14.08.2012 - Сім'я

Весільні війни

У більшості людей весілля асоціюється якщо не з весільною сукнею, то точно з  танцями  та «зеленим змієм». І виникає питання, чи має таке явище, як кохання, хоч якесь відношення до шлюбу. Відповідь, мабуть, буде неоднозначною…


«Любов сліпа, зате шлюб повертає їй зір»

Закохуються всі, дехто навіть по декілька разів на день, а от до одруження справа доходить далеко не в кожного. Ще б пак! Кохати людину – це одне, а прати, мити, готувати та прибирати разом з нею – зовсім інше. З іншого боку, шлюб – це певна гарантія: тепер ваша кохана людина повністю належить вам і душею, і тілом. Шлюб – це певна легалізація кохання, а ще й коли є, де жити, то шлюб може стати казкою. А починається все, як заведено, з весілля…

Кохання за гроші не купиш?

Сьогодні є купа сайтів, агентств і фірм, які за певну платню пообіцяють вам незабутнє весілля: витрати на тамаду, на смачненьке застілля, на стильну сукню, на музичний супровід, на лімузин та букети, на перукаря для нареченої, мами, свахи, сестри тощо, кругленькі суми на обручки, на фотографів та операторів, плюс медовий місяць. Дійсно, пишне весілля не кожному по кишені. Мабуть, ось чому зараз наречені все рідше обирають об’ємні білі сукні, карету з білими конями та залу на тисячу гостей. Хочеться, та не можеться. Проте, тішить той факт, що сьогодні все більше молодих українців радо та впевнено йдуть до РАГСу. Із них за перші шість місяців цього року в Україні вирішили розлучитися 69 тисяч подружніх пар. Ця статистика є оптимістичною, адже ця кількість менша на 15 %, ніж за такий самий період минулого року, і на цілих 20 % –  того ж періоду 2010 року. У сучасній Україні молода родина – це модно. 20-річні закохані одружуються, знімають квартиру, беруть кредити. Далі стають батьками, і все йде за планом… Найчастіші шлюби – на Донеччині, а найміцніші – на Закарпатті.

В принципі, в Україні неординарних весіль було чимало. Досить згадати весілля доньки народного депутата від Партії Регіонів Юрія Іванющенка – Яни і її нареченого-француза, яке відбулося 9.09.09. Подейкують, що це було найдорожче весілля в Україні. А от найдорожчим весіллям у світі об’єктивно вважається одруження шейха Мухамеда бін Рашида аль-Мактума і принцеси Саламе. Їхня гулянка коштувала 100 млн доларів! Хоча це весілля відбулося 1981 року, до сих пір ніхто цей рекорд не побив. Оце так кохання!

Варто згадати й Андрія Ющенка та Лізу Єфросиніну та молодого Януковича й Ольгу Корочанську, які у тому ж 2009 році благополучно одружилися і живуть собі у мирі. Їхні весілля були не такими грандіозними, як у Мухамеда аль-Мактума, проте не одне дівоче серце із захопленням споглядало сюжети у вечірньому випуску новин. Адже до недавна Ющенко та Янукович молодші вважалися найбажанішими холостяками України. Що ж, дай Боже їм сили волі та витримки,  адже кохання коханням, але існує думка, що одружені чоловіки живуть довше, а неодружені – цікавіше…

І, звичайно ж, гріх не згадати дійсно казкове весілля принца Уільяма та Кейт Міддлтон, що відбулася у квітні 2011 року. 24,5 млн чоловік дивилися весілля в прямому ефірі у Великобританії, оцінки глобальної аудиторії коливалися від 300 млн до 2 млрд чоловік. Загалом же, весілля було оцінено в 34 млн доларів. І не мало, і не багато.

Шлюб – річ універсальна, адже він може існувати як з коханням, так і без нього. А от кохання – річ чисто особистісна та по-своєму індивідуальна. Тут вже, як бачимо, не важлива ваша стать чи статки, тут важливі ви самі.

Шлюбні агенції – казки та міфи для дорослих

Гарячі іспанці, романтичні французи, надійні німці, ще й з приданим. Яка ж українська дівчина не мріє вийти заміж за іноземця? Шлюбні агенції та сайти знайомств – їм у поміч!  Але ж як знати, кому саме з чистим сумлінням можна віддати своє серце для пошуку його другої половинки? 

За словами соціологів, третина самотніх українок не проти вийти заміж за іноземця, а знайти це щастя намагається через шлюбну агенцію. Наразі в Україні налічується приблизно 12 тисяч шлюбних агенцій, сайтів і клубів знайомств. У Києві функціонує близько десяти великих міжнародних агенцій та декілька десятків свах, які широко себе не рекламують. І це лише приблизна цифра, офіційна статистика не ведеться.

Крім того, біографія іноземців не надається. Тут вже, як то кажуть, жіноча інтуїція рятує. У майбутнього чоловіка українка може попросити лише довідку про відсутність судимості, але й цей крок роблять виключно шлюбні агенції з гарною репутацією.

