«Студентизація» ринку праці

Українські студенти масово ідуть працювати — щоб заробити гроші, збудувати кар’єру й отримати досвід. Сьогодні навіть першокурсники намагаються влаштуватись в солідні компанії.


Київський студент Владислав Дедерчук краще багатьох ровесників знає ціну часу. Уже два роки йому доводиться щоденно поєднувати шість робочих годин з навчальним графіком факультету реклами та зв’язків з громадськістю Інституту журналістики. 20-річний Дедерчук і його одногрупниця працюють у відділі реклами та піару місцевої ІТ-компанії, при цьому не збавляючи темпу навчання у виші.

«У нас така спеціальність, котра не обмежується лише теоретичними знанням, які дають викладачі в інститут. Зздебільшого, це самоосвіта і вміння щось зробити, продемонструвати набуті знання на практиці. Без цього ніяк! — пояснює свій трудовий стимул Владислав. —  Тим паче, у наш складний час, якщо ти без досвіду роботи – абсолютно неважливо, який у тебе диплом, червоний чи зелений. Керівники вимагають результату, а тому ти маєш приходити на роботу і щось вміти».

Такі пріоритети вважають єдино правильними більшість молодих українців, починаючи свої перші кроки по кар’єрній сходинці задовго до закінчення вищих навчальних закладів. Згідно з даними дослідження кадрового порталу work.ua, близько 35% студентів постійно поєднують роботу з навчанням, 20% — час від часу намагаються між ними балансувати, а 15% — дуже рідко і працюють, і навчаються одночасно. За оцінками експертів цього ринку, ще 10 років тому таких «божевільних» цифр не було взагалі. А якщо і були працюючі студенти, то їхній вік сягав 20-21 рік, тоді як сьогодні молодь шукає роботу починаючи з першого курсу. Мовляв, «а навіщо дарма протирати штани на лекціях».  Це питання не варто вважати злободенною проблемою або певним «вірусом». У демократичній Америці, наприклад,  за останні 30 років кількість студентів, що працюють, зросла з 30% до 50%.

Такий ранній старт трудової діяльності експерти пояснюють перш за все суспільно-політичними реаліями вітчизняного ринку. Якщо колись диплом магістра була вимога №1 до майбутніх працівників, тепер акцент робиться на досвіді, компетентності, знаннях і вміннях людини.

Хвилі скорочення бюджетних місць у вишах і дорогі «контрактні» умови навчання також впливають на потребу молоді в економічній незалежності від батьків. Середня зарплата працюючих студентів (60% заробляють від 1,5 до 3,5 тисяч гривень у місяць) цілком здатна компенсувати їх особисті витрати.

Теорія і практика

Однак варто одразу підкреслити, що українські роботодавці, зазвичай, дуже неохоче працевлаштовують випускників без досвіду роботи. Це формує неабиякі бар’єри, які має пройти студент, перш ніж отримати свою першу зарплатню. Найбільш рейтингові й солідні компанії знають про цю тенденцію, а тому ретельно підготувались. Керівники крупних фірм і проектів, піклуючись про майбутнє свого бізнесу, все ж беруть молодих людей на «стажування, з можливістю працевлаштування». Такі рішення вони називають «перестраховкою» для того, щоб в найближчому майбутньому готувати молоді кадри до серйозної і результативної роботи.

Бажання нюхнути пороху й порівняти практику з теорією – найголовніше, чим керуються студенти при пошуках роботи. Півтори року тому студентка третього курсу Інституту журналістики Олександра Гайсинська працевлаштувалась у Всесвітню мережу HAVAS, хоча попереду її чекали цілий ряд курсових робіт, наукових статей, сесії тощо. Тепер Олександра живе й  шукає для себе золоту середину у двох реальностях: до обіду працює у сфері реклами, а після (у другу зміну) йде на пари з основ реклами. Вона зізнається, що добряче втомлюється, але своє рішення змінювати не збирається.

«Як не крути, а теорія не зробить з вас практика, особливо, якщо це стосується таких творчих професій, як реклама або,наприклад, журналістика, — розмірковує студентка. — Я хотіла відчути, чим живе ця кухня, зрозуміти її особливості. На парах я цих знань, на жаль, не отримувала. Вперше потрапивши на роботу, я зрозуміла, це зовсім інше життя — зі своїми плюсами і мінусами»

На відміну від Олександри, її подруга з Хмельницького, яка теж навчається на третьому курсі Інституту журналістики Анастасія Бродзянська, ще на другому курсі «поховала» порив працювати під час навчання. Рік тому вона влаштувалася журналісткою на муніципальний телеканал «Київ» зі сподіваннями, що такий старт допоможе їй зробити успішну кар’єру. Анастасія розказує, що завдяки тимчасовій роботі виховала у собі ряд ціннісних якостей – витримку, відповідальність, наполегливість. «Це дуже загартовує тебе зсередини», — запевняє 19-річна студентка. Однак через незручний графік і вкрай низьку зарплатню вирішила залишити роботу і, так би мовити, довести справу до кінця в університеті.

Перша робота, навіть не по спеціальності, безперечно, цінний внесок у скарбничку життєвого досвіду. І денний графік, і відповідальність перед керівництвом дисциплінують майбутніх фахівців, а будь-яка власноруч отримана зарплата змушує переосмислити ціну грошей і стимулює накопичення власного капіталу. Більше того, такий досвід – найкращий спосіб визначити своє місце на ринку професій.

Трудовий семестр

За переконаннями експертів, у випускника вишу, який зумів попрацювати за спеціальністю, шанси працевлаштуватися у порівнянні з недосвідченим колегою збільшуються вдвічі. Роботодавцям до вподоби люди, які прагнуть якомога раніше «з’їсти не одну собаку» у фаховій сфері.

До того ж вітчизняний ринок праці дає студентам такий собі карт-бланш для спроб і помилок на кар’єрному шляху. В Україні майбутня робота необов’язково  має бути пов’язана зі спеціальністю, записаною в дипломі, як це заведено, наприклад, у Німеччині або Австрії. Так, у нашій країні з освітою логіста можна спокійно займатися маркетингом. Винятком є хіба що технічні й фінансові посади, у яких диплом відіграє важливу роль.

Ще одна лояльна риса українського ринку праці полягає в тому, що він пропонує все більше вакансій для кандидатів без досвіду роботи на такі посади, як мерчендайзери, промоутери, оператори кол-центру, продавці-консультанти або асистенти віддлів різноманітних напрямів діяльності.

Як би там не було, перспективні та освічені студенти з досвідом роботи або без нього, сьогодні є вигідним резервом для роботодавців, які не хочуть розщедрюватись на великі зарплати. Окрім цього, працівникам –початківцям, набагато легше нав’язати і «прищепити» цінності й цілі компанії.

Щоправда, багато роботодавців, окрім проблеми надмірного максималізму, борються із ще однією суттєвою вадою молоді – непостійність. Однак і тут проблема навряд чи ховається у ментальності студентства. Через брак часу вони не встигають навчатись у вишах і в результаті змушені звільнятись, жертвуючи кар’єрою заради навчання. Не підтримують пропуски пар через роботу і більшість викладачів у навчальних закладах. Однак, найбільш передові виші все ж таки розуміють необхідність раннього здобуття досвіду роботи.

«Позиція вишу:”Студент має навчатися”. Але якщо він в змозі поєднувати роботу й навчання —  викладачі вишу це підтримують», — підкреслює викладач  Інституту журналістики Інна Бєлінська. – «Ми хочемо, аби наші випускники були професіоналами на ринку праці і, незважаючи на будь-які обставини, залишались конкурентоспроможними».

Вадим Хащук