Їжа майбутнього

Населення Землі невпинно зростає, а ресурси планети все більше вичерпуються. Вчені всього світу намагаються уникнути глобальної продовольчої кризи, створюючи їжу майбутнього. М’ясо з пробірки, страви з комах, ГМО, водорості, їжа з 3D-принтера — що врятує людство від голоду? І чи позначиться це на здоров’ї наших нащадків?


Білок із комах

Білок, або протеїн, — це своєрідний «будівельний матеріал» для м’язів і тканин організму. У протеїнах містяться незамінні амінокислоти, необхідні для повноцінного розвитку й функціонування організму. Вживати білкову їжу особливо важливо спортсменам, молоді, вагітним.

Та здорожчання цін на м’ясну продукцію не припиняється. Вирощувати свиней, велику чи малу худобу, птицю дорого. Недарма уряд Нідерландів виділяє величезні кошти на дослідження щодо впровадження комах у повсякденний раціон голландців. Так, ви все правильно прочитали. Саме комах. Проте, це досить важко. Європейці й американці досить вибагливі до їжі, яку споживають.

А от жителі Південно-Східної Азії та Африки, а це немало-небагато, більше двох мільярдів людей, регулярно вживають у їжу комах. Ці люди живуть у значно гірших умовах й не сильно замислюються над естетизмом їжі, яку споживають. На перший план виходять поживність та економічність. Це досить виправданий підхід. Вчені дослідили, що відсоток білків та жирів у цвіркунах, наприклад, такий, як у яловичині. Такі комахи можуть стати повноцінним замінником м’яса. До того ж, на кожного жителя планети припадає біля 40 тонн комах. Це їжа, яка знаходиться скрізь, але її не використовують зі зрозумілих причин.

Отже, страви з комах — це поживно, корисно й дешево. Єдина перешкода — смак та зовнішній вигляд. Вчений з Вагенінгензького університету в Нідерландах Арнольд ван Гейс вважає, що з часом люди звикнуть до вигляду комах як потенційної їжі, а поки можна приховувати їх форму. Наприклад, перемелювати у своєрідне «жукоборошно», додавати його до звичайного борошна та готувати з нього хлібопекарські вироби.

М’ясо з пробірки

Більшість футурологів* пророкують збільшення кількості населення до дев’яти мільярдів до 2050-го року. Якщо хоч якось зважати на екологію, яка вже зараз потерпає, то очевидно, що потрібно шукати менш ресурсоємні способи добування протеїнових продуктів, як рослинного, так і тваринного походження. Крім вищезгаданої «комашиної альтернативи», вчені пропонують штучні замінники.

Наприклад, команда дослідників з голландського університету Маастрихта, на чолі з професором Марком Простом «виростили» фарш для котлети зі стовбурових клітин, які зберігаються у м’язових тканинах дорослих тварин.

Проте, таке «м’ясо» дещо поступається натуральному за соковитістю та має незвично м’яку структуру (через повну відсутність сухожиль та жиру). Крім того, неналагоджене виробництво вимагає значного фінансування. Та й невідомо, чи здатний цей синтетичний продукт повноцінно замінити природній без втрати поживної цінності й користі для людського організму.

Варто визнати, що технологія існує й розвивається. Вчені-оптимісти пророкують, що вже через років 25 «м’ясо з пробірки» буде лежати на полицях крамниць поряд із натуральним відповідником.

ГМО

Слідкувати за своїм раціоном — один із найпопулярніших трендів сучасності. Документальні фільми або коротенькі сюжети в новинах застерігають від уживання неякісних продуктів та окремих складників, детально описуючи можливі наслідки. Нерідко можна зустріти покупця, який мружиться біля полички з товарами, намагаючись прочитати склад продукту. Мало хто не знає, що Е250 — це нітрит натрію, який додають у ковбасні вироби, хоча при нагріванні він виділяє канцерогени. Е338 (ортофосфатна кислота) руйнує зубну емаль, а Е621 (глутамат натрію) та Е622 (глутамат калію), які підсилюють смак, також краще не вживати.