У листопаді минулого року Верховна Рада вирішила зобов’язати шлюбні агенції та клуби знайомств отримувати ліцензії. Таким чином нардепи збираються боротися з торгівлею людьми. Відомо, що за роки незалежності у рабство продали 110 000 українців. Також ліцензування має зменшити кількість ресурсів для наречених, адже тепер керівник клубу знайомств відповідатиме за безпеку українок, перевіряючи всі дані про потенційного чоловіка.

Професійна сваха Юлія, скільки сердець поєднала за тринадцять років роботи, не рахувала. Звертаються до неї в основному люди віком від 22 до 60 років. Каже, що клієнтів вистачає: «Більшість, звичайно, жінки. І навіть ті, кому за 40 з надією в очах просять знайти нареченого без поганих звичок, працьовитого, розумного. Така, мабуть, природа жінок – вірити у принців із казок. Такі трапляються, але до агенції точно звертатися не будуть. А всі іноземці, які є в нашій базі це вже дорослі, солідні чоловіки, які теж вірять у казки та різні міфи, вірять, що в Україні найдобріші та найгарніші жінки. І з цим фактом не посперечаєшся».

Потенційні женихи майже всі – іноземці. А от на українських чоловіків попит мінімальний. Ернесто приїхав до Києва  шукати дружину. Каже, його друг одружений з нашою співвітчизницею та дуже щасливий з цього – тож вирішив і собі спробувати.  Свою другу половину шукав по всьому світові. Агенція – остання надія. Хоча подолати недовіру до таких послуг він не може навіть тепер. Але свахи запевняють – вагання марні. На шлюби, влаштовані в агенції, припадає лише 3-4 % розлучень – це дуже мало. Психологи додають: «Чи міцним  буде шлюб не залежить від  того, як і де люди зустрілися. Знайомитися без посередників часто заважає сором’язливість».

Тетяну можна назвати постійним клієнтом шлюбної агенції. Дівчина багато навчалася та працювала, тож часу на влаштування особистого життя не було. Знайома порадила звернутися до агенції. З майбутнім чоловіком Тетяна зустрічалася майже рік, аж поки не вирішила переїхати до нього в Маямі.  Після шести років заміжжя Тетяна розлучилася з чоловіком. Тепер вона – у відпустці в Києві і знову йде до шлюбної агенції. Вірить: пощастить і вдруге.

Як заробити на власній самотності

Виявляється, наш скромний наречений Ернесто не дарма не довіряє клубам знайомств, адже в більшості випадків метою свахи є не благородно об’єднати самотні серця, а заробити – ще й валютою. Тепер і зрозуміло, чому  українські чоловіки не користуються попитом – гривня євро програє.

Натхненна розмовою з професійною свахою Юлею, я  вирішила і  собі знайти Ернесто з Маямі і звернулася в ліцензійне київське агентство. Зустріли мене одразу з питанням про рівень англійської мови і з легким зітханням зраділи, що перекладач мені не потрібен. Ми підписали контракт, я зачитала його зміст на відеокамеру та отримала на руки угоду та три анкети, на три сторінка кожна, про мою родину, мої хобі тощо. Заробляти, сказали, буду сама. Я звісно поцікавилася, що означає заробляти, і що було б, якби англійської мови я не знала. І тут сталося прозріння – потенційні українські дружини ходять до агенції як на роботу.  За кожен вхідний лист – пів цента, перший – безкоштовний, за годину чату онлайн з нещасним самотнім чоловіком – п’ять доларів, відео-чату – десять. Подарунки, які надсилає до смерті закоханий іноземець, можна отримати готівкою, а за кожне посилання, електронну пошту, номер телефону чи адресу іноземець має зробити черговий внесок.

Перекладачів до агенції принципово беруть лише прекрасної статі, адже один перекладач листується з чоловіками більше ніж від десятьох дівчат. І аби переконатися, що перекладачі сумлінно виконують свою чудесну амурську місію, керівництво агенції час від часу телефонує з питаннями щодо останніх повідомлень, листів того чи іншого клієнта. Адже, хто платить – той і правий.

Ось тепер все й стало зрозуміло. Більше того це пояснило, чому мені, 19-річній дівчині, вже за тижня реєстрації в агенції написало близько 15 сумнівно не одружених чоловіків, яким за 40. Більшість повідомлень стосувалися запрошень до «Хаяту» чи «Інтерконтиненталю» весною цього року. Мовляв, відрядження – потрібно з кимось провести тиждень.  Хоча, на диво, були й відчайдухи, які надсилали трактати про кохання з першого погляду чи автобіографії на декілька сторінок.

Одним словом, українські шлюбні агенції – це феномен, адже ніде в світі немає такої великої кількості привабливих і самотніх жінок, які за першої ж нагоди ладні кинутися в обійми іноземця. Мабуть, це відчай.  А з відчаєм треба боротися – справжнім, реальним коханням.

Катерина Сорока