УКУ: крізь три століття поневірянь до створення університету

Перша спроба створити католицький університет у Львові була ще у 1774 році, але по-справжньому вдалося її реалізувати лише після шістнадцяти років незалежності. Серед усіх українських приватних університетів таку значну увагу приділяють лише йому одному. Він — Український Католицький Університет. На перший погляд, ще один молодий навчальний заклад, але якщо копнути глибше, то його історія сягає ще XVIII ст.


У далекому 1774 році було відкрито Греко-католицьку генеральну семінарію у Відні, яку в 1783 році було перенесено до Львова. Вона і стала праматір’ю сучасного університету. Після цього протягом півтора століття семінаристи навчалися на філософському й богословському факультетах Львівського університету. Та все одно не вдалося створити окрему семінарію, яка б дозволила відродити й плекати традиції українського християнства.

Перші спроби та поразки

У XX ст. організація богословської освіти Української греко-католицької церкви зазнала відчутних змін. Діяльність митрополита Андрея Шептицького була спрямована на створення українського університету. З такою пропозицією митрополит виступав у 1905 році на сесії Австрійського парламенту. Але початок Першої світової війни та несприятливі політичні обставини того часу не дозволили швидко реалізувати цю ідею. Адже на той час у Галичині точилася постійна боротьба між греко- та римо-католиками. Останні мали власну державу, яка захищала їхні права та сприяла фінансовому розвитку своєї церкви. Тоді ж було закрито українські кафедри, звільнено професорів-українців, посилився тиск церковної латинізації. У ті часи українська церква могла сподіватися лише на підтримку інтелігенції, яка не ополячилась. Усе більші утиски змусили греко-католиків піти у підпілля. Було створено таємний український університет, який став тимчасовим пристановищем для українських професорів і студентів. Але й він у 1925 році був ліквідований.

Андрей Шептицький не полишав планів щодо відкриття навчального закладу. І вже 6 жовтня 1929 року відбулося урочисте відкриття Греко-католицької богословської академії у Львові. Першим ректором став Йосиф Сліпий, який зміг об’єднати довкола себе західноукраїнську інтелігенцію. Сама ж Академія відразу стала центром українства, де навчались богослов’ю та вивчали філософію. З часом вона значно розрослась, хоча й залишалась єдиним українським вищим навчальним закладом на теренах тодішньої Польщі. За десять років існування вдалося відкрити нові факультети, музей, сформувати бібліотеку. На цьому випробування не закінчились. Хоча Митрополит Галицький вірив, що німецькі війська визволять Україну від більшовицької навали, подарують бажану свободу, але сталося не так, як гадалося.

Воєнні часи

Андрей Шептицький одразу розчарувався в гітлерівцях, адже замість свободи і миру, вони принесли війну. У вересні 1939 року Академію було закрито, студентів репресовано радянською владою. Унаслідок німецького бомбардування 15 вересня 1939 року було зруйновано академічну Церкву Святого Духа і бібліотеку. Але в 1942 році навчання відновили, відкрили аспірантуру. З 500 студентів, які навчалися у 1941–1944 роках, лише 60 отримали дипломи. Після повторної радянської окупації навесні 1945 року Богословську Академію було остаточно закрито. На ректора Йосифа Сліпого чекало багаторічне заслання до таборів Сибіру. Через рік після його ув’язнення було ліквідовано греко-католицьку церкву. Але ані віра, ані церква, ані університет не зникли в один день. Літургії та навчання студентів відбувались у таємних місцях, деколи у будинках прихожан. Чимало священиків, які врятувались від репресій, емігрували та продовжили свою діяльність за кордоном.

Відкриття університету в еміграції та повернення до Львова

По приїзді до нової країни потрібно було все створювати з початку. Відшукати співвітчизників, відкривати церкви, навчати нові кадри. У 1963 році після вісімнадцяти років ув’язнень і таборів до Риму приїхав глава УГКЦ Йосиф Сліпий. Перше, що зробив Патріарх, — відкрив Український Католицький Університет. Згодом було засновано Колегію Святої Софії. Як студенти, так і їхні наставники розуміли, що потрібно створювати спеціальні курси, де б вивчали історію української церкви, що необхідно почати працювати над відновленням Львівської богословської академії. У вересні 1994 року останню було офіційно відкрито. Після відкриття, прийому студентів та перших чотирьох років навчання Академія здобула визнання Конгрегації Католицької Освіти. Першим ректором Академії став Михайло Димид, його наступником став Борис Ґудзяк. У червні 2001 року папа Іван Павло II під час свого візиту в Україну благословив наріжний камінь під будову нового університетського містечка УКУ. Серед блаженних священномучеників, яких проголосив папа під час візиту, були колишні професори і студенти Греко-Католицької Богословської Академії. Дипломи, що отримали перші бакалаври богослов’я, визнали усі католицькі та багато некатолицьких навчальних закладів світу. З 1999 року діє науково-дослідний підрозділ Академії — Інститут літургійних наук.

28 червня 2002 року Академію було реорганізовано в Український Католицький Університет. Здавалося б, нарешті немає окупантів чи чужинців, які перешкоджали б діяльності університету. Проте на цей раз не чужі всіляко заважали існуванню такого закладу. Із першого року незалежності Міністерство освіти та науки України було проти УКУ. Лише в 2007 році Український Католицький Університет отримав ліцензії Міністерства для здійснення підготовки фахівців за спеціальностями «Богослов’я (Теологія)» та «Історія» (бакалавр, спеціаліст, магістр), а також «Соціальна педагогіка» (бакалавр).

Зараз університет радо приймає своїх студентів. Про УКУ говорять, як про європейський університет із високою якістю освіти. Український Католицький Університет є відкритою академічною спільнотою, яка живе за східнохристиянською традицією та виховує провідників суспільства, професіоналів для служіння в Україні та за її межами — в ім’я слави Божої, спільного блага й людської гідності. В УКУ є філософсько-богословський та гуманітарний факультети, діє Катехитично-педагогічний інститут. Щоб навчатись у цьому закладі, не обов’язково бути греко-католиком. Хоч університет і приватний, але існує система пільг та знижок для тих, хто добре навчається чи має високі вступні бали. Аби не бути голослівними, ми опитали самих студентів.

«Вступити не дуже важко, якщо набираєш 720-740 і більше балів у сумі з трьох ЗНО і балу атестату. Вчишся перший семестр безкоштовно, а так університет платний. Тут високий рівень англійської мови й історії, вчитись трохи складнувато. Тобто якщо ти дійсно вчишся, не прогулюєш, то буде легко, якщо ж ні — то можна й вилетіти, тут не люблять ледарів і прогульщиків, немає хабарів (абсолютно, це суворо заборонено)», — розповіла Олена Іванова, студентка УКУ. Що ж до корпусу та гуртожитків, то і тут відчувається дух Європи. «Ми вчимось у розкішному корпусі, де є все потрібне обладнання, також УКУ постійно організовує різні цікаві зустрічі», — поділилась Олеся Чернова, студентка історичного факультету.

В УКУ навчають не лише духовності, а в першу чергу, бути українцем, патріотом своєї країни. Можливо, саме тому влада свідомо протистояла діяльності навчального закладу, аби не допустити популяризації його ідей. Та нині відчуття свого українства просто необхідне всім нам. А коли спілкуєшся зі студентами УКУ, то розумієш, що окрім ґрунтовних знань, у них серця патріотів.

Соломія Луковецька