Від зустрічі випускників до благодійниого проекту

«Help and Travel» – «Допомагай та подорожуй»

Катерина Жупанова — одна із засновників проекту Help & Travel, координатор волонтерів і просто людина-мрійниця, яка прагне змінити Україну. Ми зустрілися в ресторані швидкого харчування, де під акомпанемент дзенькання тарілок упереміш з українською естрадною музикою втомлена, але щира і привітна Катя розповіла нам про свій проект.


Як виникла ідея створення проекту «Help and Travel»?
Проект «Help and Travel» («Допомагай та подорожуй») існує вже третій рік. Ідея взагалі народилась у 2012 році, коли ми зібрались з випускниками програми FLEX (Future Leaders Exchange) на своєрідний brainstorming. Ми ділилися ідеями, енергією та новими враженнями, які привезли зі Штатів. Одна з присутніх, Даша Баталова, розповіла про тур, у якому вона брала участь у США — Pay It Forward Tour. Концепт цієї поїздки полягав у тому, що школярі їздили в п’ять різних штатів і протягом тижня займалися волонтерством. Взагалі в Америці волонтерство дуже розвинене як рух, як феномен, як те, чим займаються від двох років до 200. Ми вирішили таке започаткувати в Україні. Усі ми міські діти, тому й вирішили їздити у невеличкі міста і села, адже там завжди потрібна допомога. Тож наш концепт полягав у тому, що один день — це одне село у новій області. Усі шестеро з нас, хто тоді був на першій зустрічі, родом з різних областей. Кожен взяв свою область під відповідальність — зв’язувався з місцевими активістами, через знайомих знаходив цікаві селища, домовлявся, розпитував, чим можна допомогти і казав, що в нас є можливість приїхати до них влітку. Ми були впевнені в собі, у своїх силах і дуже натхненні. Згодом ми подалися на грант і виграли цілих два: один – для випускників програми FLEX, а інший – від посольства США. У 2013 ми вперше реалізували свою ідею.

У чому полягає діяльність волонтерів?

Ми приїжджаємо в село і робимо те, що йому потрібно. Звісно, ми долучаємо до роботи місцевих активістів та молодь. Наприклад, ми прибирали багато, в деяких селах ми відбудовували, реставрували, фарбували дитячі майданчики. Минулого року ми навіть побудували один майданчик для дітей на місці несанкціонованого сміттєзвалища, яке було там раніше. В одному з селищ ми допомагали музею, який повністю самоокупний і тримається на ініціативі директора — це в Петриківці Дніпропетровської області. Там ми прокопали траншею для Інтернету і ще одну, з іншого боку, для водовідводу. Я вважаю, що варто робити щось конкретне, що залишиться в цьому селі чи невеличкому містечку, і надихати місцевих продовжувати роботу. Дуже подобається працювати з дітьми. Коли ми приїжджаємо, дітки бачать, що ми робимо — наші яскраво-жовті футболки важко не помітити — і охоче нам допомагають.

Місцеві жителі підтримують вашу ініціативу?

Так, особливо молодь, діти прибігають, допомагають нам. Дуже круто, коли ти бачиш, що у цих людей загоряються очі, що вони хочуть також щось робити.Ми як жовте нагадування про те, що тільки в наших руках відповідальність за умови життя. Власне, такими маленькими кроками ми й намагаємося щось змінювати і залучати до цього людей.

А хто може брати участь у програмі? За яким принципом ви обираєте  волонтерів?

Наш проект розрахований на молодь віком від 18 до 25 років. Щороку ми набираємо людей до своєї команди і під час відбору ставимо різні запитання, наприклад: «Чи є у вас досвід волонтерства?». Це, насправді, не впливає на наш вибір, навіть якщо у людини немає досвіду, ми можемо його дати. Також ми запитуємо, яка мотивація у людини. Волонтерів ми всі обираємо за своїми якимись внутрішніми покликами. Для мене, наприклад, важливе почуття гумору в анкеті. Тобто у нас немає ніяких «залізних стандартів». Просто або відчувається, що ця людина стане частиною «Help and Travel» — не просто команди, а сім’ї — або ж ні.

