30.06.2013 - Здоров'я

Стан – депресія. Те, що вбиває зсередини

Чума XXI ст. – так охрестило суспільство депресію. Якщо не буде вжито заходів, вже за декілька років це захворювання опиниться на першому місці серед найпоширеніших.  Що таке депресія? Як давно людство страждає на цю хворобу? Чому вона з’являється і кого найчастіше переслідує? Як боролися з нею кілька тисяч років тому і що ми можемо протиставити епідемії зараз?


Трохи історії…

Власне термін «депресія» з’явився порівняно нещодавно – у XIX ст., а широко використовуватися почав десь на початку XX ст. Раніше ж, у часи Давньої Греції, існувало інше слово на позначення пригніченого апатичного стану – «меланхолія», що в перекладі з грецької означає «чорна жовч». Вперше його вжив Гіппократ.

Славнозвісний лікар надавав меланхолії двох значень. Перше – це один з чотирьох типів людського темпераменту. Гіппократ був переконаний, що у меланхоліків в організмі переважає чорна жовч. Вони «жахаються світла і уникають оточення, ці люди сповнені усіляких небезпек…».

Друге поняття – меланхолія як хвороба. І тут вчений описав чіткі симптоми цього захворювання: «відраза до їжі, пригнічення, безсоння, роздратованість і тривога». Гіппократ був першим, хто сказав, що причини цього захворювання треба шукати у людському мозку, у свідомості людини. Також він висловлював припущення, що людина може народитися зі схильністю до меланхолії або ж отримати її внаслідок важкої психічної травми.

Світова історія знає багато випадків занедужання депресивними розладами великих світу цього. Так, Плутарх описує епізод з життя молодого царевича Антіоха, що страждав на сильну депресію: «Антіох знаходиться у дуже пригніченому стані, відмовляється  від їжі і згасає на очах. Його лікар Еразістат припускає, що причиною такого стану царевича є нерозділене кохання. Тоді лікар, тримаючи руку на серці юнака, запрошує підійти до нього по черзі всіх жінок, що жили у палаці. Коли наблизилася молода мачуха царевича Стратоніка, серце юнака забилося швидко, він затремтів, і на обличчі з’явились краплі поту. Еразізстат повідомив батька про причини гнітючої меланхолії, і той з радістю віддав наречену, аби позбавити улюбленого сина страждань».

Зазирнемо у середньовіччя. На той час, як відомо, всі переживання поділялись на порочні та доброчесні. І, що цікаво, латинське слово «desperatio» (відчай) означало не просто стан душі, а порочні, гріховні сумніви у Божому милосерді. Те ж саме стосувалося слова «acedia», що означало апатію, духовну пасивність, бездіяльність.

Нові часи внесли свої корективи у поняття «меланхолія». Епоха Відродження розпочала вивільнювати апатію і пригнічення від гріховної сутності. Італійський філософ і філолог Марсіліо Фічіно говорить про меланхолію в діаметрально протилежному понятті. Він вказує на те, що «печаль віддаляє душу від світу і наближає її до Бога». Крім того, Фічіно зазначає, що творчі люди найбільше схильні до депресій, завдяки чому глибше і тонше відчувають сутність речей. А вже у XVII ст. меланхолійний темперамент набув неабиякої популярності у Європі. В Італії ж слова «меланхолік» і «геній» стають майже синонімічними.

Поняття, які людина впродовж свого існування вкладала у слово «меланхолія», чи сучасне – «депресія», як бачимо, докорінно змінювались. Змінювалися й способи боротьби з хворобою.

Так, у Давній Греції, ще за Гіппократа, депресію лікували травами. Римляни рятувались кровопусканням. Якщо ж загальний стан здоров’я людини не дозволяв такого кардинального лікування, його заміняли засобами, що викликали нудоту, робили масаж. Вважали за необхідне під час лікування навіювати хворому бадьорість духу, розважати його розмовами на приємні для нього теми.

У дивний спосіб лікували меланхолію у Німеччині XVIII ст., де люди змальовували симптоми, як «свинцеву важкість у руках та ногах». Хворого прив’язували до стільців і коліс, що обертались, вважаючи, що центротяга дозволить ліквідувати цю важкість.

І аж у XIX ст. у Європі з’явились перші методи лікування психотропними препаратами. Попередниками сучасних антидепресантів стали каннабіс, більш відомий як марихуана, та опіум. До речі, китайські лікарі використовували марихуану для лікування депресій ще у III ст. до н. е. У 1884 р. Зігмунд Фрейд вперше спробував кокаїн, що вилилось у його першу значну наукову працю «Про коку». В ті часи кокаїн продавали вільно у аптеках і зовсім не здогадувались, що він спричинює сильну залежність і сам власне вводить людину в пригнічений стан.

Повернемось до сьогодення

Сучасна людина схильна до депресії як ніколи раніше. Лікарі зазначають, що депресія сьогодні – це наслідок неймовірних стресів. Такий розлад отримав назву психогенної депресії. Та стати причиною хвороби можуть будь-які фактори – як важкі психічні травми, втрати, так і буденні дрібниці. А у 2-4% людей депресія взагалі розвивається без наявних причин на тлі повного благополуччя (ендогенна депресія).

