Як перестати ображатися і почати жити?

Щоразу в дитинстві, посварившись із кимось у школі, чула від мами одне й те саме: «Забувай образи, проте ніколи не забувай добра». Я подорослішала й дізналася, що мама цитувала давньокитайського філософа Конфуція; та й ображатися з часом, звісно, стала менше. Проте разом із нами дорослішають і наші образи, і інколи пробачити неприємне слово або ж негарний вчинок буває важко.


Чому все-таки варто забувати погане

Чи часто ви відчуваєте досаду через чиєсь зневажливе слово або негарний вчинок? Психологи впевнені: з часом образа може переростати у розчарування, відчай і навіть ненависть. Образа – не інакше як хвороба, яку потрібно лікувати, адже такий «незаразний вірус» тільки прогресує. Людина, яка зачаїла образу, шкодить передусім собі: страждає, подумки переживає неприємну ситуацію знову і знову… Проте така процедура нічого не дає. Натомість, досі живучи минулим, ми втрачаємо можливість іти вперед та розвиватися.

Не тримайте болю всередині, навіть якщо образа була навмисною

Деякі лікарі стверджують: почуття образи може спричинити ряд серцево-судинних та психоневрологічних захворювань, не кажучи вже про онкологію. Адже все, що ми беремо близько до серця, так чи інакше впливає на нашу нервову систему. Існує теорія, що більшість людських соматичних хвороб мають психологічні причини. Можливо, серед ваших знайомих є плавці-астматики чи абсолютно здорові жінки, яким чомусь важко завагітніти. Психологічною причиною захворювань органів дихання може бути відсутність права голосу, накопичення негативних емоцій та неможливість їх виходу назовні. Астматики – люди, які постійно беруть на себе чужу відповідальність та чужу провину. Причинами статевих захворювань можуть бути образи як на чоловіків, так і на жінок; відсутність взаєморозуміння в сім’ї; розчарування у представниках протилежної статі. Зрозуміло, що це тільки припущення, проте воно варте уваги. Врешті-решт, будь-який фахівець лікуватиме не симптоми захворювань, а їхню причину. Отже, в жодному разі не слід відкидати психопатогенний фактор хвороби.

Якщо ж ви ображаєтеся занадто довго, слід замислитися: чи насправді ви ображаєтеся на слово, сказане спересердя тиждень тому, – або ж є якась прихована причина.

Чому важливо знайти причину образи

Здається, про причини образ годі й думати: накричав начальник, хлопець забув про річницю, колеги не привітали з Днем народження. Ніби все просто. Хоча дуже часто невдалий жарт друзів чи недоречний докір батьків може бути лише приводом конфлікту або ж того, щоб згадати давно забуті образи. Через це ми часто ображаємося не на конкретне слово чи вчинок – ми ображаємося на все разом, згадуючи про події дво-, а то й десятирічної давності. До речі, важливий нюанс: навряд чи ваш кривдник знає, що ви ображаєтеся, так би мовити, «в комплексі». Зрозуміло: що більше образ, то більший конфлікт.

З іншого боку, психологи впевнені: почуття образи, розчарування або навіть злості викликають невиправдані очікування. Ми сподіваємося, що на День народження друзі влаштують нам грандіозну вечірку, а натомість отримуємо скромний торт. Так, ми розуміємо: вони − не телепати. Проте фактично бачимо, що оточуючі не виправдали наших сподівань. Можна зробити висновок: немає очікувань – немає й розчарувань.

Або – дещо інше трактування: Я очікував певного ставлення, але люди не вміють читати думки. Отже, я отримав не зовсім те, що хотів. Мені варто або відверто говорити про власні бажання, або виконувати свої забаганки самотужки.

Зрештою, якщо ви не хочете жити у нервовому напруженні, варто віднайти першопричину всіх образ. Віднайти та назавжди відпустити – інакше подібна тяганина ніколи не закінчиться. Пригадайте, що саме вперше викликало ту чи іншу образу. Важливо також проаналізувати, як вона вплинула на вас, на вашу поведінку, на ваші стосунки з кривдником. Цілком імовірно, що той зовсім не хотів вам зашкодити. Можливо, йому зараз набагато гірше, ніж вам.

Звісно, простіше сердитися на кривдника та жаліти себе. Набагато важче проаналізувати ситуацію та спробувати знайти причину і у своїй поведінці. Подумати, чи справді відбувся конфлікт, чи, може, обидві сторони просто не зрозуміли одна одну. Іноді варто просто поговорити начистоту.

