Як відпустити дитину в табір?

Дитячий табір – серйозне випробовування. І не стільки для малечі, скільки для самих батьків. «Що, якщо з ним там щось станеться? Що, як його ображатимуть?» Як підготувати дитину до табору і – головне – підготуватися самим?


Традиційні та спеціалізовані, спортивні, музичні, мовні, розвиваючі, православні, з «гламуром» і рукоділлям, дискотеками і походами – варіантів і пропозицій на ринку дитячого відпочинку зараз безліч. І ось, коли усвідомлений вибір зроблено, путівка куплена, сумка дитині зібрана і назад дороги немає, батьки з побоюванням думають: що буде далі?

Здати? Віддати? Відправити?

З цікавості створюю у соціальній мережі невеличке опитування з можливістю коментування свого вибору. Ставлю питання: Навіщо батьки відправляють своїх дітей у табір і яких результатів чекають? Примітними виявилися дієслова, які вживали батьки: ми «здали», «відправили», «визначили», «закинули» і навіть «мотаємо срок» у таборі. А серед причин, навіть при виборі спеціалізованого освітнього табору, переважають зміна обстановки, розвиток комунікабельності та відповідальності. Тобто табір розглядають не тільки як розвагу і відпочинок, але і як таке собі тренування, спрямоване на зміцнення навичок спілкування.

Ставлення до дитячого табору доволі різноманітне. Згадую розмову моєї мами та її подруги. Остання щороку відправляє свою дитину в новий табір, щоб син знову і знову проходив процедуру знайомства як з місцевістю, так і з дітьми, спілкувався в новій компанії. Адже Славко, відмінник і майже чемпіон з боротьби, повинен бути справжнім чоловіком і звикати до труднощів!

За великим рахунком, батьки, відправляючи дитину в табір, бажають вирішити власні проблеми: будь то банальні канікули для себе коханих або заповнення прогалин у дитячому вихованні та освіті. Деякі очікування батьків від такого «літнього десантування» дійсно виправдані. У таборі діти таки вчаться бути самостійними. Мого Дениса перекували за три дні, – сміється мамина знайома, син якої за три хвилини примудрявся влаштувати повний безлад у кімнаті. Вожата все продумала: спочатку зробила зауваження, далі  догану з необразливим «штрафом», а потім призначила хлопчину відповідальним за порядком у кімнаті. Але психологи застерігають: комунікабельності, лідерства та інших настільки важливих якостей за табірну зміну надбати неможливо.

Коментар від дитячого психолога Павла Кіртака:

У стресовій ситуації, в нових умовах існуючі комплекси можуть лише посилитися. Адже дитина – хоч молодший школяр, хоч підліток – повинна «прожити» соціальний сценарій щонайменше цілого року: впровадитися, налагодити контакт, взаємодіяти, розслабитися, отримати задоволення і залишити колектив.

Батькам потрібно бути готовими до «багажу» іншого роду. Літній табір – каталізатор абсолютно всіх процесів, і якщо дитина, спрагла до спілкування, нарешті «відірветься» в колективі, то морально готовий закурити підліток також скористається новими можливостями. І табір сам по собі не так вже винен: чадо все одно б знайшло свою сигарету.

Звичайно, вожаті будуть працювати з усіма дітьми: давати завдання, залучати мовчуна в колективні заходи, непомітно ставити не надто спортивного хлопця на другорядні ролі в іграх і кожному виписувати грамоту за успіхи в якійсь діяльності. Так чинять у нормальних таборах із професійними педагогами. Однак головні психологічні завдання слід вирішувати батькам і дітям протягом року: від відвідування саме тих секцій, де плавно і в спокійній обстановці розвиваються необхідні в житті якості – і до консультацій із психологами. І вже якщо відправляти дитину в літній табір – то враховувати вже наявні її «сильні сторони», звертаючи увагу вожатого саме на них.

Що б не сталося – ми поряд!