Можливо, у вас бували конфлікти між учасниками? Адже 25 людей у команді — це немало

Ось це цікаво. Тому що і перший рік, і другий рік, знаючи людей, я внутрішньо все одно готувалась, що раптом будуть якісь проблеми. Ти знаєш — не було. Жодного разу не було конфліктів. У нас, наприклад, обмеження на приймання душу — 5 хвилинок. І в таких моментах я повинна бути жорсткою. Люди розуміють, для чого вони туди їдуть — не розважатися, а робити спільну справу, доносити до українців ідею того, що волонтерство — це класно. Люди роблять це з натхненням. Поки що, за два роки існування туру, не було жодних конфліктів.

 А чи були якісь смішні, курйозні ситуації?

Була ситуація — на другий день нашого першого туру з нами їздила відеооператор, яка знімала про нас фільм. (До речі, за обидва роки можна подивитись два документальні фільми на YouTube). Вона побачила, що в автобусі є неонова підсвітка, і запропонувала влаштувати танцювальну вечірку прямо там. Тобто автобус стоїть і хитається зі сторони в сторону, і ми в ньому танцюємо з неоновою підсвіткою, хтось знімає відео мобільним телефоном. І в цей момент одна з волонтерів кричить: «Жупанова, де сміттєвий пакет?» Це, звісно, треба бачити: коли всі танцюють під гучну музику, вона кричить через весь автобус, а я отак хитаю головою, і показую: «Не знаю». Потім у нас була ситуація, коли минулого року одному волонтеру наснилося, як інші двоє одружуються, і ми наступного дня були в Деражні Хмельницької області, а там, де ми обідали, залишились після весілля декорації. От ми їх і «одружили». І це також є у нас в фільмі.

А як з’явились похідні проекти — «Друзі Help and Travel» та «Help and Travel — Крим»?

Основний проект ми реалізували у 2013 році. У нас було дві волонтерки з Криму, які минулого року організували свій — «Help and Travel — Крим». Можете уявити собі, наскільки це було проблематично, адже вони почали планувати проект тоді, коли ніхто не міг уявити, що Крим буде «неукраїнським» так би мовити, не автономною республікою, а частиною РФ. Але вони не здалися, створили потужну мережу волонтерів, які робили маленькі акції перед туром. Дівчата досить шкидко знайшли партнерів і спонсорів. Кримчани і далі продовжують робити акції, в основному екологічного спрямування. А цього року ми вже запустили «Друзі Help and Travel». Оскільки наш проект розрахований на людей віком 18–25 років, то цей ми організували для школярів. Ми їздили у села, де вже бували, і розказували діткам про різні можливості в Україні та за її межами, про важливість англійської мови, про те, як вони можуть долучатися до наc, надихали їх на свої проекти.

Перші два роки ви отримували грант. На жаль, цього року не вдалося. Як ви плануєте вирішувати цю проблему?

Ми планувати збирати кошти на західній краудфандинговій платформі або ж в Україні на «Спільнокошт» (сайт — biggggidea.com). На «Спільнокошт» ми вирішили одразу не подаватися, тому що у світлі подій, які відбуваються у країні, наша ідея звучала не надто важливою. Оскільки ми випускники програми FLEX, вирішили поспілкуватися зі знайомими в Америці. Звісно, Всю суму зібрати не вдалося, але на оренду автобуса нам вистачить. Ми також проводимо місцеві акції зі збору коштів, виходимо на різні фонди та спілкуємось з меценатами.

Ви вже об’їздили центр, захід України, Крим. У які області плануєте завітати цього року?

Загалом ми були вже у 12-ти областях. Цього року плануємо відвідати Волинську, Львівську, Тернопільську, Івано-Франківську, Закарпатську і Чернівецьку. Якщо чесно, це мій останній тур, який я організовую фізично, на місці, тому що далі я планую рухатися в іншому напрямку, але «Help and Travel» — це як дитина, його неможливо кинути повністю. Тобто проект не зникне, він буде далі розвиватися. Адже з кожним роком з’являються нові ідеї, бачення і, звісно, нові амбіційні волонтери, які прагнуть щось роботи.

Анастасія Кугук