Вінстон Черчилль — культова постать британської історії

Склянка з «Двіном» та майже потухла кубинська сигара. Вірменський коньяк відкрив для нього Сталін. Друга звичка — пам’ятка молодості, часів першого літературного успіху та визнання. Життя цього вольового англійського джентльмена аж ніяк не можна назвати спокійним існуванням типового дворянина з Туманного Альбіону. Але хіба це не виправдано? Адже саме він, Вінстон Черчилль, став символом Великобританії нарівні з королівською родиною та «Юніон Джеком».


«Успіх — це рух від невдачі до невдачі без втрати ентузіазму»

Черчилль

За плечима цього «чоловіка в циліндрі» п’ять воєн, помилки та успіхи, великі посади та відсторонення від політичного життя. Проте що відрізняло Черчилля в будь-якій ситуації — це його відвага та здатність іти до кінця. Саме ці якості допомогли йому та всій Великобританії пройти через складнощі Другої світової війни та вийти переможцями.

Спочатку була елітна школа Герроу, з якої вийшло 34 прем’єр-міністра Англії, потім — Королівське військове училище у Сендхьорсті. Далі військова кар’єра, розпочата на Кубі під час боротьби проти іспанців, переплелась із журналістською. Куди б занесло Вінстона Черчилля життя потім, якби не смерть батька, лорда Рендольфа Мальборо — відомого політика своїх часів?

«Песиміст бачить труднощі в кожній можливості; оптиміст у труднощах бачить можливість»

Так, політика була в сера Вінстона у крові. Балотуватись до Палати громад йому пропонували ще після англо-бурської кампанії, коли йому тріумфально вдалося втекти з табору для військовополонених, дістатись до Англії і набути слави справжнього героя. Але бажання Молодий Черчилльзробити військову кар’єру тоді перемогло. Уже в 26 він стає депутатом від Консервативної партії в Палаті громад. Потім, розчарувавшись, переходить до лейбористів. Справа в тому, що Черчилль через яскравість своєї особистості банально не вмів підлаштовуватись під когось. Завжди впевнений у собі, він на все мав свою точку зору, навіть якщо вона відрізнялась від загальноприйнятої в партії. Це не заважало йому сміливо крокувати політичними сходинками: у 32 був заступником міністра зі справ колоній, у 34 — міністром торгівлі, у 35 очолював Міністерство внутрішніх справ. Двічі був Першим лордом Адміралтейства. Також двічі — прем’єр-міністром. Проте доля як підносила Черчилля на вершину, так і спускала донизу. Але, без сумнівів, саме в роки Другої світової війни лорд Мальборо своєю діяльністю увіковічив себе в історії.

«Війна — це здебільшого каталог грубих помилок»

А Черчилль як ніхто вмів перетворювати ці помилки на переваги. Друга світова війна, попри всю свою трагічність, стала зірковим часом політика. Він уже давно виступав проти Гітлера та м’якої до банальності політики щодо Німеччини. Британія в той час потребувала рішучих та сміливих рішень людини, яка б повела англійський народ до перемоги. І нею був Черчилль. «Вінстон повернувся», — говорили про його камбек у велику політику після нетривалого затишшя.

«Мені нічого запропонувати британцям, крім крові, тяжкої праці, сліз і поту», — це були слова виступу нового прем’єр-міністра Черчилля в 1940 році. Він їздить на місця німецьких бомбувань, зустрічається з постраждалими, регулярно виступає по радіо. У липні 1940 року 84 % британців підтримували його політику. Такий показник зберігався протягом усієї війни.

Ось що сказала одна з його тодішніх секретарок, Елізабет Нел: «Черчилль завжди стояв на своєму і ніколи не прогинався. Він подав приклад союзникам, а особливо англійцям, що для того, щоб вижити, потрібно докласти максимальних зусиль і ніколи не здаватись. І це було в ньому основним».

Ялтинська конференція

Він бере участь у міжнародних конференціях, особисто листується з Рузвельтом та Сталіним, стає учасником доленосних Тегеранської та Ялтинської конференцій. Навіть патологічна нелюбов до комунізму відійшла на другий план, коли справа стосувалася перемоги над спільним ворогом. І от, 8 травня Черчилль повідомив англійцям, що війну закінчено, фашисти переможені.

«Фанатик — це людина, яка не може змінити погляди, як і тему»

Після війни Черчилль на деякий час відійшов від справ політичних. Натомість на світ вийшов перший том його книжки «Друга світова війна». Взагалі, про його літературну творчість потрібно говорити окремо. Черчилль ще в молоді роки зарекомендував себе як хороший журналіст: писав статті з передових позицій війн Англії для «Дейлі Графік», «Нью-Йорк Таймс» та інших відомих газет. Його книга про кампанію в Судані, «Річкова війна» 1899 року, стала бестселером. У 1953 році, паралельно вдруге перебуваючи на посаді прем’єр-міністра, він став лауреатом Нобелівської премії з літератури.

Останні десять років життя Вінстона Черчилля пройшли спокійно: відпочинок на Рів’єрі, написання книги «Історія англомовних народів». Проте остаточно відійти від політики вирішив лише в 90 років, перед самою смертю. Що ж, недарма девіз роду Мальборо звучить так: «Вірний, але нещасливий».

«Я готовий до зустрічі з Творцем. Інша справа, чи готовий Творець до зустрічі з такою складною людиною, як я»

Черчилль і КлементинаЦей вислів Черчилля могла стовідсотково підтвердити лише одна людина у всьому світі — Клементина Хозьє, у шлюбі — Черчилль. Вони прожили разом понад 50 років, виховали одного сина і чотирьох дочок. У часи політичного спокою політик із задоволенням проводив час удома, грав із дітьми, малював, навіть будував. «Увесь серпень 1928 року я провів за побудовою котеджу та диктуючи книгу: 200 цеглин та 2000 слів на день», — згадував сам Черчилль.

Клементина завжди була порадником для нього, слідкувала за його гардеробом та манерами. Елеонора Рузвельт сказала про неї так: «Їй дісталася нелегка роль, але вона грала її з гідністю»

«Ціна величі — відповідальність»

Вінстон Черчилль — справжній довгожитель британської політики. Він залишався її патріархом до 90 років, ставши одним із символів не тільки своєї країни, а й усього 20 століття. Його віра в себе, наполегливість і готовність до боротьби вивели його на політичний олімп. «Ніколи, ніколи, ніколи не здавайтеся», — любив повторювати лорд Мальборо. Здавалося, що в нього немає слабких сторін. Він завжди залишався собою, не зраджуючи «черчиллевському стилю», який зробив його найвидатнішим англійцем в історії Великобританії за результатами опитування BBC у 2002 році. Хоча ні, дві слабкості в нього все ж таки були — кубинські сигари і коньяк. Але і їх він перетворив на своїх союзників.

Христина Дацко