Вибагливий український читач

Незважаючи на те, що вітчизняна книга впевнено завойовує позиції на світовому літпросторі (на Франкфуртському книжковому ярмарку у 2016 році відзначили дев’ять наших видань), український читач лишається дещо обмеженим у виборі літератури. Неякісні переклади, тиск реклами, обмаль спеціалізованого чтива — ось лише невеликий набір того, з чим стикається книголюб в Україні.


Статистика Книжкової палати України показує, що у першій половині 2016 року ринок літератури пожвавився після кількох років «застою». Наклади видань українською зросли майже вдвічі порівняно із аналогічним періодом минулого року — до 8,2 мільйона примірників, російською — на 20 відсотків — до 5,2 мільйона. Ситуацію врятувала, зокрема, перекладна сучасна література. Однак до якості того, що потрапляє у руки українців, є ряд запитань.

Краще вже в оригіналі!

Права на переклад популярних сучасних авторів або ж лауреатів Нобелівської премії чи «Букера» — дороге задоволення для видавця, адже можуть коштувати до десятків тисяч доларів. Крім цього потрібно заплатити людині, яка власне інтерпретує історію рідною мовою. Щодо останніх, то крім фінансового питання, ускладнює ситуацію відсутність в Україні редакторської та перекладацької школи.

Якісними перекладами можуть похвалитися «Видавництво Старого Лева» (ВСЛ), «Наш Формат» та «Абабагаламага». Тоді як у інших видавництвах періодично знаходять помилки.

Через масове обурення читачів, «Клуб сімейного дозвілля» відкликав наклад книги Елени Ферранте «Моя неймовірна подруга». Це вже вдруге видавництво знищує тираж — минулого року аналогічний скандал стосувався роману «Кладовища домашніх тварин» Стівена Кінга. Основна скарга — грубі помилки в тексті, у соцмережах наводилися докази використання онлайн-сервісів для перекладу російського видання.

Схожі претензії від поціновувачів книг час від часу лунають і на адресу видавництва «Фоліо».

Не попсою єдиною

Український читач — ідеальна мішень для реклами, він купує все, що гарно пропіарено та зі смаком подано. А якщо книжка ще й екранізована — це майже 100 відсотків гарантії, що товар на полицях довго не затримається. За прикладами далеко ходити не треба: «До зустрічі з тобою» Джоджо Мойєс, «Дівчина у потягу» Поли Гоукінз, «Дім дивних дітей» Ренсома Ріггза та «Інферно» Дена Брауна не припадали пилом і до екранізації, а після виходу на широкі екрани розходяться, як гарячі пиріжки.

Та все частіше читач верне носа від масової літератури і шукає на полицях інтелектуальне чтиво: вже більше року не зникає ажіотаж навколо роману австралійського письменника Ґреґорі Девіда Робертса «Шантарам» та його продовження «Тінь гори», незмінною популярністю користується трилогія Айн Ренд «Атлант розправив плечі», «Щиголь» — третій роман американської письменниці Донни Тарт, який у 2014 році приніс їй Пулітцерівську премію, теж завоював прихильність українців. Не забувають і про минулорічну Нобелівську лауреатку Світлану Алексієвич. Науково-популярні книжки Стівена Гокінґа, історичні книги Тімоті Снайдера, політичні мемуари: «Сингапурська історія: із третього світу в перший» Лі Куана Ю та «Важкі рішення» Гіларі Клінтон — неповний перелік того, що цікавить вітчизняного читача.

Окреме місце на книжкових полицях та у серцях українців займає серія книг про Гаррі Поттера. Нова історія про магічний світ Гоґвортсу стала справжньою сенсацією для українців. На презентацію, яка відбувалася в Українському домі, прийшло понад дві тисячі осіб, на момент старту продаж у книгарнях вже стояли черги, тому й не дивно, що перший тираж розійшовся за тиждень.

Втім, літературні новинки не змогли затьмарити стару добру класику: Лев Толстой та Антон Чехов, Анна Ахматова й Сергій Єсенін, Джейн Остен та Джек Лондон на поличках книжкових магазинів довго не затримуються. Особливою популярністю користується німецький письменник Еріх Марія Ремарк, не відстає від нього і американець Рей Бредбері.

Серед українських письменників найчастіше купують Ліну Костенко, Сергія Жадана, Юрка Іздрика, Юрія Винничука.

І оглядачі, й перекладачі, й продавці книг говорять про привід для оптимізму: в Україні розвивається читацька громада, до якої видавці змушені прислухатися. Олексій Маєвський, менеджер в одному з книжкових магазинів столиці переконаний, що книголюби в Україні доволі перебірливі та мають певні запити щодо літератури, які, щоправда, не завжди задовольняються: «За десять років роботи в книжковій сфері можу з впевненістю сказати що український читач вибагливий. Ось стандартний перелік побажань до книжок: має бути конкретний перекладач (якщо книжка закордонного автора), має бути певне видавництво (стосується книжок будь-якого напрямку), має бути конкретний ілюстратор (якщо книжка дитяча) і, нарешті, книжка має бути надрукована на певному папері — дорогий, якщо це для подарунку, або дешевий — для себе, щоб почитати в транспорті. Разом з тим в Україні не вистачає якісних книжок вузької спеціалізації, які б стосувалися сільського господарства, технічних наук, будівництва та ін. Доволі мало енциклопедичних видань для дорослих. Читачу не вистачає перекладів сучасних європейських авторів».

Українські книголюби, хоч і не готові відмовитися від масового чтива, все гостріше відчувають потребу в інтелектуальній, якісній літературі. І ринок змушений модернізовуватися та дослухатися до потреб аудиторії, інакше втратить свого читача.

Ломакова Тетяна