Жити, як Робінзон Крузо, або Хто такі сурвівалісти

«Одного разу це станеться, але я буду виживати» – це девіз сурвівалістів – людей, для яких постапокаліптичні фільми не здаються такою вже далекою фантастикою.


Коли і навіщо?

Сурвіваліст – це дослівний переклад з англійського «survivalist».  А якщо точніше, то це люди, які готуються пережити можливі кризи, техногенні та природні катастрофи. Зародився цей рух в США і зараз має характер неформального товариства. Хоча щодо зародження варто посперечатися. Адже в різні епохи були люди, які намагалися передбачити своє життя в можливу кризу. Тоді це можна вважати прасурвівалізмом? Точної відповіді на це запитання немає. Та і самі учасники цього руху щодо періодизації свого хобі не переймаються, більшу увагу приділяючи підготовці до катастроф. 

Логічно постає запитання: чому взагалі знайшлися люди, які замість суботньої гри, наприклад, у футбол освоюють 10 способів виживання в лісі? Першим аспектом є інстинкт самозбереження, а другим, як результат, інформаційний тиск. Щодня ми бачимо, чуємо, читаємо про велику кількість катастроф, аварій, природних лих. Людина починає турбуватися і про своє майбутнє. Один зі способів захистити себе – навчитися виживати за можливих катастроф.

Типовий виживальник

Перше правило сурвіваліста – мати наплічник «важливо необхідного»: документи, запас їжі, перші необхідні речі. Загалом складається, спираючись на рекомендації МНС.  Поступово список «необхідного» поповнюється. Сам життєвий досвід допомагає ставати людям обачнішими. Наприклад, звичайне вимкнення світла може навести на думку, що треба мати бензиновий генератор чи портативну газову плиту з міні-балоном.

До того ж, сурвівалістом бути навіть дуже вигідно. Якщо після роботи до магазину йти не зовсім хочеться, то в такої людини завжди знайдуться консерви  чи інші напівфабрикати. Їжа – один із аспектів, за яким можна вирахувати сурвіваліста.

 У людини, яка має таке хобі, завжди є запас одягу на випадок екстремальних ситуацій. Часто такий одяг стає у нагоді під час робіт у саду або виїздів на природу.

Транспорт сурвівалісти теж обрають надійний. Частіше за все це позашляховики. Такий вибір зумовлений практичністю: автомобіль має бути надійним не лише у місті. Популярними серед виживальників є «Ниви» та «ВАЗи».

Ігри виживальників

Сурвівалісти тренуються по-різному: залежно від місця проживання та цілей. Ті, хто хочуть зменшити економічну залежність, переїжджають до сіл, а ті, хто ще не готовий до кардинальних змін, практикують такі собі подорожі у якості безхатьків. Людина визначає точки А та В й намагається подолати весь шлях без грошей.

Інший варіант:  група виживальників спеціально їде до лісу, подалі від цивілізації і намагається вижити в таких умовах. Для таких походів обирають  старі занедбані будинки на краю села або ліс з можливістю вирити копанку.

Історія з життя

Одним із найвідоміших виживальників можна вважати Віктора Сергієнка. Його також знають під прізвиськом Кошастий. Метод Кошастого – це засновані на власному досвіді рекомендації щодо зміни способу життя для окремої людини на початку кризи. Вони необхідні для зниження вірогідності загибелі шляхом переїзду в сільську місцевість і створення автономного господарства.

Віктор Сергієнко на власному прикладі доводить дієвість свого методу. Ще в далекому 2002 році чоловік задумався про можливість переїзду, хоча сам народився у Києві  і працював програмістом. У 2004 році він остаточно звільняється з роботи і переїжджає до села Ковалин Переяслав – Хмельницького району.

