Вюрцбург: істина у вині

Статті

Вюрцбург — невелике містечко на півдні Німеччини, розташоване у мальовничій землі Баварії. Ще одна важлива деталь: Вюрцбург — центр адміністративного округу Нижня Франконія. Чому важлива, розповімо трохи згодом. А поки познайомимось ближче.


Міський дух

Це спокійне містечко, у якому темп життя геть відрізняться від мегаполісів і промислових центрів Німеччини. Тут спокійно й затишно. Ліпше навіть сказати: повільно. Ніхто не поспішає, не штовхається, не біжить. Хочеться цілодобово сьорбати каву і споглядати за нескінченним плином мирного Майну.

Проживає у цьому місті близько 120 тисяч людей, а це удвічі менше, ніж в українському Івано-Франківську, який має таку ж площу. Одначе для Німеччини міста подібного розміру вважаються не такими вже й маленькими. Інфраструктура у Вюрцбурзі досить розвинута: лікарня, школи, університет, численні кав’ярні і цілі пасажі брендових магазинів одягу — усе для комфортного життя. Ну і, звісно, рівнесенькі дороги як характерна риса європейськості.

Та на цьому рівні добробуту німці не зупиняються. Місто вдосконалюється щодня незалежно від сезонів і кількості туристів. Навіть секрет гладенького асфальту зовсім не секрет: справа не стільки в якості, скільки в тому, що його просто змінюють кожні кілька років.

Ледь не чверть міського населення становлять студенти. Вони навчаються у Вюрцбурзькому університеті імені Юліуса-Максиміліана. До речі, один із найстаріших у Німеччині: його було започатковано ще 1402 року. Університет має подвійне ім’я засновника, князя-єпископа Юліуса, та курфюрста Баварії Максиміліана І. До речі, саме у Вюрцбурзькому університеті німецький фізик Вільгельм Рентген відкрив у 1895 році Х-промені, які називаються на його честь.

Університет Юліуса-Максиміліана пропонує сьогодні навчання на 10 факультетах, але за кількістю студентів не поступається КНУ імені Тараса Шевченка. За останніми даними, станом на червень 2017 року тут налічувалося понад 28 тисяч студентів.

Про нагальне

Із супермаркетами та ресторанами проблем у Вюрцбурзі немає: закладів багато, із різним діапазоном цін і товарів. Єдиний нюанс, незвичний для українців, — у маленьких німецьких містах неможливо знайти цілодобового магазину. Жодного. По буднях усі крамнички зачиняються щонайпізніше о 20:00. Про запаси на вихідні доведеться подбати завчасно, адже в багатьох магазинах суботами скорочений робочий день, у неділю ж відпочивають абсолютно всі.

Для тих, хто харчуватися магазинними продуктами не бажає, завжди є вдосталь різноманітних кнайп, кав’ярень і ресторанів. Щоправда, доведеться рахуватися з місцевою культурою, адже серед закладів харчування переважають саме кафе із традиційною німецькою кухнею. А це означає, що куди не зайди, скрізь пропонуватимуть шніцелі, сосиски, картопляні салати і картоплю фрі, яка німецькою називається Pommes («поммес»). Якщо описувати німецьку кухню одним словом, це було б слово «жир».

У невеликих містах на кшталт Вюрцбурга дуже важко харчуватися правильно, якщо не готуєш сам. Навіть у студентських їдальнях складно знайти щось не смажене у величезній кількості олії, без гірки майонезу або літру оцту. Вибір кафе більш-менш здорового харчування звужується до 1-2 закладів, ціни в яких суттєво відрізняються від звичайних німецьких забігайлівок.

Крім поїсти

Якщо ввести слово «Вюрцбург» у пошукових системах, здебільшого відобразиться одна будівля. Це — Вюрцбурзька резиденція, одна із найвідоміших архітектурних пам’яток міста.

Резиденцію для архієпископа будував у ХVIII сторіччі німецький архітектор Бальтазар Нейман. Палац був оздоблений у стилі пізнього бароко, деякі зали належать навіть до епохи рококо. Пишність і багатство — це про тодішню моду і стиль життя архієпископів.

Однак не всі архітектурні оздоби дожили до нашого часу. 16 березня 1945 року внаслідок бомбардування британською авіацією Вюрцбург був зруйнований майже повністю. Місто відбудовували практично з нуля за кресленнями й світлинами. Значна частина резиденції також була пошкоджена. Вюрцбурзький палац не відновили повністю й досі.

Альтштадт (старе місто) закінчується ще одним визначним місцем у Вюрцбурзі — мостом Альте Майнбрюке через річку Майн. До речі, конструкція дуже схожа на Карлів міст у Празі: уздовж Альте Майнбрюке теж зведені статуї святих.

Веде міст через Майн до фортеці Маріенберг, що розташована на пагорбі над містом. Збудована Маріенберг у ХІІІ сторіччі і до появи резиденції слугувала помешканням для князів-єпископів. Сьогодні у фортеці знаходиться музей Майнської Франконії, та приваблює вона іншим: від панорами на ціле місто, що відкривається з пагорба, просто перехоплює подих.

На схилах Маріенберг зеленіють виноградники. Тут вирощують найвідомішу пам’ятку Вюрцбурга, вино. Так, у Вюрцбурзі стереотипи про німців та пиво не діють, адже особливість Франконії — виноробство. Тутешні вина славляться своїм вишуканим смаком і високим рівнем якості. Їхня характерна риса — незвична пласка заокруглена пляшка, яка називається «боксбойтель». Розливати вина у таку тару почали ще у 1718 році, аби можна було відрізнити справжній продукт від підробок.

А 1681 року, коли в Європі лютувала чума, у Вюрцбурзі було набагато менше хворих, ніж очікувалося. З того часу франконське вино вважають ледь не цілющим напоєм. Майже 700 років одним із найбільших власників виноградників є лікарня Св. Духа, або «Бюргершпиталь». Значними володіннями у галузі виноробства може похизуватися і «Юліусшпиталь»: він має виноградники загальною площею 168 га.

Спробувати франконські вина приїжджає чимало туристів. Для них вино продається чи не на кожному кроці: у всіх ресторанах, кнайпах і винотеках. Насолодитися витонченим напоєм можна навіть під час прогулянки на Альте Майнбрюке. Цінують вітчизняне вино й місцеві. Кажуть, вино тут концентрує всю енергію теплої, сонячної і солодкої Франконії.

Марія Герелес