Від Києва до Тбілісі – один крок

Як? Ви досі байдужі до грузинського колориту? Певно, ви його ще не бачили! Щедра грузинська душа, вина, смаколики, красномовні тости, жагучі танці – те, у що українці закохуються з першого погляду. І щоб як слід пройнятися цією атмосферою, необов’язково виїжджати з Києва! Тепер трішки Грузії можна знайти і в українській столиці.


Співоче поле в Києві давно не бачило такого напливу людей кавказької зовнішності. І причина цьому – день міста Тбілісі, відомий під назвою Тбілісоба. 4 жовтня з самого ранку увесь концертний простір заполонила грузинська діаспора і звичайні поціновувачі кавказького колориту. Вина, закуски, шашлик – усього було вдосталь, продавці не мали відбою від клієнтів.

Свято не лишило байдужими і звичайних киян. Так повелося, що Грузія – загальновизнаний об’єкт культурної, зокрема туристичної, уваги. Причин цьому вдосталь.

Нехай це прозвучить суб’єктивно, але багато українців закохані у Грузію. Від неї віє чимось бунтарським, гарячим, нестримним і неймовірно життєрадісним. Кавказькі звичаї, здавалося б, навряд чи можуть уживатися поряд з нашим менталітетом. Але все якраз навпаки. Є багато аспектів, що нас об’єднують. Узяти хоча б волелюбність народів. І незмінне бажання жити всупереч «законам джунглів» і влади сильних світу цього.

До чого тут туризм? Відповідь проста. Грузинська культура – настільки унікальна і цікава, наскільки цікавий народ. І навіть якщо у вас від слова «Грузія» виникають асоціації з вином – ви не пропаща людина. Це просто один із аспектів, які приваблюють туристів до гордої кавказької країни. Але, звичайно, не єдиний.

Ми розкриємо світ цієї країни з погляду щирої українки – моєї доброї знайомої Валентини, яка нещодавно вийшла заміж за грузина. Про те, що вона побачила на батьківщині свого чоловіка – далі у матеріалі.

– Тут я одразу відчула якесь нове ставлення до життя. Це, мабуть, і називають неймовірною життєрадісністю. І нехай комусь спаде на думку, що це пов’язано з «градусами», – я переконана: це йде з душі, – ділиться Валентина. І хоч на її туристичному рахунку ще не вся територія Грузії, але, як зазначає вона, це тимчасово.

Почнімо нашу заочну подорож із найбільшого міста і столиці країни – Тбілісі.

Знайомство зі столицею Грузії

– Чесно кажучи, я дійсно відчула якусь спорідненість із цим містом ще в аеропорті. Це не фешенебельний мегаполіс, а старовинне місто з неймовірною природою та унікальною архітектурою.

І в ритмі лезгінки Валентина почала відкривати для себе столицю. Найперше, що вона відвідала – головна вулиця міста, проспект Шота Рустатвелі. Як зазвичай на центральних вулицях, тут розташований Парламент та академії. Але також, що незвично, – дуже багато театрів. Грузія взагалі славиться театральним мистецтвом, яке розвивається в загальнонаціональному масштабі. І дивно було б туристові не подивитися в театрі чогось суто національного, танцювального і співочого.

А найатмосферніше місце – церква Кашветі. Грузія – православна країна, і в цьому можна відчути особливий зв’язок і розуміння двох культур. У храмі святого Георгія (інша назва церкви Кашветі) – багато фресок, які неодмінно захоплять вашу увагу.

Ідемо далі.

– Мене дуже вразила давня фортеця Нарікала. Щось в ній є таке… неприступне. І взагалі, якщо подумати, що ця споруда стоїть ще з часів заснування міста – одразу зникає лінь підійматися нагору. Я навіть мовчу про цей краєвид із фортеці – вдалі фото забезпечені!

І це не просто пам’ятка військової архітектури – це ціла історія численних битв із ворогами. Хто тільки не намагався штурмувати фортецю, а ось перемогти не могли.

Шлях до серця – через шлунок!

– Де найкраще вивчити будь-яку культуру? Звичайно ж, у громадських місцях. Я маю на увазі невеличкі кафе або ресторани. Як же без традиційної кавказької кухні!

Хінкалі, шашлик по-грузинськи (бастурма), хаш, чурчхела – можливо, досить знайомі назви для українців, але смак зовсім інший. Так би мовити, з акцентом.

Ну і довгоочікувана тема про вино. Валентина радить куштувати його лише під традиційні тости в колі знайомих. А з відомою виноградною горілкою – чачею – поводитися дуже обережно… І той факт, що Грузія вважається батьківщиною вин, надзвичайно спростить вибір сувенірів і подарунків додому.

У гори за молодістю

– Як можна побувати у Грузії і не побачити гір? Мене приваблювали перекази про довгожителів у горах, тому самій захотілося відчути цілюще повітря і спробувати воду із кришталево чистого джерела.

Саме тому у Тбілісі Валентина затрималася ненадовго. Невелике селище Степанцминда стало наступною частиною її подорожі. Воно розташоване якраз біля відомої гори Казбек, яка колись була вулканом. Сьогодні тут – центр гірського туризму і альпінізму.

Але необов’язково підійматися на самісіньку верхівку згаслого вулкану. Гарна альтернатива – велосипедна прогулянка. Просто по долинках у горах.

А ще Валентина радить знайти мінеральні джерела і водоспади. Неодмінно поспілкуйтеся із місцевими – і дізнаєтеся безліч містичних історій про гору Казбек. Відпочинок у таких селах – це завжди щось фантастичне. Навіть якщо порівнювати із дорогими тропічними пляжами. Кардинально інші відчуття.

Подорож до Грузії – це величезний айсберг емоцій і вражень, хоч і не для всіх доступний. Але відчути колорит можна і на його верхівці – Тбілісобі, частинці далекої, але прекрасної грузинської культури.

Анна Бикова