«Сміємось, отже не здаємось»: Який гумор потрібен українцям?

Щодня з телеекранів лунають анонси нових масштабних та великобюджетних гумористичних шоу. В останні роки на українському телебаченні з’являється більше «смішного» контенту різних напрямків — сімейні, дитячі, жіночі, чоловічі тощо. Фактично, сміх стає невід’ємною складовою життя українців, хоч політична, економічна та соціальна ситуація цьому не сприяють. Але наскільки якісним є гумористичний контент на вітчизняному телебаченні?


Ера українського гумору

На початку ХХІ століття вітчизняне телебачення було наповнене здебільшого російським контентом, що стосувалося і гумористичних шоу. «КВН», «Comedy Club», «Уральские пельмени» — запозичені передачі ставали справжніми хітами та викликали широкий резонанс серед глядачів. Першими спробами українців популяризувати власний продукт стали передачі, створені «Студією «Квартал-95». Так, у 2003 році ця студія розпочала свою спільну з каналом «1+1» роботу над циклом з п’яти гумористичних концертів, що були присвячені найвизначнішим подіям 2004 року. Ці проекти, хоч і транслювалися на українскому телебаченні, але назвати їх суто гумористичним продуктом не можна. Увесь «сміх» цих концертів полягав у веселому, жартівливому сценарії, який ставав лише фоном для виступів зірок естради.

Початком створення розважальних, гумористичних шоу можна з впевненістю вважати вихід у 2005 році на телеекрани шоу «Вечірній квартал». Формат звичайних «квнських» мініатюр, але модифікований для телебачення та українського глядача. Актуальні та сміливі жарти одразу припали глядачеві до душі, адже до цього майже ніхто відверто не висміював вади української політики, зірок естради та не підіймав важливих соціальних питань. Паралельно з цим проектом почав розвиватися «Comedy Club Ukraine» — аналог російського шоу, що був розрахований на українську аудиторію та що знаходив свою аудиторію завдяки чорному гумору, мінімальній кількості цензури та, так би мовити, «жартами для дорослих».

Головне – різноманітність

Після того, як «Вечірній квартал» та «Камеді Клаб Україна» полонили вітчизняний телеефір, колишні гравці у КВН починають об’єднуватися та створювати свої студії, що розраховані на дещо іншу аудиторію. «Diezel Show», що позиціонують себе, як гумористичне шоу для усієї сім’ї; «Файна Юкрайна», що стала аналогом «Нашей Раші», але з менш відвертими жартами; «МамаХохотала», що працюють на студентську аудиторію.

Редактор Ліги КВН КНУ ім. Тараса Шевченка та Слобожанської Ліги Сміху Петро Олевський коментує ситуацію з гумористичним контентом на українському телебаченні: «За кордоном є тематичні передачі про спорт, шоу-бізнес, кіно. Політика та економіка виносяться окремо. Українські шоу — це збірна солянка усього. Начебто жартують над естрадою, але тут же жарти і про футбол, і про президента, і про тещу. Режисери могли б охопити більшу аудиторію, створивши шоу для  кожного глядача і усі були б задоволені. Людям набридають жарти про те, що збірна не вміє грати, а президент краде. Є ще чимало цікавих тем, але про це, чомусь, ніхто не думає».

А член «Студії «Квартал-95», Юрій Корявченков, більш відомий як «Юзік з Кварталу» говорить: «Золотою серединою українських гумористичних передач має бути поєднання актуального гумору, портретних шаблонів, кліше та побутових ситуацій, в яких кожен зможе себе впізнати. На мою думку, найближче такому опису відповідає все той же «Вечірній квартал».

Український гумор, на жаль, зараз обертається лише навколо політики, економіки та соціальних питань. Володимир Зеленський, фронтмент «Студії «Квартал-95», вважає: «Гумор допомагає відірватися від жорстокої реальності. Для цього ми створюємо «Квартал», «Лігу Сміху» та інші проекти. Народу необхідно відволікатися від постійного стресу та напруження, і ми допомагаємо йому».

З кого ж сміятися, як не з себе

У свій час гумористичному шоу «Файна Юкрайна» вдалося дуже вдало показати побут українців, різні прошарки населення за допомогою перебільшення їх основних рис, іронії та сарказму. Протягом двох років вийшло 100 епізодів шоу, тож людям воно сподобалось. Причина у тому, що вони вбачають у головних героях себе.

Наразі український телепростір має декілька подібних шоу: «Країна У», «Казки У», «Свати» та інші. Кожного сезону виходять нові випуски таких передач, але через постійні кліше вони не можуть довго втримати увагу аудиторії.  Про це свідчить їх велика кількість та регулярність появи — кожного сезону з’являється нове шоу, яке не виходить в ефір довше, ніж 5–6 разів (наприклад, «Педан Притула Шоу», «Пороблено в Україні»).

Останніми роками кількість гумористичних шоу збільшується з геометричною прогресією. По-перше, такі проекти формують вітчизняний аутентичний продукт, що розрахований саме на українську аудторію. По-друге, сміх може згуртувати народ, підняти його моральний дух, звільнити від кайданів стресу.

Багато хто скаже — «зараз не до сміху». Так, ситуація у країні не сприяє веселому настрою та створенню нових жартів. Але якщо поглянути на все це з іншої сторони, коли, як не в кризу, сміятися з себе, з влади, з будь-чого? Психологи радять більше сміятися, щоб подолати усі труднощі. Думаю, вони праві.

Єлизавета Криворучкіна