Своє рішення Сергієнко пояснює у доктрині, де зазначає, що скоро міське життя закінчиться, незалежно від того, хочемо ми того чи ні. А якщо міське життя закінчиться при тому, що ми цього не хочемо, то нам буде дуже неприємно. Сурвіваліст пише, що завчасно передбачити кризу неможливо, тому що ситуація перед нею виглядає досить непогано.  У доктрині зазначено, що буде краще, коли ми самі прийдемо до кризи плавно, а не різко і катастрофічно. З початком кризи Кошастий радить не жалкувати про зручне міське життя, а жити сьогоднішнім днем і думати про долю дітей. Також доктрина закликає позбутися міської квартири, коли ще за неї можна отримати якісь кошти, які можна витратити на побудову нового дому. Під час кризи в міській квартирі немає сенсу.

Далі автор пише, що виїжджати треба лише за власним бажанням, але застерігає: один рік роздумів і вагань може цілком стати фатальним. Тому, користуючись тим, що криза ще не почалася, варто розумно використовувати час і обставини. Наприклад, побудувати дім, використовуючи нові технології, запастись обов’язковими речами, яких у майбутньому цілком може і не бути.

Одним з важливих пунктів доктрини є подовження життя деяким пристроям, інструментам, які ми використовуватимемо вже у часи можливої кризи. Для цього варто відразу при покупці самого товару придбати і комплект запчастин. Наприклад, якщо ви купили велосипед, то відразу треба придбати спиці, гальма, механізми переключення передач і запасні камери. Такий комплект допоможе подовжити час використання речей. Це особливо важливо, бо під час можливої кризи придбати аналоги та замінити зламані деталі буде проблематично.

Але з іншого боку, засновник ідеї наполягає, що продублювати все неможливо. До того ж, гроші залишаються головним аспектом при підготовці до можливої катастрофи. Тому автор радить уникати вже зараз благ, які ми не зможемо у майбутньому відновити. Завжди треба згадувати про відношення «строк використання – вартість – важливість для життя».

Віктор Сергієнко також радить економно ставитись до грошей, витрачаючи їх на купівлю речей, які можна використовувати і зараз, і під час можливої кризи. Наголошується, що не варто витрачатися даремно на ті речі, які не можна використовувати у селі. На його думку, не варто  купувати ті речі, які після гибелі технічної цивілізації стануть непотрібними. Наприклад, квартиру чи дороге авто.

Зараз Сергій повністю дотримується свого методу. Вся його родина живе у селі. У будинку немає газового опалення – лише піч та груба, які він топить вугіллям та дровами. Основні витрати на харчування складає купівля хліба, решту продуктів сім’я намагається вирощувати самостійно. Є коза, яка дає молоко. Сам автор ділиться, що навіть якщо здоров’я не покращилось, то гірше не стало.  Його часто запитують про культуру – адже він не відвідує театрів, музеїв чи концертів.  Для себе автор знаходить рішення у книгах, які постійно закуповує, формуючи бібліотеку. Телевізора Віктор Сергієнко не має принципово.

Київський портал виживальників

В Україні, на жаль, не існує офіційного представництва виживальників. Хоча в 2011 році була спроба його створити. Засновником став Григорій Шелест. В організації навіть існує свій портал – «Київський портал виживальників».  Тематика статей на сайті найрізноманітніша – від «5 різновидів зброї майбутнього» до «Як вирощувати гриби». Існує добірка навчальних відео та книг, а також форум. Це цілком можна вважати першим кроком до освоєння науки сурвівалізму.

Варто зазначити, що виживальники – люди досить закриті і достукатися щодо повноцінного коментаря  досить складно. Наприклад, учасники руху зберігають анонімність, а зараз рух взагалі перестав існувати. Григорій Шелест не збирається відновлювати групу, пояснюючи це так: «Навіщо популяризувати? Кому треба щось дізнатися, навчитися – він сам знайде. Кому цього не треба  того не примусиш. До того ж, мотивація у людей проста – гроші і страх. Ні те, ні інше не цікавило мене, коли я заснував колектив. Хотілося створити співтовариство вільних, сильних людей, друзів один одному, але маніпуляція олігархів та гра на патріотичних почуттях пересилила всі зв’язки, що були між нами».

Сурвівалізм став одним із різновидів індустріального туризму. Для когось це хобі, для когось майбутній спосіб життя. Ще невідомо, чи стане це трендом, як руферство, проте корисність такого хобі не можна недооцінювати.

                                                                                                               Інна Левченко