Стежкою норвезьких тролів

В дитинстві ми чули цікаві та водночас трохи страшні казки скандинавських країн, які оповідали про суворі зими, хоробрих вікінгів, чарівних істот, що живуть у печерах під землею, про Лапландію – магічну країну, з якої родом улюбленець усіх дітей – Санта Клаус, або, як його називають місцеві жителі, Йоулупуккі. Норвегія постає в нашому уявленні країною загадковою та майже зовсім невідомою. Але кому б не хотілося пройти «стежкою тролів» та дізнатися побільше про частинку прекрасної Скандинавії?

Із сивої давнини

Так-так, саме сивою давниною можна назвати той час, коли розпочинається історія Норвегії. Культури мисливців і збирачів, так звані Фосна и Комса, перетворили території майбутньої країни на одну з найбільш густонаселених місцин планети. Централізованої влади, як готи і гуни, майбутні норвежці не мали. Населення поділялося на численні групи під назвою фульк (у перекладі – народ), у кожної з котрих був свій король. Кілька фульків могли об’єднатися у Тінк – спільні збори. Пізніше, поділ змінився на чотири округи: Фростатінг, Гулатінг, Оппланна та Віка. Цікавими були традиції саме влади серед народу. Якщо король не виправдовував сподівань людей, то всім жителям групи надсилалась стріла – сигнал, що спонукав до вбивства правителя.

Суспільство на той час складалось із станів князів та вільних селян. Не обходилися і без рабів, але ставлення до них не можна назвати жорстоким. Напевно, найцікавішим періодом в історії країни можна назвати епоху вікінгів. Норвежці відомі своїм фаталізмом та непохитної вірою в Одіна, який приносив безстрашним воїнам перемоги. Причиною загарбницьких набігів на сусідні землі стала неродючість власних. Протягом VIII–XI століть світ здригався від страху перед могутніми скандинавами, які спочатку плавали невеликими загонами та залишали розграбовану місцевість з настанням зими, а потім великими військами почали завойовувати землі.

У 900 році Норвегія об’єдналась у єдину державу, і відтоді слідкувати за її долею стає простіше. Далі маємо знайому історію: як відомо, після смерті Володимира на теренах нашої держави розпочалась братовбивча війна. У норвежців же був король Харальд, який вирішив поділити володіння між своїми дітьми. Результат майже не відрізняється. Стабілізувати ситуацію зміг лише молодший син владики, життя котрому дала рабиня, – майбутній Хакон I Добрий. Одне «але»: невдоволення народу, що і обрав нового можновладця, викликала спроба хрещення країни. Завершити цей процес зумів лише Олаф II Святий. Інший етап розвитку Норвегії розпочинається із завоюванням трону Све́рріром I. Удар по духовенству та аристократії допомагає правителю започаткувати основи демократії, але призводить до відкритого конфлікту з папою Іннокентієм III.

Далі маємо дуже важливий період, але, на жаль, він не позначився видатними досягненнями саме цієї країни. Кальмарська унія між Норвегією, Данією та Швецією проіснувала досить довго, від 1397 року до 1523-го, та була приречена на розпад. Найбільше невдоволення викликало панування у союзі Данії: пригнічувані нею норвежці протестували, але більш рішучими виявилися войовничі шведи. До чого призвели «сімейні» негаразди? Данія підписує Кільський договір зі Швецією, за яким «передає» Норвегію. Та не все так просто. Попередньо підписана особиста унія не передбачала підкорення однієї держави іншій, тож датчани не мали права комусь передавати свого партнера. Головна героїня північної п’єси скористалась ситуацією, встигла прийняти Конституцію та підписала нову угоду зі Швецією, намагаючись зберегти свої права та свободи. На жаль, світлим сподіванням не суджено було справдитися, хоч ця унія проіснувала з 1814 року до 1905-го.

Норвегія однією з перших надала жінкам право голосу, якщо перейти до ХХ століття. У Першій та Другій світових війнах разом з колишніми учасницями унії країна займає позицію нейтралітету, та це не рятує її від сумної долі. Після капітуляції німецької армії норвежці стають одними з засновників ООН, також не обходять стороною НАТО. Не оминули столицю сіверян, Осло, і приємні події: у 1952 році там проходять Зимові олімпійські ігри. Незабаром в норвезькому секторі Північного моря знаходять нафту і це дозволяє у 1995 році вийти аж на друге місце, після Саудівської Аравії, у сфері експорту цього ресурсу.

Стосовно ХХІ століття слід зауважити, що світова фінансова криза не оминула Норвегію, але і не підкосила. Наприклад, у березні 2010 року був відкритий новий лижний трамплін Холменколлен – яскрава та діюча пам’ятка норвежців, що нагадує про олімпійські ігри 52-го року.

Вони – не ми

Серед наших земляків та мешканців країн-сусідів поширена думка, що норвежці – суворі, замкнені в собі люди, поведінка яких кардинально відрізняється від поведінки наших співвітчизників. То які ж вони насправді, жителі далекої північної країни? Постараємося розібратися. Існує стереотип, що мешканці Норвегії неохоче йдуть на контакт та з осторогою ставляться до чужоземців. Це нерідко лякає туристів, які починають переживати, що їх подорож може виявитися не такою чудовою, як хотілося б, через замкненість норвежців та їх невміння (або небажання) говорити будь-якими мовами, окрім норвезької. Поспішаю запевнити вас, любі читачі, що обидві думки є хибними! Норвежці – вихований та доброзичливий народ, який добре ставиться до гостей. Окрім того, 100 % місцевих жителів чудово розмовляють, пишуть і читають англійською. Діти вивчають мову з 5–6 років або навіть раніше. Будь-яка дитина з 10 років здатна порозумітися з вами, якщо ви заговорите до неї англійською.

