У чарах місяця

Вони не сплять ночами, але не тому, що сови, студенти чи страждають від безсоння. Більше того — вони навіть не здогадуються про свою особливість. Вони — лунатики.


Лунатизм — це старовинна хвороба, згадки про яку можна зустріти ще в римських «Анналах» Тацита, древніх єгипетських папірусах, у творах грецьких поетів і філософів. Давні люди остерігались сомнамбулів — людей, які ходять уві сні. Вони пояснювали це одержимістю злим духом, навіженістю, впливом місяця, володіння чорною магією, а під час інквізиції, навіть спалювали лунатиків на вогнищі поруч із відьмами.
На сьогоднішній день, вчені пішли далі у вивченні цієї дивної хвороби, але всі таємниці сомнамбулізму так і не були відкритими. Лунатизм ще називають парасомнією. В усьому світі на нього хворіють 2,5% населення.
Є теорія, що лунатизм пов’язують з фазами місяця, від чого, власне, і походить назва хвороби. Далеко не факт, що саме Місяць кличе до нічної подорожі. Але прояви лунатизму з нічними походами можуть траплятися раз чи два на місяць. Хоча доведено, що нервова система людини пов’язана з фазами Місяця: на новий Місяць і в повний місяць людина більш збуджена. Природа діє на людину, і в особливості, на людей, які чутливі до змін у навколишньому середовищі. Можливо, лунатизм пов’язують з повнею тому, що раніше у повню було добре видно лунатиків. Адже в темені їх просто не було видно.
Як проявляється ця хвороба: людина, під час сну може вставати з ліжка, кричати, розмовляти, сидіти, грати на піаніно, вмикати світло, пити воду, навіть йти до автомобіля і намагатися його завести. Інші ж просто сидять на ліжку, чи бурмочуть щось собі під ніс. Але все ж міфи про керування літаком чи гру у футбол лишаються лише міфами і не мають під собою реального підґрунтя. Лунатизм зазвичай триває не більше ніж пів години за ніч, і після такої активності, сомнамбула вертається в ліжко і спить далі. Інколи сновиди вертаються не в своє ліжко, засинають на дивані чи у ванній. Після пробудження вони нічого не пам’ятатимуть.
Люди, хворі на лунатизм, виглядають абсолютно нормальними – вони бачать, чують, відповідають на поставленні запитання, але при цьому вони все ж сплять. Найчастіше дії, які виконує така людина відповідають діям у сні, хоча експериментально це підтверджено не було. Люди й досі сперечаються, чи варто будити таку людину. Ходять чутки, що якщо розбудити сновиду, то він може втратити розум. Але це лише повір’я. Та й повернути до реальності таку людину майже неможливо, і ось чому.
Сон людини ділить на кілька фаз. На першій ми засинаємо і наш організм сповільнює всі процеси, відбувається фаза повільного сну. Через півтори години сон поглиблюється і починається фаза швидкого сну, під час якого люди і бачать сновидіння. От саме на переході між цими фазами і починаються прояви лунатизму. У звичайних людей перехід з однієї фази в іншу відбувається поступово, а в лунатиків – різко. Під час глибокого сну всі м’язи людей ніби вимикаються, а от в сновид цього не відбувається. Тому вони можуть виконувати звичні, буденні справи. І розбудити людину, яка перебуває в глибокому сні дуже важко.
Але якщо лунатик лазить по даху, то це зробити необхідно. Можна спробувати просто відвести його назад у ліжко, зазвичай вони легко підкоряються і йдуть за своїм поводирем. Якщо ж людина не реагує, можна побризкати на неї водою, звичайною чи свяченою. А от прив’язати хворого до ліжка – це погана ідея, адже лунатики чудово керують своїм тілом і відв’яжуться.