Ще одна з найрозповсюдженіших форм хвороби – дистимія. У людини, що страждає на дистимію, симптоми депресії виражені слабко, вона роками живе з нею за інерцією, без радості, мов автомат, поступово звикаючи до такого стану.

Варто зауважити, що більшість країн СНД зовсім нещодавно почали визнавати депресію хворобою. Раніше ж це не сприймалось серйозно, хвору людину вважали скоріше невдоволеним собою і життям створінням, якого хлібом не годуй – дай пожалітися. Тепер можна піти до лікаря і отримати консультацію, адже це лікується. Але ж як?..

Найрозповсюдженіший спосіб лікувати стани пригнічення, чи навпаки – надмірного збудження (і те, й інше може бути проявом депресії) – антидепресанти.

Антидепресанти – психотропні лікарські препарати, що застосовуються для лікування депресії. У депресивного хворого вони покращують настрій, полегшують або прибирають відчуття смутку, апатію, тривогу, знімають емоційне напруження, підвищують психічну активність, нормалізують сон і апетит.

Антидепресанти були винайдені і стали застосовуватись близько півстоліття тому. З того часу вчені розробляли і продовжують розробляти ці медикаменти так, що їх кількість і різноманітність зростають у геометричній прогресії. Щорічний каталог нових антидепресантів сягає 3 см у товщину.  Існує кілька класів і підвидів, на які поділяються психотропи в залежності від того, яку дію вони спричиняють на організм, мозок, свідомість, моральний стан людини.

Психіка людини, можливо, ніколи не буде вивчена до кінця. Це найскладніше, найпотаємніше і абсолютно досконале явище у світі. Лікарі-психіатри, психологи кожного дня мають справу з витонченим механізмом людської свідомості й підсвідомості. Вони виписують безліч рецептів людям з психічними розладами. Та іноді стається таке, що запропоноване лікування обертається для людини невиправними наслідками.

Антидепресанти – серйозні психотропні препарати, які завжди вимагають індивідуального висококваліфікованого професійного підходу. Антидепресанти не подіють відразу. Результат з’явиться, як мінімум, за два, а то й за чотири тижні.

Ліки від життя

Найпопулярніший серед психотропних препаратів, що застосовується для лікування депресій, нервової булімії, нав’язливих думок та інших психічних розладів – Прозак. У побічних діях препарату зазначено, що зрідка він може викликати напади судом. Можливі ще якісь несуттєві відхилення. Насправді ж відомі випадки, коли хворий, що приймав ці ліки, починав відчувати жахливі речі. Наприклад, людині марилось, як крізь її легені проходить такий потік повітря, що, здавалось, сила потоку пошматує їх, від чого хворий, намагаючись зупинити повітря, затягував на шиї зашморг.

Прозак вважається препаратом, що нормалізує кількість серотоніну в організмі людини (речовини, що відповідає за хороший настрій). Кілька світових фармацевтичних компаній виробляють аналоги Прозака – це Паксіл, Золофт і т. ін. Як показали досліди, не до кінця зрозуміло, як саме Прозак впливає на мозок людини. Однак відомо, що він блокує діяльність іншої речовини – допаміна, внаслідок чого людина впадає у стан акатизії (сильного зуду, що не припиняється). Це може стати причиною абсолютно неконтрольованої поведінки і призвести до самогубства.

Є випадки самогубства серед відомих людей, які вживали ці ліки. У 1997 р. рок-зірка Майкл Хатченс, лідер гурту INXS, повісився у готельному номері на власному ремені. Як виявилось, він вже кілька тижнів вживав Прозак, лікуючись від наркозалежності та депресії. Віце-президент з продажів молодої компанії Тім Вітцак лікувався Прозаком від неконтрольованих нападів страху. Він покінчив життя самогубством через п’ять тижнів від початку вживання ліків. Його охопив стан акатизії.

Ще один (схожий за дією) антидепресант – Флуоксетин – може підвищити вірогідність самогубства на початку лікування. Це пов’язано з надшвидкою стимулюючою дією препарату, що виникає до істинного антидепресивного ефекту ліків. Тому хворий отримує достатньо енергії і сил, щоб здійснити самогубство.

На загал, за останніми даними, вчені виявили, що прийом психотропних препаратів молодою людиною, якій ще не виповнилось 24 роки, дуже згубно впливає на подальший розвиток і психічне здоров’я. Це руйнує нервову систему і призводить до незворотніх наслідків.

«Депресивна» статистика

Сьогодні депресія все більшими темпами перетворюється з хвороби одиниць на вбивчу епідемію. Щорічно близько 150 мільйонів чоловік у всьому світі втрачають працездатність через це захворювання. Від 45 до 60% самогубств на планеті чинять люди, хворі на депресію. Людина у стані депресії має у 35 (!) разів більше шансів накласти на себе руки, ніж здорова людина. За прогнозами, до 2020 р. саме депресія стане вбивцею № 1 у світі.

Ірина Лаврухіна