80 євро та Французька Рив’єра

Французька рив’єра — одна з найдорожчих курортних зон Європи. На вулицях Канн тиняються зірки Голлівуду, у порту Монако стоять триповерхові яхти найзаможніших, а в казино витрачають свої не останні гроші депутати. Мій вояж тривалістю у два тижні в сусідстві з князем Монако обійшовся у 80 євро. 


Перше й найпростіше, на чому можна зекономити в подорожі — це, власне, дорога. Літак із Києва на південь Франції коштує від шести тисяч гривень. Я витратила 180 гривень на поїзд зі Львова до Перемишля, а далі поклалася на власну удачу й доброзичливість європейців. І не помилилася. Автостоп — чи не найпопулярніший спосіб подорожування Європою серед студентства, і не дивно. На заході існує ціла культура гітчгайкінгу, навіть є сайт із найліпшими (і найгіршими) пунктами стоянок та порадами для початківців — http://hitchwiki.org. Досвід показує, що чимдалі Ви запланували просуватися на захід, тим швидше дістанетеся потрібного міста. Амбіційність подорожніх працює їм тільки на руку. Якщо в Польщі здебільшого зупиняються далекобійники, які не перевищують 90км/год, то всю Німеччину можна промчати й навіть не помітити її масштабів, бо ж там на автобанах швидкість обмежується тільки можливостями автомобіля. У Франції водії зупиняються часто, проте далеко не всі знають англійську. Натомість більшість зацікавлені Україною, а один із водіїв навіть глибоко знався на історії Центральної Європи, зокрема Польщі й України, тож ламаною англійською (із домішками французької й німецької, які мені пощастило знати на рівні п’ятикласника) ми говорили про політику й культуру наших країн.

Між прибережними містами ходить поїзд, який домчить Вас за декілька хвилин у сусіднє місто, коштує він недорого, є місця для перевезення велосипедів. Також ходять міжміські автобуси, вони трохи дешевші, проте їдуть уздовж берегової лінії, тож можна насолоджуватися пейзажами з великих вікон. У автобусах є один суттєвий мінус —надпотужні кондиціонери, і поїздка тривалістю в двадцять хвилин після контрастної спеки на вулиці може призвести до серйозної застуди.

Ніч у звичайному готелі Канн коштує близько двох тисяч гривень. Отже, друге, на чому можна зберегти гроші — це проживання. Каучсерфінг набирає популярності тепер і серед українців. https://www.couchsurfing.com/ — глобальна соціальна мережа, де можна не тільки знайти вписку, але й компанію на сніданок у новому місті або гіда, щоб побачити не місця, позначені значком фотоапарату — для туристів, але й щось особливе й неповторне. Користувачі залишають відгуки одне одному, а в анкетах заповнюють інтереси й хобі, зазначають мови, якими володіють, тож це не просто можливість зекономити, але й знайти друзів по всій планеті. Якщо Ви приїжджаєте в місто й Вам терміново потрібно знайти проживання, є групи “Last minute couch”, де місцеві раді допомогти новоприбульцям якомога швидше. Виявилося, існує й інший спосіб знайти ночівлю, про нього мені розповідала Діана, яка об’їздила автостопом 37 країн:

“Ми приїхали в Марсель об одинадцятій вечора, і вже думали, що просто будемо гуляти всю ніч, а зранку шукатимемо кауч або хостел. Зайшли в якийсь невеликий бар, а там народу — купа, вечір п’ятниці. Розговорилися з барменом, він сам ледь на всю Європу об’їздив. Сказав, що місцеві люблять цікаві історії й приємних людей, тому можна сміливо писати на картонній табличці “COUCH”, хтось обов’язково знайдеться. Так і сталося, уже за годину ми познайомилися з чудовими французами, один із них жив неподалеку, тож запропонував виспатися сьогодні, а наступного дня показав найфотогенічніші місця Марселя”.

Бармени — узагалі найліпші друзі туристів, вони завжди знайдуть відповідь на ваші питання, а якщо самі чогось не знають — у них є “знайомий, він знає”. Каучсерфінг, звісно, абсолютно безкоштовний, але якщо Ви збираєтеся скористатися доброзичливістю французів, покладіть у рюкзак зайву пачку цукерок Roshen — для вас це звичайна буденність, але чомусь у країні, де зібралися найвідоміші кондитери світу, шаленіють саме від простих українських ромашок.

До речі, їжа — це остання річ, на якій варто економити у Франції, адже тут усе захмарно смачно, проте все ж деякі речі варто просто купувати з розумом. Наприклад хороше вино в магазинах коштує від двох євро, у закладах ціна підіймається вдесятеро. Те ж саме фантастичне морозиво, яке купують туристи на вулиці за 3 євро/кулька, можна придбати за 4 євро/кілограм у найближчому маркеті. Найдешевшим супермаркетом Франції вважається Lidl (обережно, у Польщі він із найдорожчих), хоча наприкінці дня асортимент там зовсім бідний — усе розбирають. Із сирами й шоколадом ситуація та сама, що й із вином — у ресторанах їхня вартість набагато вища. Щодо закладів ліпше запитувати порад у місцевих — звісно, це ж правило актуальне для будь-якої країни — оскільки прибережні міста зовсім невеликі за площею, корінні жителі зазвичай знають ледь не кожен куток своєї малої батьківщини, а разом із тим кожного кухаря, пекаря й виробника лімончело.

Безумовно, таку подорож не назвеш розкішною, мені варто було проходити повз бутики з розпродажами, зціпивши зуби, а про катання на яхті навіть не починати мріяти. Проте це можливість насолодитися чистими пляжами (усі вони безкоштовні), дуже смачними солодощами й вином і зануритися в атмосферу Лазурового берега. Адже для того, щоб танцювати на старих розпечених вулицях і дихати Альпами впереміш із Середземним морем не потрібен необмежений кредит на картці.

Марія Бліндюк