Лунатизм не вважається психічним розладом, люди, які ходять уві сні можуть бути здоровими психічно і безпечними для оточуючих. Зазвичай на цю хворобу страждають 6% дітей і всього 1% дорослих ( Тобто одна людина на тисячу населення). У віці до 22 років сноходіння зазвичай припиняються. Діти більше схильні до лунатизму, бо їх мозок і нервова система ще не повністю сформовані, тому в дітей лунатизм ще називають «хворобою росту» . Найменші переживання чи страхи випливають у нічні походи по кімнаті, крики та пересування речей.
У дорослих же прояви лунатизму виникають внаслідок травм голови, стресів, прийому деяких ліків, аритмії, підвищеної температури, втоми, нічних нападів астми, хронічного недосипу, вживання алкоголю чи інших шкідливих речовин. До речі, прояви лунатизму у дорослому віці можуть свідчити про епілепсію, і хворі мають зробити енцефалограму голови у лікаря. Діти і підлітки, які страждають від лунатизму, ставляться на облік. Юнака з таким захворюванням не візьмуть в армію.
У буденному житті люди, які хворіють на лунатизм виглядають спокійними і стриманими, хоча насправді вони дуже емоційні.
Лунатизм — спадкова хвороба. Вона виникає через 20 хромосому, в якій міститься аденозин гену деамінази, що відповідає за фазу повільного сну. Часто парасомнія зустрічається у однояйцевих близнюків.
Під час сноходіння лунатик легко піддається навіюванню, і ,за повір’ям, якщо людину, яка розмовляє у сні, спитати про щось, і при цьому тримати за безіменний палець, то вона вам чесно відповість на поставлене питання. Зазвичай лунатизм припадає на темну половину дня, адже тривалий сон у людей зазвичай вночі. Але якщо сон вдень триває понад шість годин, то напад лунатизму може статися і при світлі сонця.
Зазвичай лунатики уві сні не становлять загрози, але все ж бували випадки, коли сновиди могли поранитись, путали двері з вікнами, і випадали з них ( 25% сомнамбулів отримує ушкодження під час нічних подорожей). У США щорічно фіксуються злочини скоювані людьми, які страждають від парасомнії. Серед них: підробка чеків, вбивства, зґвалтування і розбещення неповнолітніх. Суд визнавав сновид невинними, адже вони не усвідомлювали своїх дій.
Якось у Індії від однієї мусульманської подружньої пари вимагали розлучення через те, що чоловік уві сні три рази вимовив слово “талак”, що арабською означає розлучення. За мусульманськими законами, “потрійний талак” рівноцінний реальному розлученню.
Траплялися й інші смішні випадки сноходіння. Наприклад, одна 44-річна жінка у сні включила комп’ютер, зайшла в свою електронну пошту і відправила листи із запрошеннями в гості — випити і поїсти ікри.
Також є цікавий випадок, коли сім’я з шести людей, які хворіли на лунатизм, щоночі збиралась в їдальні, пила чай і йшла спати. Це все відбувалось уві сні.
55-річний Роберт Вуд, колишній шеф-кухар, знаменитий тим, що готує під час сну. «Я ставлю фритюрниці, вмикаю світло і телевізор на повну гучність — і це все уві сні».
Житель північного Уельсу Лі Хедвін вдень працює медбратом, а ночами «перетворюється» у дивовижного художника. Ночами він пише картини, про що вранці взагалі не пам’ятає. «Це дуже дивне відчуття — прокинутися вранці в оточенні картин не пригадуючи того, як ти їх писав» — говорить Лі.
Ребекка Армстронг застала свого чоловіка Ієна, коли той підстригав газони повністю оголеним. Якщо це не здається дивним, то слід врахувати, що справа відбувалася в 2 годині ночі і Ієн в цей час спав. Ребекка просто вимкнула газонокосарку, а коли вранці розповіла Ієну про його нічні пригоди, він не міг у це повірити.