Майже всі батьки дітей, з якими я розмовляла, мають намір забрати дитину з табору, якщо щось піде не так. Адже всіх ситуацій не передбачиш! Часто діти просять забрати їх додому через невиправдані очікування. Замість гламурних дискотек – походи не надто привабливими місцями, замість активних розваг – нудьга. Або з дружбою не склалося: вже втретє жартівники виливають воду на ліжко і мастять наволочку пастою. Якщо що – ми тебе відразу ж заберемо, – з такими словами батьки відправляють дітей у табір. І деякі юні маніпулятори користуються владою над дорослими. Головне – добре знати свою дитину і відрізнити справжні сигнали тривоги від невинного акторства.

Перший тиждень у таборі – це завжди період адаптації, і завдання батьків – створити відчуття безпеки: ми доступні, будемо відвідувати, нам можна зателефонувати будь-якої миті. Колектив, у який потрапляють діти, – суспільство в мініатюрі, із цілком дорослими правилами і тенденціями. Діти переносять туди ті ж «рольові ігри», до яких звикли у звичайному житті, а вихователі це враховують і по-доброму використовують.

Звичайно, не можна виключати і інших ситуацій. Наприклад, як розповідає одна мама на жіночому форумі, її син постійно безповоротно «позичав» гроші старшим дітям, вважаючи, що це нормально. Тому необхідно морально підготувати дитину до нового розпорядку, специфіки, до того, «що таке добре і що таке погано», заздалегідь – ще до від’їзду в табір. Попереджаючи і інформуючи, потрібно все-таки налаштовувати дитину на хороше. Намагайтеся чітко вловити межу між дитячим «сумую за батьками, домом, інтернетом» і «не виношу цієї табірної тортури» – і тільки тоді вирішуйте, чи треба забирати чадо в терміновому порядку.

Я згадую свій дитячий табір, коли під час батьківських зборів батькам та дітям видали листочок з розпорядком дня і графіком відвідувань. Серед усього в ньому значилося:

  • 8.30 – бажаємо батькам доброго ранку;
  • 20.00 – розповідаємо батькам про найцікавіші події дня.

Не заборонялося користуватися мобільним і в інший час, але діти, як правило, дзвонили батькам за розкладом.

І шапку не забудь!

Деякі батьківські страхи і побоювання обґрунтовані, але от ступінь, у який вони зводяться, може бути занадто великим. Накручуючи себе, дорослі передають напруженість дитині. Один тато, відправляючи вразливого хлопчика в скаутський табір у Карпати, надто емоційно застерігав сина про можливі небезпеки. Кліщі, опіки від багаття, вивих, перелом, відкрита рана – чоловік повинен чітко знати, як діяти! І син вирішив, що їде в моторошне місце, де обов’язково чекають складні випробування.

В дитину треба вірити! Змиріться зі своєю другорядною роллю – адже для цього ви, власне, і віддавали чадо до табору! І не сумнівайтеся в тому, що дитина вас, як і раніше, любить-обожнює і сумує, навіть якщо бурчить: Так, мам… Та все нормально, па! Просто вона тільки пробує себе в незалежній від вас ролі. У таборі він уже не матусин синок, а самостійна бойова одиниця! І не встигло чадо скуштувати плодів своїх завоювань, як з’являються батьки і зводять усе нанівець. Крутого хлопця, що приймає рішення в Зірниці, знову перетворюють на маленьку дитину. Синуля, йди я тебе поцілую! Чому майка навиворіт? Миєш вуха вранці?

А якщо ви приїхали без попередження у не відведений для цього час? Дитина не може відмовити своїм батькам, чим і пояснюється її похмурий вигляд і короткі відповіді. Поважайте свого героя. Домовтеся про час дзвінків, візьміть номери телефонів не тільки вожатих, але й нових друзів вашої дитини, обговоріть дні-години своїх візитів – і тоді вам дійсно будуть раді.

Анна Кирсенко