Слухай українське

Закон щодо частки музичних творів державною мовою в програмах телерадіоорганізацій набув чинності ще 8 листопада 2016 року. Та більшість з телерадіокомпаній виявилися неготовими заповнювати ефір українською музикою. Проблема у відсутності якісної україномовної музики чи у бажанні керівництва телерадіопрограм?


Що таке «пісня»?

16 червня 2016 р. Верховна Рада прийняла зміни до статті 9 закону України «Про телебачення та радіомовлення». Згідно з новими нормами частка україномовних пісень в телерадіоефірах має становити 25% зі зростанням до 35% протягом наступних двох років. Ця норма передбачає зростання україномовного контенту у проміжках часу між 07.00 та 14.00 і між 15.00 та 22.00, тобто денного ефіру, адже раніше більшість телерадіокомпаній транслювали українську музику в нічний час.

Проте внесенні зміни до закону є суперечливими, а більшість класифікацій залишаються розмитими. Наприклад, визначення поняття «пісня». Згідно з «роз’ясненням стосовно принципів застосування вимог законодавства щодо обсягу пісень та ведення передач державною мовою» пісня – це музичний твір, у якому є хоча б одна фраза або рядок, які дозволяють однозначно ідентифікувати їх належність до тієї чи іншої мови, а її тривалість має становити не менше як 90 секунд. Але чи можна однозначно ідентифікувати пісню лише за одним словом чи фразою? Також відкритим залишається питання, чи застосовуються квоти до пісні, текст якої лише частково написаний українською мовою.

Неоднозначно можна сприймати й відсоткові розрахунки україномовного контенту. Адже вони відбуваються за кількістю пісень держаною мовою, а не за їх тривалістю. Телерадіоорганізації можуть брати менші за тривалістю українські композиції, що призведе до того, що в ефірі все одно переважатимуть іншомовні композиції. Вирішення всіх суперечливих питань покладається на Національну раду з питань телебачення та радіомовлення, що також є питанням дискусійним. Тому що Нацрада може трактувати одні й ті ж питання для різних телерадіокомпаній по-своєму. Аби таких колізій не виникало, авторам правок до закону варто їх доопрацювати і вирішити всі суперечливі питання.

В українській музичній індустрії

Квотування поділило виконавців на два табори: одні підтримують такі нововведення, інші виступають проти. У березні деякі музиканти навіть написали звернення до міністра культури, де просили не вводити квоти на пісні державною мовою. Свої підписи під зверненням поставили Джамала, Андрій Хливнюк, Тіна Кароль, Світлана Лобода, Ірина Білик, Віктор Павлік, Віталій Козловський, Наталія Могилевська, гурт The Hardkiss, Злата Огневич.

Лідер «Бумбоксу» Андрій Хливнюк вважає, що «розподіл українських авторів та виконавців на своїх і чужих, на правильних та неправильних є хибним шляхом та може стати причиною розбрату в середині музичної спільноти та в суспільстві загалом, в той час коли Україна потребує максимальної консолідації».

За квотування виступили такі виконавці як Антін Мухарський (Орест Лютий), Олександр Ярмола (гурт «Гайдамаки»), Володимир Шерстюк (гурт «Козак Систем»), Тарас Компаніченко (гурт «Хорея козацька»), Сашко Лірник, Євген Романенко (гурт «Тарута»).

«Питання присутності «руського міра» в ефірі наших радіостанцій є дуже наболілим і актуальним, оскільки єдиним маркером українства може служити лише мова, інших маркерів немає. Тому просто необхідна підтримка держави щодо введення квоти 37,5% для україномовного музичного продукту» – зазначає Антін Мухарський, що виконує гостросатиричні композиції під псевдонімом Орест Лютий. Молоді виконавці, які співають українською, підтримують квотування, адже це можливість для них представити свою творчість широкій публіці. Молодий виконавець Хас, який, як зазначають на радіостанціях, виконує неформатний україномовний хіпхоп, вважає, що «як тільки з’являється можливість для артиста потрапити на радіостанцію, якесь музичне телебачення або взагалі на телебачення, сам рівень і якість артиста починають рости».

Де зміни?

Через місяць після набуття чинності змін до закону ситуація в телерадіоефірах майже не змінилася – якісної україномовної музики досі не чути. Це не стосується відомих українських виконавців таких як «Океан Ельзи», «Бумбокс», їх і так без проблем беруть в ротацію. А якісно нових пісень від маловідомих українських виконавців й досі не чути. Вони у в нашому телерадіопросторі вважаються «неформатними». Зате з’явилася ціла низка нових виконавців низькопробної якості, які швидко переорієнтувалися на україномовний формат.

Можливо, аби змінити ситуацію з якісною українською музикою треба більше часу. Не дарма питанням квотування займаються й закордоном. У Франції передбачено 35% франкофонної музики. 35% пісень на радіостанціях мають охоплювати аудиторію франкофонних підлітків, а 60% пісень радіостанції мають спрямовуватися на осіб від 45 років. Канада передбачає на радіо 35% локального продукту. Проте знижено квоти для ретро-форматів, а інструментальні станції або звільнені від квот або для них діє квота 15%. Щодо радіостанцій для етнічних меншин, то вони не квотуються взагалі. У Польщі мають звучати 33% композицій польською мовою протягом доби. Принаймні 60% від цієї кількості мають транслюватися впродовж 5.00 – 24.00. Якщо продукт виконується протягом цього часу польським дебютантом, то такий час зараховується удвічі більше, ніж час, який насправді був зайнятий. Це заохочує радіостанції відкривати та популяризувати нові імена. Австралія має першість за розвитком радіо індустрії. Це перша у світі країна, яка ще в 1942 році запровадила квоти. В Австралії діє квота на пісні місцевих співаків, проте квоти на мову немає. При цьому квоти там поступово зростали: 1942 рік – 2,5%, 1956 – 5%, 1973 – 10%, 1976 – 20%, 1987 – 20% у прайм, 2014 – 25%.

Що ж, телерадіокомпанії виявилися неготовими до квотування. Більшість з директорів телерадіоорганізацій зумовлюють це відсутністю якісного україномовного контенту. Спеціально для таких радіостанцій редакція сайту «Karabas Live» зробила підбірку з 300 композицій державною мовою. Та чи відчинять свої двері радіостанції для такої музики, залишається чекати.

Валерія Баленко