Ціна людського життя: нирку за Айфон чи всі Айфони світу за нирку?

Два роки тому шпальти українських газет рясніли заголовками: «Студент продав нирку, щоб придбати квиток на потяг Хюндай». Так, це не жарт! Львів’янин, аби доїхати додому після сесії, продав власний орган. На жаль, такі випадки непоодинокі. Менш ніж за півроку весь світ облетіла новина про китайця, який теж розпрощався з ниркою заради покупки нових Apple-ґаджетів.


«Живі» оголошення, безкоштовно, без реєстрації

Заходимо на найпопулярніший в Україні сайт безкоштовних оголошень. Вводимо в рядок пошуку: «Трансплантація органів. Донорство». На екрані з’являється безліч свіжих оголошень з промовистими заголовками: «Придбаю нирку», «Куплю серце». На жаль, донорство в Україні все більше і більше популяризується. Навіть не дивлячись на те, що продаж органів в Україні є забороненим, у державі процвітає «чорний ринок», де можна без проблем придбати собі «нову» рогівку ока чи легені. Закон України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів» закрив усі офіційні шляхи торгівлі живим матеріалом. Та, на жаль, конверт із грішми дуже часто стає тією пеленою, яка остаточно закриває очі людині, і слово «закон» відходить далеко на задній план. Особливо, якщо мова йде про життя та здоров’я: тоді людина готова на все можливе і не тільки, тільки би вберегти від рук смерті себе та рідних.

Як би там не було, дозволити відрізати лікарям зі свого тіла живий орган – справа доволі делікатна та ризикована. І не грає жодної ролі, робите ви це в дорогій приватній клініці чи в сумнівній лікарні за чималу компенсацію. Людський організм – річ непроста. Ніколи не знаєш, як він зреагує на хірургічне втручання та й будь-який зовнішній подразник.

«Запчастини» для українців: що каже Закон?

Відомо, що трансплантація органів можлива лише у випадку, якщо такий обмін відбувається між близькими родичами на безоплатній основі. Це за умови, якщо трансплантація органів відбувається пожиттєво. Інша справа, коли органи для трансплантації беруть у померлого. Повернемося до вищезгаданого Закону:

«Фізична особа має право розпорядитися щодо передачі після її смерті органів та інших анатомічних матеріалів її тіла науковим, медичним або навчальним закладам. { Статтю 16 доповнено частиною згідно із Законом N 997-V ( 997-16 ) від 27.04.2007 }»

Також письмовий дозвіл на трансплантацію органів загиблого можна взяти за згодою подружжя чи найближчих родичів, які перебували з ним аж до самої смерті. Тканини хворих туберкульозом, онкохворобами, ВІЛ-СНІДом та гепатитом непридатні для донорства. Здебільшого посмертні донори – це загиблі під час нещасних випадків, від інсульту чи інфаркту пацієнти. Одна людина може стати донором майже для десятка пацієнтів. Пересаджують усе: від крові та лімфи до рогівки ока, сонної артерії, ба навіть матки. Щоправда, операції з пересадки останнього органу вважаються екзотичними та проводяться дуже рідко. Але, як не дивно, покупців на такий орган чимало. Можливо, це пов’язане з тим, що на сьогоднішній день великої популярності набрали операції зі зміни статі? Люди не бояться іти проти волі природи.

Набридли дзвінки від кредиторів? Допоможемо розрахуватися із боргами!

Та, як не дивно це звучить, дуже часто люди продають власні частини тіла, аби виплатити кредит чи придбати нове авто. Шалений ритм життя, безгрошів’я та бажання жити краще підштовхує людей до ризикованих дій.

В Україні немає приватних клінік, які займалися б пересадкою донорських органів. Натомість цю «процедуру» проводять у державних лікарнях, розцінки на такі операції – від 3 до 5 тисяч гривень. Кваліфікація лікарів незрозуміла. Оскільки операцій на трансплантацію органів в Україні проводиться дуже мало, людина не знає, чого очікувати. Можливо, у лікаря вона буде «перша», кому він робить подібну операцію. Саме тому вітчизняним медикам українці довіряють мало. І не лише реципієнти, але й самі донори.

За кордоном – надійніше

За кордоном ціни на подібні операції значно відрізняються. Ціни там зорієнтовані в чотирицифрових числах, та й далеко не гривень. Крім, власне, операції, ця сума включає в себе утримання обох сторін в лікарні, покриває витрати на медикаменти та подальшу реабілітацію як хворого, так і донора.

Крім того, людина, якій пересадили той чи інший орган, змушена усе життя приймати спеціальні ліки-імуносупресори, які не дозволятимуть організму відторгнути «чужий» орган. А це теж чималі кошти. За кордоном людина, яка потребує трансплантації, може офіційно придбати орган у донора або дочекатися своєї черги, згідно якої він отримає орган померлої людини.

