Сонний параліч: свідомість у пастці тіла

Більшість людей пов’язує параліч з фізичними травмами. Але майже ніхто не знає, що кожен третій житель Землі може стати жертвою сонного паралічу — тобто без будь-яких об’єктивних причин прокинутися цілком знерухомленим. То що ж робити, коли тіло вас більше не слухається?


Природний захист

Щоночі людина спить і бачить сновидіння. У снах вона кудись біжить, стрибає, з кимось б’ється і стріляє, махає руками, кричить –— загалом, цілковита метушня і плутанина. А що відбувається в ці моменти з її фізичним тілом? Логічним буде припустити, що дії, здійснювані нею уві сні, будуть певною мірою проектуватися на реальне тіло: наприклад, під час бігу вона буде смикати ногами, під час бійки — розмахувати руками і так далі. Це може призвести до того, що людина покалічить себе. Шарпне ногою в стіну і зламає пальця, у процесі сонної бійки випадково вдарить реального себе по обличчю, або й завдасть ще більшої шкоди.

На щастя, саме щоб уникнути таких випадків, природа створила для нас спеціальний захисний механізм. Цей механізм має назву «тимчасовий параліч». Суть його вельми проста: як тільки мозок входить у фазу швидкого сну і починає бачити сновидіння, майже всі моторні функції організму повністю вимикаються. Робочими залишаються лише базові системи життєзабезпечення — дихання та кровообіг. Людина вільно вдихає та видихає, але при цьому не може поворушити ні рукою, ні ногою, ні навіть пальцем. Отака собі гра у «Морська фігуро, завмри».

Тільки-но ми прокидаємося, наші моторні функції повністю відновлюються. Механізм спрацьовує дуже чітко: в один момент людина стає повністю працездатною і навіть не помічає, що секунду тому була знерухомленою. Цей рефлекс відточений навіть не роками — віками еволюції. Людина може прожити все життя, так ніколи й не дізнавшись про те, що в неї «вбудовано» захист від несвідомих травмувань, настільки добре й непомітно він діє. А вбудовано його у всіх, адже тимчасовий параліч виникає у кожної живої істоти, що спить.

Чому ж тоді собака часом дриґає уві сні задніми лапами, немов женеться за кимось? Ось тут ми підходимо до найцікавішого. Механізм тимчасового паралічу не є безвідмовним, часом він все-таки дає збої. І цьому нічим не зарадити — навіть такий досконалий комп’ютер, як наш мозок, іноді може «перемикати».

«Паралічні глюки»

Збої бувають двох типів. Перший: «Параліч запізнився».

Сновидіння вже почалося, але параліч чомусь ще не настав. Саме в таких випадках собака дриґає ногами, а людина метається у ліжку та стогне. В окремих випадках вона може встати і кудись піти — така поведінка відома нам під назвою лунатизм або сомнамбулізм. На жаль, численні нещасні випадки з лунатиками-«самогубцями» лише доводять нам необхідність захисту організму під час сну.

Другий, більш неприємний тип помилки паралічу: «Параліч залишився».

Ситуація, протилежна попередній. Ви вже прокинулися, тобто, сновидіння закінчилося — але параліч з якихось причин триває. І ось ви лежите у себе в ліжку в повній свідомості. Але ваше тіло вам не підпорядковується. Ви не можете поворушитися. Не можете розплющити очі. Не можете розімкнути губи, щоб покликати на допомогу. Щось важке тисне на груди, ускладнюючи дихання. Повітря не вистачає, кров стукає у скронях. Це і є той самий «сонний параліч». У ці справді жахливі секунди люди починають бачити світло в кінці тунелю, а деякі атеїсти змінюють свій світогляд.

Погляд спеціаліста: хороші новини

Андрій Савкін, лікар-сомнолог Київського центру медицини сну: «Так, відчуття при сонному паралічі дуже лякають. Люди приходять до мене, впевнені у тому, що це якась хвороба чи порушення роботи мозку. Хтось узагалі думав, що це пухлина. Але насправді все зовсім не так страшно. Деякі європейські клініки раніше реєстрували сонний параліч як порушення роботи мозку, але зараз така практика вже давно відсутня. Сонний параліч, по суті, абсолютно нешкідливий. Він не означає настання інфаркту, інсульту чи чогось іще. Він взагалі нічого не означає і, як правило, людина переживає його лише один раз в своєму житті. Те, що сонний параліч стається лише з тими, хто спить на спині – неправда, від пози сну це не залежить. Але справді важливим фактором є режим сну. Що більш він нерегулярний, що сильніше людина змучилася, перш ніж лягти спати – то більша вірогідність того, що зранку мозок просто не дасть прокинутися, вимагаючи законного відпочинку. Це є один із реальних шляхів виникнення сонного паралічу. Також важливо пам’ятати таке: сонний параліч не має нічого спільного з летаргічним сном. Тому страх, що ви можете впасти в летаргію, бо одного разу пережили сонний параліч, абсолютно безпідставний».

