Як створювали героїв американських коміксів

Персонажі американських коміксів дедалі частіше стають героями фільмів і з часом тільки набирають популярності. Наділені суперсилою, вони завжди з’являються нізвідки. Кому ж ми насправді завдячуємо їхній появі?


Образ героя, який рятує світ, з’явився задовго до появи коміксів. Ще у 1903 році у п’єсі «Пурпуровий першоцвіт» англійський денді, який протистояв Французькій революції, звільняв полонених та допомагав втекти аристократам.

Зараз можна перерахувати багато супергероїв. За версією незалежного інтернет-порталу IGN (Imagine Games Network) список 20 найкращих очолюють Супермен, Бетмен та Людина-павук. Час відкрити таємницю їхньої появи.

Супермен

Перші комікси про Супермена створили письменник Джеррі Сігел і художник Джо Шустер. Вони познайомилися ще у школі, обоє шаленіли від коміксів та наукової фантастики. Проте їхнє життя було нелегким. Джеррі у 18 років втратив батька (той помер від серцевого нападу під час навали злочинців). Існує думка, що письменник вигадав образ  Супермена, аби звільнитися від душевного болю. Джо був змушений малювати свої перші ілюстрації на шпалерах, оскільки народився у бідній сім’ї емігрантів.

Лисий злодій-телепат з маніакальними нахилами, який хоче підкорити  весь світ. Саме таким був супергерой в історії під назвою «Влада Супермена». Вперше її опублікували в аматорському виданні «Наукова фантастика» у 1933 році. Новоствореного негідника публіка холоднокровно проігнорувала. Однак Сігел з Шустером знали, що це тільки початок довгої історії про останього сина Криптона.

Спекотної літньої ночі 1934 ріку Сігал побачив у «видінні» майбутній образ Супермена. Так виникло нове амплуа — рятівника, який бореться за правду, справедливість та Америку.

Пошуки газетних видавців тривали 4 роки. Після невдач Сігал навіть думав про зміну художника, але продовжив працювати із Шустером. Аж раптом  піонер у створенні коміксів Гейнс знайомить відомого видавця з доробками Сігала і Шустера. Тоді їм довелося втретє змінити Супермена: наділити фізичними здібностями замість телепатичних. Так Супермен став схожим на Геркулеса. Тоді ж з’явився і всім відомий червоно-синій костюм із літерою «S» на грудях, плащем та трусами поверх штанів. Останню фішку запозичили у циркових силачів, і надалі цю деталь використовували у вбраннях інших супергероїв.

1938 року історія про Супермена з’являється у першому випуску видання «Комікси вперед». Супермен швидко завойовує Америку і вже через рік має власний комікс. Його популярність вражає навіть сьогодні. За даними опитувань Біблійного товариства Великобританії, опублікованими у газеті The Mirror, 27% людей стверджували, що історія Супермена взята із Біблії. А деякі журналісти проводять паралелі з Ісусом Христом: його теж послали врятувати Землю.

Бетмен

«Не Суперменом єдиним задовольняти публіку», — вирішило те ж видавництво коміксів і почало працювати над створенням нового героя. Про це краєм вуха почув молодий художник Боб Кейн, який саме шукав роботу. Озброївшись образами Супермена, Зорро та кажана, він поринув у творчий політ. Так з’явився Бетмен.

Пародія на Супермена опинилася у руках письменника Біла Фінгера.  Замість критики, він запропонував художнику вдосконалити образ: все обличчя закрити маскою,  крила замінити плащем, одягнути рукавиці, а костюм зробити темно-сірим. На цьому письменник не зупинився. Він вигадав для Бетмена ім’я і прізвище — Брюс Вейн.

Брюсом його назвали на честь шотландського монарха Роберта І Брюса, який захищав пригноблених, боровся за справедливість та був дуже популярний серед жінок. Бетмен успадкував навіть форму його підборіддя та суворий погляд. Прізвище ж «лицареві ночі» дісталося від генерала Війни за незалежність США Ентоні «шаленого» Вейна.

Дебютував темний захисник у травні 1939 року на сторінках видання «Детективні комікси». Хоча ім’я, зовнішність, сюжети вигадав письменник Фінгер, авторство офіційно належить художникові Кейну. Він уклав вигідний 20-річний контракт з видавництвом. І, знаючи про свій посередній талант у малюванні,  десятиліттями використовував працю інших художників.

Із часом образ Бетмена удосконалився. У нього з’являлися гаджети-помічники. Саму історію «темного лицаря» пишуть і досі.

Людина-павук

У 1960-х роках комікси стають популярними серед підлітків. Публіка із захватом сприйняла Фантастичну четвірку видавництва Marvel Comics. За таких сприятливих умов редактор та сценарист видавництва Стен Лі вирішив створити нового супергероя-підлітка. За його словами, джерелом натхнення слугував персонаж дешевого масового журналу на ймення Павук, який, хоч і не був крутим перцем, але теж боровся зі злочинністю. Проте головним поштовхом до написання була… звичайнісінька муха, яка мирно перебирала лапками на стіні. Як потім стверджував Стен, він так часто розповідав цю історію, що вже і сам не знає, чи це було насправді.

Наступним кроком було обговорення потенційного супергероя з головним редактором видавництва. Незважаючи на його сумніви,  Стен Лі таки отримав дозвіл випробувати павучка у випуску коміксів «Дивовижна фантазія».

Отримавши довгоочікуваний дозвіл, Стен звернувся до іншого творця коміксів — Джека Кірбі. Виявилося, що той ще за 10 років до Людини-павука створив Срібного павука, котрого пропонував одній із компаній. Тому Кірбі й вирішив привласнити всю славу собі та ще одному своєму колезі. Однак історики коміксів спростували цю думку: мовляв, Джек запропонував ідею, а Стен її розвинув.

До моменту виникнення конфлікту у 80-х роках, ці двоє працювали над супергероєм разом. Спочатку персонаж мав бути простим худорлявим юнаком із суперздібностями. Але у варіанті Кірбі він був таким собі американським Аполоном, що стріляє павутиною.

Художником проекту був Дітко. На його плечі лягло завдання створити костюм Людини-павука. Звісно, виникла купа дизайнерських проблем: відсутність взуття, щоб лазити по стінах, прихований механізм запуску павутини тощо. Крім того, художник повністю приховав обличчя юнака. Після довгих творчих пошуків з’явилися усім відоме вбрання та емблема.

Дуже скоро творці диво-підлітка зрозуміли: це найуспішніший герой Marvel Comics. Диво-павучкові вдалося закохати у себе тисячі прихильників.

Нині герої популярні не лише у коміксах. Їхні образи дуже часто використовують веб-дизайнери. Власним досвідом ділиться фрілансер Леся Козуб:

«Персонажі коміксів були хіба що образами-стереотипами. У дизайні це дуже корисно. Хочеш зробити ілюстрацію успішного бізнесмена — малюй Супермена, потрібне зображення сучасної жінки — ось тобі Супержінка з дитиною на руках. Замовлення власне стосовно коміксів мені ніколи не траплялись, бо надто вузька сфера. Але самі образи наскільки популярні, що за допомогою їх візуалізації можна легко викликати у споживача певну емоцію. Людина могла ніколи й не відкривати оригінального коміксу, не переглядати фільмів за їх сценарієм, але вони точно бачили самі образи персонажів. Цим і користуємося».

Катерина Шевченко