«Загублена»: фестиваль майстерності Фінчера

Кінокомпанія «Двадцяте Століття Фокс» довірила знімати резонансну стрічку «Загублена» знаному режисерові Девіду Фінчеру. Аудиторія затамувала подих в очікуванні свіжої порції фірмової страви «від шефа». У результаті ми отримали соціальну драму, приправлену гострою сатирою на сучасність.


Критика

Справжній ажіотаж розгорнувся довкола картини одразу ж після прем’єри — всі кінокритики як один визнавали геніальність чергової роботи голлівудського метра. Касові збори, які вчетверо перевищили загальний бюджет фільму, стали показником масового визнання «Загубленої». Звісно, перевершити свою знану роботу «Соціальна мережа», яка не отримала жодної негативної рецензії, Фінчеру не вдалося, проте висококласного інтелектуального діалогу з глядачем він усе ж таки досяг. Однак зростання популярності кінорежисера та його робіт цілком зрозуміле: його фільми ретранслюють сучасні тенденції суспільства.

Сюжет

Цього разу режисер вибудовує складну драму в стосунках молодої сімейної пари на тлі недосконалості системи. Що глибше глядач поринає в історію складних стосунків між головними героями, Ніком (Бен Аффлек) та Емі (Розамунд Пайк), то більше він переконується, у якому безглуздому та фальшивому світі ми живемо. Невипадковим є і те, що Нік і Емі — тимчасово безробітні журналісти як образи представників медіа. Медіа, що контролюють суспільство. Не менш вдалим зображено і саме суспільство, що Кадр із фільму «Загублена»прагне бути обдуреним. Апофеоз абсурду припадає на розв’язку: з усіх можливих фіналів стрічка завершується саркастичним і відвертим знущанням.

Сюжет фільму, принаймні першої його частини, розгортається навколо зникнення Емі в п’яту річницю весілля. Її відсутність помічає Нік, який одразу ж викликає копів. Та під час розслідування дедалі більше доказів указують на те, що Нік є вбивцею власної дружини. Тим не менш, Фінчер використовує прийом, який давно став його фірмовим, — ефект несподіванки. Історія побудована на твістах, що вивертають сюжетну лінію. Глядач, який перебуває в постійному пошуку правильної відповіді, дедалі глибше занурюється в характери героїв, які трансформуються та набувають нових відтінків. Переживаючи другосортну детективну історію з передбачуваним фіналом, глядач поринає в дикий, зведений до абсурду трилер. Фінальним акордом стрічки є сатира, яку приховано під маскою соціальної драми.

Адаптація книги

Над сценарієм, що є адаптацією однойменної книги, працювала сама авторка «Загубленої», Гілліан Флінн. Фінчер продовжує Кадр із фільму «Загублена»тенденцію екранізацій світових бестселерів: це вже п’ята книга, яку режисер переніс на великий екран. Девід ніколи не пише власні сценарії, проте бере активну участь у їхньому створенні. Цього разу основним завданням сценариста та режисера було відтворити антагонізм головних героїв на екрані. Необхідно було дати глядачеві можливість відчувати та розуміти обох героїв, знати, про що вони думають. Тому для Емі дзеркалом її думок став щоденник. Природу ж думок Ніка глядач мав відшукати лише завдяки акторській грі Бена Аффлека.

Акторська гра

Фінчер, який колись відкрив світові Бреда Пітта як драматичного актора, продовжив традицію, показавши Аффлека в абсолютно новому світлі. Перед Беном постало завдання зобразити простого хлопця, який прагне подобатись кожному. Його усмішка є важливим елементом історії, як влучна характеристика образу Ніка.

Ще одним відкриттям стрічки стала Розамунд Пайк, яка нарешті отримала можливість виступити в незвичній для себе ролі та проявити неабиякий талант. Емі є типовим для Девіда антигероєм. Йому завжди були цікаві складні особистості, вони привертали увагу митця. Цього разу його зацікавив характер головної героїні, те, як вона організовано створила хаос. За привабливою зовнішністю крилась справжня драма сучасності. Актриса блискуче зіграла роль «сусідської дівчини», яка подобається кожному, при цьому Кадр із фільму «Загублена»залишивши на поверхні єдиний погляд як вузьку стежку до власного божевілля.