Боротись не фізично

Зіткнувшись із сонним паралічем, люди часто припускаються величезної помилки: вони намагаються «розірвати» параліч. Відчувши оніміння усього тіла, людина інтуїтивно намагається пручатися, подолати його, старанно напружуючи м’язи і силуючись поворухнутися. Цього не можна робити ні в якому разі, бо таким шляхом ви лише підсилите параліч. Адже сама суть і призначення тимчасового паралічу в тому, щоб придушувати будь-який фізичний рух. Іншими словами, ваші свідомі спроби ворушитися помилково сприймаються мозком як несвідомі. А що мозок робить з неусвідомленим рухом уві сні? Правильно — блокує його. Як наслідок, що сильнішими будуть спроби подолати блок, то довше він триватиме.

Тому боротися потрібно цілком протилежним способом. Заспокойтеся. Дихайте спокійно і рівно. Створіть в уяві щось на зразок «штилю». Можете подумки читати вірш чи мантру, співати пісню, молитися. Це дозволить вам очистити свідомість від сторонніх думок. За декілька секунд параліч пройде: мозок зрозуміє, що якщо ви вже не смикаєтесь, то й паралізовувати вас більше немає сенсу.

Як би страшно вам не було в ці моменти, пам’ятайте про дві важливі речі:

1. Це природно. Небезпеки немає, проблем зі здоров’ям теж. Вам нічого не загрожує.

2. Це мине. Через одну-дві хвилини сонний параліч закінчиться природним чином. Втім, можна спробувати прискорити цей процес.

Під час паралічу ви не можете розплющити повіки, але здатні ворушити очними яблуками. Ви не можете розімкнути щелепи, але вільно ворушите язиком. Очні яблука і язик – органи, які залишаються рухливими при будь-якому сонному паралічі, і цю рухливість можна використовувати.

Сконцентруйте увагу на рухах язика і таким чином намагайтесь повільно «розгойдати» всього себе. Розрухуйте тіло, починаючи з малого. Або ж обертайте очними яблуками для заспокоєння і розслаблення, аби параліч швидше пройшов. Адже при «розгойдуванні» варто знати міру і робити його плавно, аби мозок нічого не запідозрив і не заблокував тіло ще сильніше.

Зона безпеки

Поняття «кожна третя людина» підібране не випадково. На жаль, дві третини населення нашої планети живуть за чітким розпорядком дня і прокидаються за допомогою будильника. А сонний параліч не може виникнути, коли сон переривається за допомогою зовнішнього впливу – яскравого світла, дотику чи вже згаданого сигналу будильника.

Тут бачимо ще один захисний механізм, вироблений століттями еволюції. Будь-який зовнішній подразник, який різко перериває сон, сприймається мозком як небезпека, що вимагає мобілізації всіх сил організму — бігти швидше, кусати болючіше, і аж ніяк не лежати в безпомічному стані. Це було особливо актуальним в неспокійні печерні часи, але й сьогодні, через багато тисяч років, рефлекс працює безвідмовно.

Сонний параліч, таким чином, виникає лише у тих випадках, коли ви прокидаєтеся через внутрішній імпульс.

А що, коли не подіяло?

В деяких дуже рідкісних випадках способи розслаблення та «розгойдування» можуть не спрацювати. До прикладу, якщо організм дуже стомився, він просто «заблокує» людину в паралічі і буде намагатися продовжити відпочинок. Для таких ситуацій доречним буде лише один вихід: підкоритися вимозі організму, заспокоїтися і продовжити спати. Можна скористатися цим для здобуття нового досвіду: стан сонного паралічу дуже близький до стану усвідомленого сновидіння — тобто, сну, де людина повністю розуміє свої дії та може змінювати уявну реальність так, як сама захоче.

Отже, у більшості неприємних ситуацій існують плюси та можливості пізнати щось нове. Сонного паралічу боятися не варто. Можливо, це лише спроба вашого організму повідомити, що вам потрібно менше часу проводити за роботою і більше уваги приділяти гармонії власного духу та тіла. У здоровому тілі — здоровий дух, і прокидаються вони одночасно.

Катерина Кравець