «Пісня Льоду та полум’я» Джордж Мартін вшанував деяких своїх кумирів доволі цікавим чином. Наприклад, лицар Требор Джордейн — алюзія на письменника-фантаста Роберта Джордана. Требор — його ім`я навпаки.

Тим же, хто зміг порахувати всі «пасхалки», які Джоан Роулінг вклала в серію про «Гаррі Поттера», треба медаль давати за уважне читання.

Звісно, є ще безліч прикладів, і їх можна перераховувати ще довго. Але ж хіба не приємніше знаходити такі секрети самому? Сподіваюся ви, любі читачі, не проґавите жодної «пасхалки», захованої в цій статті.

Аліна Нікуліна