Люди тут добрі та довірливі, їх стосунки будуються на взаємній повазі, тому двері багатьох будинків зовсім не замикаються – жителі не схильні думати погано про інших або воліти зробити щось лихе сусідам.

До особливостей національного характеру також можна віднести незворушність і здатність спокійно реагувати на все, не підвищуючи голосу навіть у складних ситуаціях. Норвежець доволі довго «придивляється» до співрозмовника, стримує емоції та ніколи не дає оцінку подіям «на перший погляд». При цьому і з почуттям гумору, і з швидкістю реакції, на противагу відомим стереотипам, у місцевих жителів все в порядку. Повага до старших – повсюди, зберігається підкреслено ввічливе, шанобливе ставлення до старшого покоління.

Традиції в Норвегії мають дуже велике значення. Королівська родина користується великою повагою, тому іронічні зауваження на адресу монарха не прийнятні в жодній формі. Справжнє цивілізоване суспільство.

Норвегія – це країна, де нащадки вікінгів точно знають, що велич Королівства залежить не від розміру його території, а від людей, що живуть у ньому.

Північні смаколики

Будь-якого туриста ледь не в першу чергу зазвичай цікавить, чим би таким особливим та незвичним поласувати в країні, до якої він подорожує. Норвегія може здивувати сусідством зовсім тривіальних та геть незвичних для середньостатистичного українця страв.

Основу норвезької кухні складають риба та інші морепродукти. Найбільш популярна тріска «торск» усіх видів, також «кліпфікс» – копчена сушена тріска, зварена у воді зі спеціями; подається зазвичай зі свинячими шкварками, гороховим супом, свіжою картоплею, смаженим беконом, гірчицею або козячим сиром), солоний оселедець «бокнафіск» з картоплею в мундирах та зі шкварками, «фіксмельє» – рублена печінка тріски с риб’ячою ікрою, «фіскерболлер» – рибні фрикадельки під соусом бешамель, лосось «лакс» в маринованому («гравлакс»), копченому («реклакс») чи смаженому вигляді, смажені камбала та палтус, різноманітно приготована форель, щі-уха з фрикадельками та яйцем, варені креветки «рекер», тушкований в молоці морський гребінець із селерою та часником, та багато чого іншого. До речі, до традиційних страв належить і китове м’ясо.

Величезну роль у житті норвежців відіграє молоко – його тут споживають на душу населення найбільше у світі. Різноманітні молочні продукти вживаються повсюди й у величезній кількості, на сніданок же обов’язковим є своєрідний місцевий делікатес – козячий сир зі специфічним запахом. Він має кілька сортів, кожен зі своїм смаком, а колір варіюється від звичайного жовтого до темно-коричневого, майже шоколадного. У багатьох гарячих стравах норвежці вживають сметану, часом додаючи її замість прянощів.

Широко вживаються і м’ясні продукти – смажені свинячі реберця, баранячі й овечі голови «смалховт», традиційний «форікол» (зварене з тушкованою капустою, а потім запечене разом з нею під коричневим борошняним соусом ягня), лосятина і оленина у всіх видах, солоний овечий окіст «феналар», м’ясні тефтелі, сніжна куріпка «рип», різні стейки і біфштекси, печеня і шніцелі, тушкована баранина з капустою, яловичі битки «х’єтболлер» під соусом , м’ясні юшки із зеленню, страви з м’яса диких тварин і птахів, зазвичай з гарнірами з різних бобових, капусти і каш.

Каші та інші страви з круп взагалі займають важливе місце на столі. Їх подають у завжди й усюди, не цураючись вводити навіть у меню висококласних ресторанів.

Широкий асортимент продукції з картоплі, використовуваної в якості як самостійних страв, так і в якості гарніру. Випічка домашнього пирога – частина норвезьких кулінарних традицій. У кожній області пироги роблять за власними рецептами. Те ж саме стосується і хліба, тому домашні кондитерські в Норвегії користуються більшою популярністю, ніж звичайні булочні. Дуже популярні картопляні хлібці «лефсе», хрусткий хліб «кнеккбред» з тонкого тіста, що чимось нагадує лаваш, а також його зменшений варіант – «флатбред» .

На десерт зазвичай подається традиційна випічка – різні кекси, булочки з фруктовими наповнювачами, яблучна запіканка з сухарями і сметаною «тіслерт бондепі-кер», булочки з корицею «спіллінгболлер» , фруктове суфле «фромаш», мус з яєчних білків, збитих з лісовими ягодами і цукром – «троллькрем» , фруктовий торт з кремом «блеткаке» , хлібці з медом, вафлі у формі сердечка «вафлер» або навіть картопляні млинці «лом перс» і традиційні млинці «свелл».

Улюблений напій норвежців – кава. Її п’ють у будь-який час доби і у величезних кількостях. Також широко вживаються різні настоянки з трав, кефір і йогурти, своєрідні «компоти» з фруктів ( особливо популярні яблучні напої з медом) і чай.

З алкогольних напоїв найбільш популярні пиво «Rignes», віскі, горілка, джин і різні лікери, але чисто норвезьким напоєм вважається «акевіт» – своєрідний самогон з картоплі з кмином, витриманий в дерев’яних бочках. Його належить пити злегка підігрітим. Найвідоміший сорт – «Ліньє – АКЕВ», який в обов’язковому порядку повинен проплисти в трюмі корабля до Австралії і назад, тобто два рази перетнути екватор – вважається, що тільки тоді він знаходить свій справжній смак. А найбільш «зимовий» напій у Норвегії – «глегг» («грог»), який вариться ближче до зими з червоного вина з кардамоном, гвоздикою, родзинками і мигдалем. Разом з ним подають імбирне печиво.

М’яленко Олександра