Собаки-поводирі в Україні

XXI століття – століття великих можливостей, майже все відомо і доступно. Але, маючи особливості в фізичному розвитку, людина може бути позбавлена таких звичайних речей, як вийти самостійно з дому в магазин, без допомоги перейти вулицю, сісти в автобус, поїхати в інше місто, відвідати театр або кіно. Проблеми мобільності та незалежності для осіб, які мають порушення зору, у всіх сферах життєдіяльності є актуальною темою в Україні. 


Першими були німці. Незрячі люди подорожували з собаками в якості компаньйонів і захисників тисячі років. Першою людиною, яка тренувала собак спеціально як поводирів сліпих, був Йохан Клейн (Johann Wilhelm Klein), засновник Інституту Тренування Сліпих у Відні. Він опублікував книгу про тренування і використання собак-поводирів в 1819 році. Перше систематичне навчання собак почалося після першої світової війни. Спеціальна школа для навчання відібраних собак була заснована в Німеччині, щоб допомогти реабілітувати багато тисяч людей, осліплих на цій війні. До 1925 року успіх цієї школи, яка отримала підтримку Німецького Червоного Хреста, став відомий в інших частинах світу.

Американка Дороті Юстіс (Dorothy Eustis), яка зараз проживає у Швейцарії, і яка спеціалізувалася в розведенні і підготовці собак для роботи в поліції, відвідала німецьку школу. Її так вразив цей візит, що вона написала статтю для газети Saturday Evening Post і пізніше, в 1929 році, допомогла молодому американцеві приїхати до Швейцарії і придбати собаку. Зрештою за підтримки Дороті Юстіс в штаті Нью Джерсі була організована школа для собак-поводирів. Цікаво, що у витоків англійської школи дресирування стояв російський офіцер, емігрант Микола Ляхов. Про це написана ціла книга, і англійці високо оцінюють його внесок у формування національної школи дресирування собак-поводирів.

Перші собаки-провідники в СРСР були підготовлені в 1947 році в Центральній школі службового собаківництва, і передані інвалідам Великої Вітчизняної війни. Але тільки в 1960 році Центральним правлінням Всеросійського товариства сліпих (ВОС) була створена Центральна республіканська школа з підготовки собак-провідників для сліпих. До роботи зі створення Школи були залучені фахівці-кінологи. Це були офіцери, які пройшли війну і мали унікальний досвід дресирування і використання собак в фронтових умовах. Вони займалися підготовкою собак міношукачів, санітарних, готували собачі упряжки для вивезення поранених і доставки боєприпасів.

Звичайно, це зовсім інші види дресирування, але ці люди займалися практичною підготовкою собак, які працювали в реальних умовах. Що ріднить ці види собачої діяльності зі службою собаки поводиря, яка теж працює хоча і в мирних, але складних і постійно мінливих умовах.

Попит на собак-поводирів існує. Незрячі з усіх областей України пишуть на різні форуми, звертаються до громадських та державних організацій з проханнями, батьки дітей з порушеннями зору шукають чотирилапих друзів і помічників для своїх малят. Таких собак можна придбати закордоном за великі гроші, в наших же реаліях дешевше платити людині за супровід, ніж придбати собаку.

Породи собак поводирів. До таких собак не можна віднести якусь одну породу. Поводирями можуть бути коллі, лабрадори, німецькі вівчарки, ретрівери. Для виконання функцій поводиря обирають в основному середні по величині породи собак, при цьому у них повинні бути відмінні зір і слух. Собака-поводир має бути спокійною і врівноваженою.

Підготовка собак-поводирів. Собак-поводирів починають обирати ще з двомісячного віку. Кінологи одразу виділяють з загальної маси спокійних і слухняних цуценят. Агресивним або надто жвавим цуценятам не бути собаками-поводирями. Собаки-поводирі проходять ретельну підготовку, перш ніж потрапити до господаря. Пси повинні не тільки виконувати команди, але й уміти допомагати, коли їх про це не просять.

Наприклад, завести людину в громадський транспорт, не дати впасти з бордюру, допомогти піднятися по сходах. Жодне дресирування не обходиться без котів, які гуляють по майданчику і розпалюють мисливський інстинкт собак. Завдання пса – навчитися не реагувати на провокації та продовжувати дотримуватися маршрута.

Українська реальність. На сьогоднішній день в Україні не існує жодного підготовчого центру для собак-поводирів, хоча потреба в них існує. Необхідно зазначити, що відповідно до статті 26 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, підприємства, установи та організації вже зобов’язані створювати умови для безперешкодного доступу інвалідів, які використовують собак-поводирів, до об’єктів фізичного оточення.

Проте, в Україні ще відсутня цілісна нормативно-правова база, яка б регулювала питання підготовки відповідних фахівців, існування подібних шкіл, передачі собаки та її утримання, контролю за цільовим використання собаки та її ветеринарним обслуговуванням, страхування собаки та її повернення. На 2013 рік кількість інвалідів по зору в Україні становила 356 тисяч, зараз важко назвати точну цифру осіб з порушеннями зору, бо їх кількість швидко змінюється.

Зараз це питання зрушило з мертвої точки. Близько чотирьох років цим займається голова правління Ужгородської міської громадської організації інвалідів зору «Дивосвіт» Оксана Богданець. 23-25 жовтня 2014 року в м. Ужгороді проходив Всеукраїнський Форум «Теоретичні та практичні аспекти застосування собак-поводирів в Україні», на якому були розглянуті питання стосовно цієї теми. Результатом форуму стало прийняття резолюції і письмове звернення до Президента України (у формі листа), Уряду та громадськості з конкретними практичними пропозиціями щодо впровадження такого інструмента реабілітації, як собака-поводир.

Для того, щоб собаки-поводирі стали доступними для супроводу незрячих українців потрібно вирішити багато питань: фінансування з боку держави, пошук меценатів для створення умов існування центрів підготовки собак-поводирів, прийняття законодавчих актів для безперешкодного пересування незрячої людини з собакою-поводирем, залучення науковців для обґрунтування методів і прийомів оптимальної взаємодії собак-поводирів з людиною тощо. Та головне, що робляться кроки вперед: в місті Ужгород буде відкрито перший в Україні підготовчий центр для собак поводирів.

Гвозденко Валерія