Однак найбільш неймовірною і шокуючою історією про лунатизм можна вважати випадок Кеннета Паркса, який на 23 травня 1987 року у віці 23 років у сні взяв машину, проїхав 23 кілометри до будинку батьків дружини, де він зарізав тещу, і намагався задушити тестя. Після показань декількох фахівців в області сну присяжні виправдали Паркса.
Під час сноходіння дії людей дуже активні і рішучі, тому кажуть що вони більш пластичні. Але пройти по канату сновиди не зможуть, і при падінні з п’ятого поверху теж на лапи (ноги) не приземляться. Вони лишаються людьми, хоч відчуття страху дійсно зникає. Але якщо ділянки мозку, які відповідають за біль в той момент «відпочивають» то лунатик дійсно не відчує болю від падіння. Але прокинувшись відчує і побачить переломи і подряпини.
Інколи сновиди набувають великої сили, гнучкості, спритності, здатні робити трюки, які б ніколи не зробили в буденному житті. Ось що про це каже Мечников: «Випадки такого роду показують, що під час природного сомнамбулізму (лунатизму) людина набуває властивостей, яких не має у нормальному стані, і що вона стає сильною, спритною, хорошою гімнасткою, зовсім подібно своїм людиноподібним предкам …Людина успадкувала від своїх предків безліч мозкових механізмів, діяльність яких була пригнічена пізніше розвиненими процесами гальмування. У стані сомнабулізму ці найдавніші механізми «розгальмовуються» від того, що вимикаються пізніше придбані властиві, тільки притаманні людині відділи кори мозку».
Павлов стверджував, що внаслідок гальмування вищих, генетично найбільш пізніх областей кори головного мозку у звичайному сні розгальмовується більш примітивний тип мислення. У сомнамбулічному стані розгальмовуються ще давніші рухові рефлекси, здавалося б, уже втрачені сучасною людиною. Не випадково один з лікарів, які спостерігали за сновидою, відзначав у нього звички, характерні для лазу мавпи, великі пальці рук відстовбурчені, ступні ніг повернуті всередину.
Отже, як стверджують вчені, сомнамбулізм — це одна з форм «часткового» сну, при якому гальмування охоплює область свідомої діяльності, залишаючи не загальмованими рухові, коркові і підкіркові утворення (центри). Це саме відбувається під час гіпнозу, а також верхової їзди, коли кавалеристи здійснюють дальні подорожі.
Говорять, що сновиди інколи починали говорити на іноземних мовах, яких вони не знають, чи читати вірші, яких ніколи не вчили. Але така поведінка досі лишається невивченою. Зазвичай дії сновид уві сні не відрізняються доцільністю, але бувають і винятки з цього правила. Трапляється, що деякі з сомнамбул в нічні години, коли всі сплять, виконують деякі домашні роботи: підмітають підлоги, миють посуд, замішують тісто і т.д.
Якщо лунатизм виникає лиш зрідка, внаслідок сильних переживань і не несе нікому шкоди, то ця хвороба не становить небезпеки і не потребує лікарського контролю. Якщо ж напади лунатизму трапляються кілька разів на тиждень — то варто звернутись за консультацією до лікаря.
Є практика успішного лікування лунатизму гіпнозом, коли під час сну хворого вводили в гіпноз і наказували більше не ходити уві сні.
Все ж варто убезпечити приміщення, де проживає лунатик — не лишати ключів від машини на видному місця, прибрати гострі речі, купувати меблі без гострих кутів, на лишати посеред кімнати крихких речей, а на вікна поставити решітки. З психологічної точки зору потрібно утриматись від емоційних переживань, сварок, активної гри напередодні сну. Перед сном краще випити заспокійливого чаю, чи прийняти теплу ванну.
Отже — лунатизм не така вже й страшна хвороба, і якщо дотримуватись простих правил, то вона майже не заважає буденному життю. Лунатик нічим не гірший від звичайної людини, а деякі особи — навіть талановитіші. Отже, не бійтеся своїх рис і будьте здоровими!

Дар’я Панченко