Проте часом проблема ховається дещо в іншому. Інколи ми, розібравшись у ситуації, зрозумівши точки зору всіх сторін, все-таки не можемо затамувати біль. Стосунки налагодились, і ніби все в нормі. Але… нам ніяк не вдається забути образу та пробачити.

Як навчитися пробачати

Як пробачити раз і назавжди? На жаль, єдиного рецепту немає. Проте можна спробувати, почавши з особистої мотивації. Необхідно усвідомити, що образа та біль нас тільки обтяжують. Погані спогади – своєрідний магніт для всіх «непрощених» образ. Із ними навряд чи можна бути по-справжньому щасливим. Саме розуміння цього – важливий крок, щоб навчитися позбуватися негативних спогадів та пробачати зло.

Насправді, щоб пробачити, потрібно цього захотіти. Скільки разів ми чули, що всі люди зустрічаються нам у житті невипадково – щоб чогось нас навчити? Подякуйте кривднику за урок, пробачте та йдіть далі з вільним серцем.

Якщо ж ця порада не принесла полегшення, можна спробувати декілька технік на основі медитації. Найпростіша з них відома всім: уявіть будь-яке місце, де ви почувалися щасливим. Це може бути хатка бабусі в селі, морське узбережжя або галявина в лісі. Головне – розслабитися та відчувати безпеку. Необхідно уявити, як у цьому спокійному місці ви зустрічаєте свого кривдника. Деякі психологи радять уявляти його дитиною. Ви бачите біль в очах свого кривдника і достеменно знаєте, що він шкодує, що вчинив із вами негарно. Він вибачається перед вами. Але увага! Це все необхідно сформлюувати у своїй уяві, навіть якщо в реальному житті ніхто ні про що не шкодує. Завершенням такої вправи обов’язково має бути ваш висновок: Так, ти мене образив, ти зробив… Я тебе за це пробачаю.

Якщо у вас є нестримне бажання сказати кривднику все, що ви про нього думаєте, – такий потяг не можна придушувати, як і негативні емоції. Усьому цьому потрібен вихід. Буває, немає можливості поговорити безпосередньо з кривдником або ви не можете поділитися проблемою з кимось із близьких. У такому разі психологи радять поговорити подумки. Уявіть те саме місце, того самого «маленького» кривдника та викажіть йому все, що наболіло. Альтернативою може бути похід до лісу. Там можна і покричати, і попрощатися з образами раз і назавжди.

Як би там не було, а такі уявні бесіди майже сповна можуть замінити реальні. Можливо, полегшення настане не одразу. Та коли всі негативні емоції вийдуть назовні, ви будете готові пробачити образу.

Існує й інший спосіб дати вихід негативу. Тут ми вже не уявляємо лісу чи моря, а безпосередньо пишемо листа кривднику. Це може бути один лист чи декілька. Пишемо про те, що тривожить нас; про біль, страждання, переживання. При цьому можна вживати лайливі слова. Пам’ятайте: щоб заспокоїтися всередині, важливо позбутися негативних емоцій, а цьому інколи сприяє агресія. Проте наприкінці листа ваш тон має бути менш емоційним: про все погане ви сказали, ваш кривдник кається, і ви зі спокійним серцем можете його пробачити.

Потрібно усвідомити: образа гальмує ваш особистісний розвиток. Якщо вам не допомагає ані мотивація, ані запропоновані методи, є ще один спосіб. Полягає він у тому, аби просто не згадувати образ, не підживлювати негативних спогадів енергією. Якщо контролювати свої думки і не давати зайвому проникати у свідомість, минуле не зможе вас тривожити і впливати на ваше життя.

Пам’ятайте: що ми відчуваємо – залежить тільки від нас. І тільки від нас залежить, що ми оберемо: бути щасливим, пробачивши і забувши зло, чи вічно мучитися від болю образи.

Психолог Ірина Криворучко говорить:

– Треба забувати погане, щоб рухатися далі, продовжувати жити, будувати стосунки, знаходити нових друзів. Якщо зациклюватися на поганому, люди це відчують, і ви будете для них закритими. Це їх відштовхне. Що довше ви перебуватимете в депресії, то важче буде з неї вийти.

Один із способів пробачити кривдників – розуміння причин їх учинків.

Взагалі, кривдникам варто поспівчувати, адже погано вчинили вони, а не ви. Щоб забути погане і пробачити, я раджу згадати про те, що у вас є хорошого, чого ви досягли; згадати про ваші великі і малі перемоги. Тоді чиїсь образи здадуться незначними. Наприклад, можна думати про свою сім’ю, про маму, про «свій» світ, за межами якого все поверхово й не так важливо. А якщо ці кривди не важливі – варто їх забути, пробачити і відпустити.

Тетяна Навроцька