Технічний бік

За весь знімальний період «Загубленої», що тривав близько ста днів, було відзнято до 500 годин матеріалу. Фінчер продовжує працювати у звичній для нього манері прискіпливого перфекціонізму, знімаючи одну сцену дубль за дублем. Через виснажливий графік зйомок і нескінченну кількість дублів актор позбувається образу, вигаданого та створеного перед дзеркалом, і починає працювати в команді з режисером, відтворюючи справжні емоції. «Зодіак», до прикладу, знімали по 14 годин на день, а для того, щоб зняти першу сцену «Соціальної мережі» знадобилося 99 дублів.

З технічної точки зору фільм є досконалим. Завдяки своєму таланту та майстерності Девід Фінчер знімає унікальне кіно. «Загублена» — це четверта спільна робота з оператором Джеффом Кроненветом. Фірмова «фінчерівська» манера передачі реальності побудована на деталях: від світлофільтрів та плавних рухів камери, до маленьких підказок, якими сповнений світ, що оточує героїв. Він не залишає жодної зайвої секунди, кожен кадр і деталь мають значення. Фільм починається та завершується холодним і моторошно-привабливим поглядом Емі, що надає певного символізму та гостроти картині. Фінчер приділяє увагу кожній дрібниці, тому, щоразу передивляючись його фільми, можна знаходити щось нове.

Кадр із фільму «Загублена»Музичний супровід

Характерною рисою останніх робіт кінорежисера є музичний супровід. Композиторами стрічки стали Трент Резнор та Аттікус Росс, які раніше вже працювали з Девідом у таких проектах, як «Соціальна мережа» та «Дівчина з тату дракона». Гуру електронної музики створили динамічний саундтрек із широким діапазоном емоційного навантаження: музика у фільмі створює спокійну та розслаблюючу атмосферу, яка в наступну секунду може змінитись різкою, метушливою, дещо моторошною мелодією. Прийоми на кшталт звуків серцебиття занурюють глядача в стан нервового очікування.

Попередня співпраця з режисером принесла композиторам «Оскар» і «Золотий глобус» за саундтрек до стрічки «Соціальна мережа», та номінацію на «Золотий глобус» за «Дівчину з тату дракона». З чого можна робити висновки, що Девіду вдалося підібрати оригінальне звучання для своїх стрічок та закріпити співпрацю з музикантами.

Девід Фінчер як режисер-психолог, який здатен вибудовувати складну драму, в «Загубленій» створює її поетапно. Він чудово розуміє людей і природу їхніх вчинків, тому, розкриваючи кожного з персонажів, режисер поступово виявляє недоліки суспільства, чи то байдужість і лицемірство, чи то справжню трагедію інституту шлюбу. Жартома режисер сказав, що хотів створити кіно для побачень, Кадр із фільму «Загублена»яке призведе до 15 мільйонів розлучень. «Загублена» балансує між такими жанрами, як психологічний трилер і соціальна драма, та врешті створює справжній резонанс і поповнює лави знакових та суспільно-значущих фільмів митця.

Олександр Пігуль, кінокритик:

«Загублена» — це дійсно шедевр Фінчера. Досить нетипова для режисера картина, проте і її, таку досить примітивну драму за сюжетом, він зміг перетворити на трилер із неабиякою інтригою. Фірмові твісти, відточені кадри й плани, талановита гра акторів, кольори, музика. Власне, абсолютно нову якість Девід не демонструє, але доводить глядачеві, що продовжує тримати свою високу планку. Не дивно, що «Двадцяте Століття Фокс» вчергове довірили йому свою стрічку. Думаю, що гостра соціальність сюжету (тут і вічна проблема шлюбу, і актуальне питання впливу медіа та викривлення реальності через телеекран) не залишить байдужими глядачів».

Тамара Істоміна