«Продам яйцеклітини. 32 роки, здорова, група крові ІІ(+) – універсальний донор, вага 58 кг, зріст 1.65. Маю 2-х дітей (2, 5 років) з карими очима та попелястим каштановим волоссям. Діти не схильні до хвороб, мають стійкий імунітет, красиві та кмітливі. У мене 2 вищі освіти, не палю, не курю, двічі на рік проходжу обстеження у лікарів. Готова здати всі аналізи (оплата з боку клієнта). Співаю, гарно малюю. Маю аналітичний склад розуму. Психічних та наркологічних відхилень немає. Ганна, м. Вінниця».

Жінка, яка пропонує свої яйцеклітини, просить всього лише 2 тисячі євро. Телефонуємо за номером, вказаним в оголошенні. Наприкінці тривалої розмови пані зізнається, що після другої пересадки лікарі, які займаються «чорним» бізнесом, сильно пошкодили їй ендометрій матки, через що вона вже не зможе самостійно виносити третю дитину. То чи варто ризикувати власним майбутнім заради пакунку з грішми?

Сергій, 34 роки:

«У 16 років через травму, отриману на футболі, мені видалили ліву нирку. 12 років я витрачав великі кошти, аби мати змогу оплачувати лікування. У 25 років моя права нирка почала «барахлити». Через ниркову недостатність я був постійним гостем у лікарні, гемодіаліз став звичним ритуалом. У мене лише-но налагодилося сімейне життя, на світ з’явилася дитина, а я був залежний від залізної коробки, яка допомагала мені очищувати кров. Згодом, лікарі виявили, що права нирка за рік-два перестане функціонувати зовсім. Довелося терміново шукати донора. Це було доволі важко, оскільки в мене рідкісна група крові, а органи моїх близький для донорства не підійшли. Знайти необхідну людину допомогли знайомі лікарі. Звісно, за немалі гроші. Операцію робили у Польщі. В Україні, можливо, вийшло б дешевше, але на здоров’ї якось економити не хочеться. Особливо тоді, коли ти на волосину від смерті. Щоправда, за рік я дізнався, що жінка, в якої я «придбав» нирку, померла від серцевої недостатності. І пожертвувала свої органи для безкоштовної пересадки всім, хто їх потребує. Не знаю, чи зміг би так само. Я хочу, щоб мене поховали достойно, бажано з головою і всім необхідним у таких випадках».

Настав час розкрити всі карти

В середньому за рік в Україні пересаджують 200-300 органів. Лише 2% з них є легальними. Ціни суттєво різняться залежно від «важливості органу». Розглянемо деякі з них.

Найдорожчим органом можна вважати серце. Пересадку цього органу здійснити можна лише за умови, що донор загине, при цьому залишивши надію реципієнту, бо не завжди організм приймає «чужорідний» орган, у 50% випадків серце не приживається. Та, не дивлячись на це, операції з пересадки головного людського органу набирають популярності. Вартість такого органу від $300 тис і вище. Але знайти таку людину, яка поділиться власним серцем, надзвичайно проблематично, тому подібні операції проводять дуже рідко.

Друге місце за вартістю посідає кістковий мозок, орієнтовна ціна якого сягає $40-130 тис. Операція з пересадки такого органу надзвичайно складна. Найчастіше такі трансплантації проводять для того, аби зберігати життя людей, які хворі на лейкемію. Для цього батьки навіть народжують дітей, які є ідеальними донорами та можуть за рахунок власного життя рятувати своїх братів чи сестер від передчасної смерті.

Легені можливо пересадити лише з серцем. В Україні наразі не проводили жодної такої операції, тому дізнатися ціну такої трансплантації не так легко.

Нирка вартуватиме близько $50 тисяч. Українці вважають, що пересадка нирки не принесе жодної шкоди здоров’ю, якщо оберігати себе від різних фізичних навантажень та дотримуватись суворої дієти. Насправді все не так. Нирка «забере з собою» й 20 років вашого життя. Варто пам’ятати про те, що цей парний орган відповідає за вироблення та фільтрацію первинної та вторинної сечовини, що впливає на якість крові в організмі, і, відповідно, на діяльність всіх інших систем.

І, насамкінець, печінка. Ціна коливається від $15 тис до $55 тис. Вартість трансплантації залежатиме від віку, стану здоров’я та наявності шкідливих звичок у донора. Всім, хто бодай колись бував на уроках анатомії, відомо, що цей орган має здатність до регенерації. Тому продаж фрагменту власної печінки наразі є найпопулярнішим у нашому рейтингу. Та, на жаль, ця операція може стати причиною безпліддя у жінок, котрі ще не народжували.

Продав нирку? Не проблема

А без яких органів можна жити? І без чого тоді можливо обійтися?

Людина спокійно продовжуватиме насолоджуватися життям без одної легені та шлунку. Лише в першому випадку треба уникати занурювань у воду та занять спортом, у другому ж треба часто їсти. Можна жити й без однієї з кишок, якщо замінити частиною іншої. За останні кілька років збільшилась кількість жінок, які видаляють матку, аби уникнути загрози «жіночих» онкозахворювань.

Продаж власних органів – це дуже ефективний спосіб отримати «легкі» та чималі гроші, не прикладаючи жодних зусиль. Та чи варто забувати про ціну власного життя, ставлячи хрест на своєму здоров’ї?

Анастасія Яворська