Чого дійсно бояться пересічні споживачі, так це ГМО. Швидше за все, це викликано модою серед «турботливих» виробників: скрізь, де треба й не треба, писати «без ГМО». Шкідливі ГМО чи ні — невідомо, але, про всяк випадок, покупець, ймовірніше, обере кетчуп з великою наліпкою «без ГМО», ніж без неї. «І правильно зробить», — скажуть вчені-противники трансгенних рослин*. Вчені світу розділились на два табори. Одні стверджують, що ГМО врятує світ у майбутньому від голоду, адже генно-модифіковані рослини стійкіші до вірусів, комах-шкідників, несприятливих умов. Інші проводять дослідження, вивчають статистику, щоб довести небезпеку від такої їжі. Головний ризик — алергії. Так, у найбільшій країні-прихильниці трансгенних продуктів, США, де ГМО — скрізь і всюди, від алергій страждає близько 70 % населення. Для порівняння, у Швеції, де ГМО заборонені, кількість алергіків — 7 %.

Проте, починаючи з 1996 р. вирощування генетично-модифікованих рослин перетворилось на бізнес. Це означає, що призупинити збільшення кількості площ під ГМО буде вкрай важко, що вже говорити про зменшення або зупинку їх вирощування. Країни-лідери в цій галузі — США, Бразилія, Індія, Аргентина, Канада, Китай.

Для порівняння, площі під вирощування таких рослин зросли з 2,6 млн га у 1996 р. до 1 млрд га у 2010 р. Як би там не було, а ГМО — це їжа майбутнього. Стане це нашим порятунком чи трагедією, наразі не може сказати ніхто.

Дари моря

Ми звикли вважати, що регулярне вживання овочів та фруктів — це невід’ємна складова здоров’я. Проте, ресурси планети вичерпні й не виключено, що через декілька десятків поколінь люди не матимуть можливості вирощувати рослини у звичних масштабах. Ціна на рослинність зросте, й більшості населення планети доведеться шукати замінники.

Насправді, така проблема вже актуальна у деяких країнах. Наприклад, в Японії, де один персик влітку коштує приблизно 3 долари. Пересічним японцям не по кишені модний європейський «здоровий спосіб життя», обов’язковою складовою якого є часте вживання рослинної клітковини. Саме тому вегетаріанство в Японії — рідкість і зустрічається лише серед іноземців. Якщо сказати японцю, що ти не їси м’яса, то, швидше за все, він дуже здивується і припустить, що це через релігію, а не з будь-якої іншої причини. Полички супермаркетів Країни Вранішнього Сонця заповнені найрізноманітнішими соєвими продуктами (соєві йогурти, пудинги, боби, молоко, тофу) та водоростями.

Переваги водоростей очевидні, адже вони ростуть у солоних водах морів та океанів. Не варто забувати, що частка прісної води планети не перевищує 3% (90% з яких зосереджено в льодах Антарктиди), а суша займає лише 29% поверхні Землі. Цього має вистачити на 7 млрд постійно зростаючого населення планети.

Надрукуй собі обід

Технологія 3D-друку унікальна, універсальна і неймовірно точна. Вона може здійснюватись різними способами та за допомогою різних матеріалів на основі принципу пошарового вирощування твердого матеріалу. Можливості використання технології є найрізноманітнішими. Це їжа, автомобільні запчастини, взуття, протези, людські органи тощо.

У 2011 р. британські вчені з Екзетерського університету представили принтер, який друкує шоколад. Вже через рік такий принтер продавали за майже 4,5 тис. доларів. Сьогодні 3D-принтер можна купити з доставкою до дому від 700 доларів. Зрозуміло, що з часом такі прилади ставатимуть досконалішими та все більш доступними. Отже, не за горами час, коли майже в кожному домі стоятиме таке 3D-чудо, яке друкуватиме нам їжу.

Це вже занадто…

В Японії вчені пішли далі. Вчений Міцуюкі Ікеда з лабораторії Окаяма примудрився синтезувати м’ясо з каналізаційних нечистот Токіо. Дослідивши відстійний осад у каналізації, він виявив там мікроорганізми, які виділяють протеїни з людських нечистот. Потім японець виділив з них білки, приправив барвниками та підсилювачами смаку і вуаля! «Shit Burger» з 60% білків та 35% вуглеводів, готовий!

Проте, більшість людей скаже, що, це вже занадто! І я з ними погоджуся.

Футурологи* – вчені, які займаються прогнозуванням майбутнього.

Трансгенні рослини* – рослини, які містять у сукупності спадкових генів гени інших організмів.

Анастасія Цалко